Білору́ський офіці́йний право́пис () або нарко́мівка () — варіант білоруської ортографії (у найширшому розумінні — мовна норма), що бере початок з політичної реформи білоруської ортографії 1933 р. і закріплений у наступних офіційних правописах (білоруському правописі 1959 року в Білоруській Радянській Соціалістичній Республіці й у Законі Республіки Білорусь про «Правила білоруської ортографії та пунктуації» 2008 року ухваленого за часів диктаторського режиму Лукашенка, затверджений вперше у світовій історії мовознавства у формі закону). Метою ухвалення наркомівки було зросійщення білоруської мови та витіснення класичного правопису білоруської мови Броніслава Тарашкевича, який видав білоруські граматики для шкіл 1918 року і таку ж граматику 1929 року. Наркомівка повністю відкинула ухвалені рішення Академічної конференції з реформи білоруського правопису та абетки 1926 року.
Наркомівка зазнала критики через її прийняття в 1933 році Наркоматом БРСР згідно з проєктом Політичної комісії ЦК КП(б)Б в умовах жорстокого терору радянської влади без публічного та наукового обговоренняКлімаў І. Два стандарты беларускай літаратурнай мовы // Мова і соцыум. (TERRA ALBA. Том III). — Магілёў: ГА МТ «Брама», 2004., що виявилося насправді штучним, неприродним та примусовим зближенням до російської мовиМова мяняецца, бо жывая! // Звязда. 8 верасьня 2009 г.. Створення наркомівки розглядається як один із заходів політики зросійщення Білоруси, яка здійснювалася у двох основних напрямках: по-перше, безперервне зросійщення білоруської мови і, по-друге, систематичне витіснення цієї зросійщеної мови та її заміна російською мовою.
У 2008 році IANA висунула окремий мовний підтег «1959acad» (повне позначення: be-1959acad), щоб відрізнити наркомівку від інших правописів білоруської мови, які всі охоплюються мовним тегом «be», зокрема від традиційного класичного правопису білоруської мови (тарашкевиці), що має власний підтег «tarask».
Назва Назва нарко́мівка походить від слова «наркомат» — народний комісаріат (назва міністерства в СРСР) і підкреслює той факт, що він був розроблений спеціальною Політичною комісією ЦК КП(б)Б і ухвалений Раднаркомом БРСР — радянських політиків та чиновників — у той час, коли радянська влада заарештувала низку знакових білоруських мовознавців і лексикографів, і, за словами Сергія Запрудського, «відбувся справжній крах білоруського мовознавства»Вячорка В. Правапіс таксама расстралялі , Радыё Свабода, 30 кастрычніка 2017 г.. Власне термін нарко́мівка ввів у науковий обіг Зміцер СавкоЗапрудскі С. Варыянтнасць у беларускай літаратурнай мове // IV Летні семінар беларускай мовы, літаратуры і культуры: лекцыі, БДУ. — , 1999. С. 20—26.. Водночас були й инші пропозиції щодо цього правопису — пореформений () чи реформований ()Клімаў І. Два стандарты беларускай літаратурнай мовы // Мова і соцыум. (TERRA ALBA. Том III). — Магілёў: ГА МТ «Брама», 2004.Жураўскі А. Праблемы норм беларускай літаратурнай мовы. — , 1993., а також чернушевиця ().
Назва офіційний правопис вказує на його офіційний державний статус та регулювання установами, що контролюються офіційними органами влади Республіки Білорусь. У 2007 році Сергій Дубовець припустив, що вживання назви лукашенківкаKammleitner A. Die Sprachensituation in Belarus als Gegenstand der politischen Reden Aljaksandr Lukašėnkas. Masterarbeit. — Wien: Universität Wien, 2014. S. 43. () може призвести до того, що молоді білоруси за відсутности можливости проходити Централізоване тестування білоруською мовою за клясичним правописом можуть обирати російську мовуДубавец С. Ганс вялікі і Ганс малы // Наша Ніва. № 33, 6 верасьня 2007. С. 5..
Історія
Створення наркомівки в результаті політичної реформи
Незважаючи на помітний зросійщених ухил академічного проєкту 1933 р., він не задовольнив радянське керівництво через занадто велику толерантність у наближенні білоруської мови до російської мови. Крім того, новий етап у боротьбі з білоруським націоналізмом поставила стаття «Под фальшиво-национальным флагом», опублікована 3 лютого 1933 року в московській газеті «Правда». Спеціяльний кореспондент видання А. Давидюк сказав із Мінська:
Відразу після цієї публікації Академічний проєкт був поспішно розглянутий і обговорений у Наркоматі освіти під керівництвом новопризначеного (замість репресованого) наркома Олександра Чернушевича, педінститутом, різними радянськими та партійними організаціями. У результаті до документа були чітко додані пропозиції щодо зросійщення, які мала засвідчити лояльність, «правильну ідеологічну спрямованість» як творців, так і дискутантів Проєкту. Але, незважаючи на це, документ був повністю переглянутий С. 15—16..
5 травня ЦК Комуністичної партії Білоруси створило спеціальну «Політичну комісію для перегляду російсько-білоруського словника та нових правил написання білоруської мови». Примітно, що жоден мовознавець не входив до складу комісії, а членами її були переважно політики.
До 21 липня Бюро ЦК КП(б)Б видало постанову, у якій зазначено, що робота над проєктом реформи завершена: «Погодьтеся з пропозицією товариша Чернушевича направити проєкти нового білоруського правопису на розгляд культпропа ЦК УсеКП(б)». 26 серпня документ був затверджений Наркоматом БРСР, а 27 серпня — Білоруським ЦК. Таким чином, прийняття проєкту відбувалося за замовленням без попередньої публікації та громадського обговорення.
Резолюція мала назву — «Про зміни та спрощення білоруського правопису», але насправді ортографічні зміни не принесли спрощення. Деякі правила, запроваджені реформою, пропонувалося змінити в наступних правописних проєктах (1939 і 1951 рр.), і це було зроблено майже негайно в результаті зміни політичного режиму — для «розвінчання культу особистости» (1956).
Документ прийняв усі пропозиції Академічного проєкту 1933 р., який передбачав зближення з російською мовою. У той же час технічна підготовка відповідної частини документа набагато краща за новостворені розділи, які містять багато суперечностей, фактичних та методологічних помилок та упущень. Зміни в білоруському правописі (після перегляду проєкту в 1933 році спеціальною політичною комісією)Академічний проєкт реформи білоруського правопису 1930 рокуАкадемічний проєкт реформи білоруського правопису 1933 року (до перегляду Політичною комісією)Зміни при передачі запозичень1. Передача звуків /la/, /lo/, /lu/) через тверде /ɫ̪/. (наприклад: маналог замість маналёг) Існуючі правила були збережені. Автори проєкту характеризують ці пропозиції як «вялікадзяржаўніцкія», «уласьцівыя расейскаму вымаўленьню»Прадмова // Акадэмічны праект рэформы беларускага правапісу 1933 году.2. Пом'якшення приголосних /s̪/, /z̪/, /b/, /v/, /m/, /p/, /f/, /n̪/ перед голосними спереду /ɛ (наприклад: кааперацыя, фанетыка замість каапэрацыя, фанэтыка)3. Заміна -тар, -дар на -тр, -др у кінці слів (наприклад: літр, цэнтр замість літар, цэнтар) Існуючі правила були збережені.4. Перадача літер «β» та «θ» у грецизмах через «б» або «в» та «т» або «ф» залежно від правил російської мови (Вавілон, Візантыя, марафон, міф пафас замість Бабілён, Бізантыя, маратон, міт, патас) Цей захід мав відповідати вимозі, висловленій керівництвом партії, «закріпити російську мову як посередника для запозичення з третіх мов» С. 21..Зміни в ортографії білоруських слів1. Скасування позначення асимілятивного пом'якшення приголосних /s̪j/, /z̪j/, /t͡s̞j/ (наприклад: (свет, след замість сьвет, сьлед) Ця пропозиція з'явилася лише в коректурі (тобто згортанні політики білорусизації — і примусовому відступі від керівництва проєктом академіка Степана Некрашевича, який категорично виступив проти його прийняття. Янка Купала також був проти цієї пропозиції. Автори обґрунтовують прийняття цієї пропозиції «сприянням та економією для поліграфічного бізнесу».2. Скасувати написання м'якого знака між подовженими приголосними /s̪j/, /z̪j/, /t͡s̞j/, /d͡z̞j/, /ɫ̪j/, /n̪j/ (наприклад: насенне, галлё, ззяе, рыззё, калоссе, суддзя, жыццё замість насеньне, гальлё, зьзяе, рызьзё, калосьсе, судзьдзя, жыцьцё) Комісія прийняла цю пропозицію як компроміс, за умови помірности у всіх інших випадках С. 17.. Було запропоновано подвоїти подвійні приголосні на манер західно-білоруських промов (наприклад: насене, галё, зяе, рызё, калосе, судзя, жыцё)3. Введення незмінного написання частки та прийменника «не» (наприклад: без нас, не руш замість бяз нас, ня руш) Існуючі правила були збережені С. 16. Існуючі правила були збережені. Таким чином, у результаті реформи згідно з політичним проєктом 1933 р. до білоруської мови було введено понад 30 фонетичних і морфологічних особливостей, властивих російській мові С. 169..
Основним наслідком реформи стала поява двох правописів (норм) білоруської мови, один із яких — наркомівка — почав офіційно застосовуватися в Радянському Союзі, а інший — традиційний клясичний правопис — продовжував використовується білорусами за межами СРСР. Створення наркомівки розглядається як один із заходів політики зросійщення Білоруси, яка здійснювалася у двох основних напрямках: по-перше, безперервне зросійщення білоруської мови і, по-друге, систематичне витіснення цієї зросійщеної мови та її заміна російською мовою.
Причини неприйняття наркомівки
Білоруси за межами СРСР, насамперед захід Білоруси, а також білоруські центри в Латвії, Празі та Берліні, не прийняли змін, введених в білоруську мовуКлімаў І. Два стандарты беларускай літаратурнай мовы. — 2004 // Мова і соцыум. (TERRA ALBA. Том III). Магілёў, ГА МТ «Брама».. Зокрема, Білоруське наукове товариство у Вільно на своєму надзвичайному засіданні 31 жовтня 1933 р. прийняло резолюцію проти реформи, у якій відзначалося її зросійщенна спрямованість та слабке наукове підґрунтя.
Серед причин неприйняття політичної реформи 1933 року були такі:
Реформі передували посилені сталінські чистки та репресії серед білоруської інтелігенції; Проєкт реформи був розроблений спеціальною «Політичною комісією з перегляду російсько-білоруського словника та нових правил правопису білоруської мови», до складу якої не входив жоден мовознавець. На думку сучасних білоруських філологів, укладачі збірника правил керувались насамперед політичними, а не філологічними мотивами. Проєкт був схвалений Радою Народних Комісарів БРСР без громадського обговорення С. 17.; Реформа була проведена в умовах жорстокого терору. Так, філолог Сергій Запрудський зазначає:
Білоруські філологи та історики зазначають, що реформа штучно наблизила білоруську мову до російської. Зміцер Савко зазначає, що політична комісія, яка проводила реформу, взяла з академічного проєкту білоруської реформи правопису 1933 р., що їй передував, усі пункти, що передбачали зближення з російською мовою, а решту або кардинально переробили для наближення до російської мови. або взагалі не врахували. Кандидат філологічних наук Ігор Клімов пише:
Пореформова радянська кодифікація
Останній параграф (№ 27) Постанови Наркомату «Про зміни та спрощення білоруського правопису» (1933) визначив продовження цілеспрямованої роботи з зросійщення білоруської мови: