Жито́мирський троле́йбус — діюча тролейбусна система міста Житомира, яка складається з 11 маршрутів та двох тролейбусних депо. Довжина контактної мережі — 98,2 км.
Історія 1960-ті Тролейбусний рух у Житомирі було відкрито 1 травня 1962 року. Довжина першого і єдиного маршруту становила 3,5 км. Маршрут № 1 « — Вокзал» починався з Привокзального майдана, проходив по , далі на майдані Леніна лінія повертала праворуч, а потім на майдан Перемоги, вул. Театральну і знову виходила на вулицю Леніна. Спочатку на маршруті працювали 5 тролейбусів — три вживаних СВАРЗ ТБЕС (передані з Москви) та два нових ЗіУ-5. Тимчасове тролейбусне депо було облаштоване на місці згорілого будинку (нині — готель «Житомир»).
Впродовж 1962 року Житомир отримав ще 6 тролейбусів ЗіУ-5. За 1962 рік було перевезено 2,4 млн пасажирів. Живлення тролейбусної мережі здійснювалося від двох тягових підстанцій. Ремонт та техобслуговування рухомого складу спочатку здійснювалося у старому трамвайному депо на (тепер тут розташований ліцей № 25).
На території депо були ремонтна канава просто неба та кузня. На канаву тролейбуси доводилось заштовхувати вручну. З Києва та Одеси тролейбуси в Житомир доставляли на буксирах, з Москви та Енгельса — поїздами.
7 листопада 1963 року відкрита друга лінія, що проходила вулицями Театральною і до майдану Смолянського.
У січні 1964 року до Житомира надійшли перші 6 тролейбусів ОДаЗ-695Т загальною вартістю 74 тис. рублів. У цьому ж році почали надходити тролейбуси Київ-4. Через декілька років у Житомир надійшли вживані тролейбуси з Києва моделі Київ-4 та ЗіУ-5 з Москви.
У 1964 році були демонтовані трамвайні колії і замість них побудована тролейбусна мережа по до . Через два роки після відкриття тролейбусного руху в місті діяли вже два маршрути: № 1 «Вокзал — Смолянка» та № 2 «Вокзал — ».
З початком руху тролейбусів виникла проблема збереження ламп вуличного освітлення від розбивання їх штангами. Оскільки ліхтарі були підвішені над дорогою біля тролеїв, штанги при зриві з тролеїв з різних причин часто влучали у лампи. Дану проблему було вирішено лише у 1970-х роках після перенесення ліхтарів на стовпи.
8 березня 1966 року відкритий маршрут № 3 «Фабрика „Комсомолка“ — Смолянка».
У 1966 році побудовано нове тролейбусне депо, розраховане на 50 тролейбусів, на (нині це тролейбусне депо № 1, в'їзд у депо тролейбусів з перехрестя вулиць і Чапаєва після відкриття депо № 2 на тривалий час було закрито, відновлена робота у 2010 році). За цією ж адресою () до 1978 р. знаходилося і трамвайно-тролейбусне управління (надалі — ТТУ).
У грудні 1968 року у Житомирі вперше почали зчіплювати по 2 тролейбуси ОДаЗ-695Т, щоб компенсувати їх невелику місткість. Адже з 1962 до 1969 років, внаслідок зростання населення і з розширенням маршрутів, питома вага тролейбусних перевезень в загальному об'ємі перевезень електротранспорту зросла з 19,2 % до 34,4 %.
1970-ті У лютому 1971 року в Житомирі розпочалася експлуатація тролейбусів моделі Київ-6.
Навесні 1973 року Житомирське ТТУ проводило експеримент. У «години пік» на першому маршруті почав курсувати тролейбус з написом «Малятко», пасажирами якого могли бути тільки батьки з маленькими дітьми та учні молодших класів. Але громадяни не хотіли цього усвідомлювати, і в цьому тролейбусі все одно намагалися їхати всі. Отже, експеримент не вдався, хоча тролейбус, вже як агітаційний, ще довго працював на лінії.
У 1973 році відкрито тролейбусну мережу на Крошню, 1974 року — на Гідропарк. Відповідно, були відкриті маршрути № 4 «Вокзал — Крошня» і № 5 « — Гідропарк». Маршрут № 5 був декілька років відірваний від тролейбусного депо і тролейбуси доводилося доставляти на маршрут і забирати за допомогою автомобілів-тягачів. В якості кільця для розвороту тролейбусів цього маршруту використовувалися , вул. Любарська та . Проблема була в тому, що вул. Комсомольська, через яку лінія п'ятого маршруту повинна була з'єднуватися з майданом Перемоги, була на розі з вулицею Театральною дуже вузькою, а розширити її заважали будинки. До 1977 року була побудована лінія по та вул. Шевченка, і маршрут № 5 був продовжений до Смолянського майдану.
Два тролейбуси ЗіУ-682Б у 1974 році були відправлені у Київ на випробування, де працювали у тролейбусному депо № 3 під № 301 та 302 . Наступного року вони повернулись у Житомир.
У 1976 року побудована нова тягова підстанція у районі Корбутівки та реконструйовані 4 діючі. Таким чином, потужність тягових підстанцій зросла майже у 2 рази і становила 13 200 кВт. Тоді ж в контактній мережі вперше застосували замість жорсткої підвіски еластичну.
З 1976 року у Житомир почали надходити тролейбуси ЗіУ-682. Великими партіями вони почали поступати з 1982 року (по 15-20 щорічно).
Починаючи з 1977 року житомирське підприємство електротранспорту постійно і заслужено знаходилося в першій десятці серед подібних підприємств УРСР, потім України. У 1977—2010 роках не було випадків невиконання завдань з перевезення пасажирів. У 1978 році колектив ТТУ виборов друге місце в УРСР. Він займав і займає по виробничим і іншим показникам одне з перших місць серед інших трудових колективів міста і області.
У 1978 році побудовано трамвайно-тролейбусне депо № 2, до якого «переміщено» ТТУ і старе трамвайне депо. Лінія на вулиці Вокзальній та вулиці Вітрука три роки використовувалася тільки як технічна. Тоді ж ввели в практику безкондукторне обслуговування пасажирів. Також цього року була відкрита лінія по , і вул. Корольова, та були відкриті маршрути № 6 «Крошня — Завод „Хімволокно“» і № 7 « — Завод „Хімволокно“».
У 1978 році електротранспортом міста (тролейбусами і трамваями) було перевезено 61 млн пасажирів, на семи тролейбусних та одному трамвайному маршруту працювало 125 трамваїв і тролейбусів.
1980-ті 1981 року побудована лінія по вул. Вітрука та вул. Селецькій, після чого були відкриті кільцеві маршрути № 1А «Вокзал — вул. Театральна — Смолянка — Вокзал», № 1Б «Вокзал — Смолянка — вул. Театральна — Вокзал. Кільце на майдані Смолянському розібрали, замість нього побудували кільце на , до якого продовжили маршрути № 3 і 5. Цього року також була побудована лінія на ділянці , і був відкритий маршрут № 8 «Майдан Перемоги — Паперова фабрика». Тоді ж був отриманий перший вантажний тролейбус КТГ-2. Після того, як знесли старі будинки біля перехрестя вулиць Театральної та Комсомольської, вдалося розширити проїжджу частину і організувати новий маршрут з Корбутівки до майдану Перемоги. Маршрут № 5 «Майдан 60-річчя СРСР — Гідропарк» перейнумерували на № 9, а маршрут «Майдан Перемоги — Гідропарк» отримав № 5.
1982 року побудована лінія по та , через які запущено нові маршрути № 10 « — Завод „Хімволокно“» і № 11 «Крошня — Завод „Хімволокно“». Кінцеві зупинки маршрутів № 10 і № 11 збігалися з кінцевими зупинками маршрутів № 7 та № 6 відповідно.
Побудувана лінія по та на ділянці від до і організували маршрут № 12 «Крошня — Центр».
Відкривалися, а потім ліквідовувалися маршрути № 13 «Гідропарк — » та № 14 «Гідропарк — Вокзал». У ті роки обидва маршрути виявилися малозавантаженими внаслідок нестійкого сезонного пасажиропотоку.
Активне будівництво нових ліній було пов'язане з підготовкою до святкування 1100-річчя Житомира. Довжина контактної мережі у ювілейному 1984 році досягла 87,5 нині Енергозабезпечення трамвайних та тролейбусних ліній здійснювали 11 тягових підстанцій, причому 7 з них вже були переведені на телеметричне управління з центрального пульта. Цього року на маршрутах курсували вже 200 тролейбусів, що перевозили близько 75 млн пасажирів на рік. Загальна протяжність 12-ти маршрутів складала 146,4 км.
1984 року до Житомира надійшли два тролейбуси ЗіУ-682УГ — експортна модифікація тролейбуса, яка була призначена для Греції. Головною їх відмінністю було те, що сидіння розташовані над надколісними куполами та повернуті у напрямку бортів, як у вагонах метрополітену. Спочатку ці тролейбуси були призначені для Афін, але греки від них відмовились. Ці тролейбуси два роки простоювали на заводі імені Урицького, після чого їх відправили до Житомира. Вони, як і інші тролейбуси цієї модификації, мали великі вертикальні кватирки на вікнах, по 8 стекол у середній та задній дверях, опуклі бампери, перегородку кабіни водія, яка розташовувалась лише за спиною водія і не мала дверей, акумулятори автономного ходу та інші відмінності від неекспортних ЗіУ. Вікна, двері, бампери та перегородку перероблювали вже на території депо № 1. І найголовніше — у них повністю переварювали раму конструкції, після чого їх почали експлуатувати. На маршрутах ці тролейбуси були під парковими номерами 1199 та 1200 до 2009 року
Через розширенням маршрутної мережі тролейбусів та збільшення кількості машин при Житомирському СПТУ-15 розпочалася підготовка водіїв тролейбусів.
Після реконструкції і збудування через річку Кам'янку тролейбусна лінія разом з маршрутами № 2, 3 та 10 була продовжена до готелю «Ялинка», але на маршрутовказівниках 2-го і 3-го маршрутів ця кінцева зупинка була вказана як «Богунія», а для маршруту № 10 — «Ялинка».
У 1984 році побудоване розворотне кільце біля заводу огороджувальних конструкцій (ЗОК) на , внаслідок чого маршрут № 10 подовжений із західної і скоротився зі східної сторін.
1985 року побудована лінія вулицями Ціолковського, Космонавтів та у східній частини вулиці Селецької. Ця лінія замінила кінцеву зупинку маршруту № 9, маршрут № 4 був продовжений до .
1986 року відкрита лінія по , (від вул. Котовського до ) та вул. Комуністичній (від вул. Московської до ). Маршруту № 4 змінена схема руху із завантаженою транспортом на вулиці Комуністичну, Московську, Котовського і . Маршрут № 7 також перемістили на вул. Котовського та вул. Михайловоградську. Тролейбуси маршруту № 4 прямували вул. Московською і вул. Комуністичною в обох напрямах. Від лівого повороту з вул. Щорса на вул. Котовського відмовилися, оскільки через перетин з трамвайною лінією його було дуже складно побудувати. Від повороту направо з вул. Котовського на вул. Щорса теж у той час вирішили відмовитися.
1986 року відкрилися напівкільцеві маршрути № 2 «Богунія — Вокзал — Смолянка — Богунія» і № 3 «Богунія — Смолянка — Вокзал — Богунія». Кільце розвороту на було вирішено залишити, і воно досі існують.
Пізніше був відкритий маршрут № 13 «Ялинка — майдан Леніна», для розвороту якого була добудована лінія на та . Вводились, згодом скасовувалися, маршрути № 14 «Ялинка — ЗОК» та № 15 «Гідропарк — Вокзал».
Кільцеві маршрути № 1А та 1Б були замінені одним маршрутом № 1 «Вокзал — Вокзал». Відмінністю стало те, що тролейбуси почали розвертатися біля залізничного вокзалу, а не проїжджати його як проміжну зупинку. Декілька років діяв маршрут № 1К «Вокзал — », що проходив, як і маршрут № 1 через вул. Театральну та Смолянку, але майдан 60-річчя СРСР для нього був кінцевою зупинкою.
У 1980-х роках введена чотиризначна нумерація тролейбусів. У кожному номері перша цифра означає номер депо, інші три — порядковий номер тролейбуса. Тобто, якщо у першому депо є тролейбус 1028, то номера 2028 бути не може.
1990-ті Найбільша кількість тролейбусів у Житомирі була у 1990 році — 297, після чого надходження нових машин стало значно знижуватись, а списання продовжувались з попередніми темпами. 1990 року надійшло 32 тролейбуси, у 1991 році — 20, у 1993 році — 11 (з них сім 1992 року випуску та чотири 1993 р. в.), у 1994 році — тільки один, що отримав парковий № 1061.
У 1995—1998 роках до Житомира надійшли 5 тролейбусів ЮМЗ Т1. Вони отримали бортові № 1063, 1066, 2062, 2064, 2065 .