Пакистан — південноазійська країна, що знаходиться на півдні континенту в долині Інду . Загальна площа країни 796 095 км² (36-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 770 875 км², а на поверхню внутрішніх вод — 25 220 км². Площа країни на ⅓ більша за площу території України, вдвічі більша за площу Каліфорнії.

Географічне положення Пакистан — південноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на північному заході — з Афганістаном (спільний кордон — 2670 км), на північному сході — з Китаєм (438 км), на сході — з Індією (3190 км), на заході — з Іраном (959 км). Загальна довжина державного кордону — 7257 км. Пакистан на півдні омивається водами Аравійського моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 1046 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76).

Крайні пункти

Час

Час у Пакистані: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Територія Пакистану лежить на кордоні двох літосферних плит, Євразійської та Індо-Австралійської, що проходить вздовж західного краю Індо-Гангської низовини.

Сейсмічність

Територія Пакистану — відноситься до області з високим рівнем сейсмічності.

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 900 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Чоґорі (К2, Годвін-Остен) (8611 м), це друга вершина у світі після Евересту. Друга найвища в країні вершина — гора Тірич-Мір. На більшій частині країни — гори систем Гіндукушу, Гімалаїв, Іранського нагір'я. На сході і південному-сході країни — рівнина в басейні річки Інд, на півдні, північному-сході та північному-заході — відроги Гімалаїв та гори Гіндукуш (висотою до 7690 м). На заході і південному-заході — Сулейманові гори, Макран та нагір'я Белуджистан.

Узбережжя

Острови

Клімат

Північ Пакистану лежить у субтропічному кліматичному поясі, південь — у тропічному. Влітку на півночі переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. На півдні та узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми.

Пакистан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки країни належать басейну Аравійського моря Індійського океану. На заході, у Белуджистані, безстічні області солоних озер. Основні річки: Інд.

Озера

Болота

Льодовики

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні південь країни (Белуджистан) належить до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті, а крайня північ (Кашмір) — до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області; район Пенджабу належить до Індійської провінціїІндійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті землетруси, особливо в горах на півночі й заході; повіді на Інді з липня по серпень.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Пакистану багаті на ряд корисних копалин: природний газ, нафту, кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, кам'яну сіль, вапняк.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 246,8 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 202 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Пакистану (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 35,2 %, орні землі — 27,6 %, багаторічні насадження — 1,1 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 6,5 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 2,1 %; інше — 62,7 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення вод побутовими і промисловими стоками, стоками з сільськогосподарських полів; обмежені ресурси природних джерел питної води; знеліснення; ерозію ґрунтів; спустелювання.

Пакистан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD); Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC); Кіотського протоколу до Рамкової конвенції; Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD); Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES); Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD); Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів; Конвенції з міжнародного морського права; Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів; Монреальського протоколу з охорони озонового шару; Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL); Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів.

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Пакистан знаходиться на перехресті чотирьох фізико-географічних країн: Іранської нагірної фізико-географічної країни (Белуджистанське нагір'я); Тибетсько-Гімалайської гірської фізико-географічної країни (північні провінції); Індо-Гангська фізико-географічної країни (Індська низовина); Індостанської фізико-географічної країни (пустелі південного сходу).

Див. також Південна Азія

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6

Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6

Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1

Англійською

Російською

Пакистан //

Посилання

 — карти ґрунтового покрову Пакистану.