Бо́чка, заст. ку́хва, ку́фа (від ) — ємність циліндричної форми (дерев'яні варіанти — з опуклими боками посередині), з двома плоскими днищами. Призначена для транспортування та зберігання рідких та інших речовин. Іноді бочку помилково називають «діжкою»О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) , але на відміну від діжки, дерев'яна бочка — це бондарний виріб, що має не прямі, а округлі боки, а також два днища. Бочку можна перекочувати з одного місця на інше і ставити на торці без додаткових опор. Колись бочки виготовляли з дерева в бондарській техніці, зараз матеріалом для них частіше слугує метал або пластик.

Слово бочка походить від (від ранішої форми *buki) або *bъča, етимологія якого остаточно не з'ясована; пов'язання з «бік», очевидно, є помилковим.

Історія

У Стародавньому Світі основним посудом для зберігання рідких продуктів (вина, олії, пива) були амфори. Стародавні греки також використовували замість бочок великі глеки — піфоси.

Технологія гарячого гнуття дерева була опанована раніше за всіх кельтами, фінікійцями та єгиптянами, і застосовувалася вона в суднобудівництві. Найдавніші зображення бочок походять з Етрурії і датуються вони VI ст. до н. е.A. Desbat, Le tonneau antique: questions techniques et problème d'origine, Errance, 1997, , але також поширена гіпотеза кельтського походження бондарства . Римський історик Пліній Старший повідомляє, що бондарство в Європі зародилося в альпійських селах у галлів. Він виділяв три типи бондарів: «звичайних», «винних» і бондарів «великих барил». Давньогрецький географ Страбон пише про дерев'яні , обмазані зсередини смолою для запобігання протіканню вина.

Дерев'яну бочку використовували як ємність, щоб зберігати та перевозити харчові продукти — від оселедців та пива до вина та олії. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка бочка часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи. І, навпаки, стару бочку бідні верстви населення переробляли на постійні стільці, що помітно з картин фламандських та голландських майстрів XVII століття (Адріан Брауер, Адріан ван Остаде).

У Німеччині, де була потреба перевозити нові книжки на далеку відстань з друкарень, як тару використовували бочки, набиті новими виданнями. Саме цей момент став сюжетом гравюри Крістофа Вайгеля «Книготорговець» (альбом «Представники різних професій», Регенсбург, 1698).

Найрізноманітніших форм, призначень і розмірів бондарний посуд широко використовувався до початку XX ст. Навіть після поширення металевих і пластикових ємностей дере'яні бочки продовжують використовуватися для витримування і зберігання багатьох сортів вин, бренді, пива, які завдяки цьому одержують характерний смак і аромат.

Опис

Дерев'яні бочки

Бочки бувають різної форми, але зазвичай денце, верх і розріз центральної частини бочки мають форму круга, при цьому діаметр центральної частини більше діаметрів основи і верху. Раніше бочки виготовляли виключно з дерева, з окремих клепок, стягнених дерев'яним (найчастіше з в'язу або черемхи) або металевим обручем. Традиція бондарного виробництва зберігається і досі.

Дерев'яні бочки виготовляють з окремих, припасованих одна до одної дощок (клепок), стягнутих обручами. Далеко не всі породи дерева можуть бути використані для виробництва бочки, найкраще для цього підходить дуб. Обручі роблять з сталі, дерев'яні — в'язу або ліщини. Клепку для бочок виготовляють шляхом колення колод — це єдиний спосіб зберегти неушкодженими довгі волокна дуба, які гарантують герметичність бочки. Днища складають з донних клепок, з'єднаних між собою дерев'яними шипами, а потім вирізають відповідно до розмірів дна. Для встановлення днищ на кінцях клепок зсередини нарізають пази — утори.

На бочку насаджують 4-8 обручів. Розташовані ближче до торців називаються уторними (утірними), розташовані в широкій частині («пуку», «опуці») — пуковими, опуковими, а розташовані посередині — шийними. У разі використання 8 обручів між пуковими й уторними знаходяться два шийні обручі, в англійській мові ближчий до пукового називають «французьким» (French hoop), ближчий до уторного — «чвертним» (quarter hoop).

Щоб цідити рідину, у бочці роблять отвір, зазвичай у пуковій частині, але іноді і в донній клепці. Закорковують такий отвір чопом, інколи споряджають ємність краном. Дерев'яні бочки й діжки краще зберігаються при постійному режимі вологості. Тому в наливних завжди повинна бути рідина, а сухотарні завжди повинні бути сухими.

По закінченні складання бочки піддають нагріву, з метою закріплення форми вигнутих клепок. Окрім того, у процесі нагрівання у внутрішніх шарах дубових клепок утворюються деякі речовини (зокрема елагітаніни), що надають вину горіхових, маслянистих, ванільних, димових смакових ноток. Тривалість і інтенсивність нагріву може різнитися: від легкого (120 °C) до сильного (250 °C) і від 10 до 60 хвилин. Для нагрівання бочок використовують спеціальну жаровню ().

Металева бочка

Металева бочка — контейнер циліндричної форми, який використовується для доставки вантажів. Виготовляють їх з холоднокатаної сталі (також щільного картону або пластику), і призначаються вони переважно для транспортування і зберігання рідких і сипких речовин. Здебільшого такі бочки мають стандартний об'єм 208 літрів, що відповідає 55 галонам (США) або 44 імперським галонам (Велика Британія).

Види

Барило, бочонок — невелика бочка для рідини (найчастіше з дерева), використовується у виноробстві. Бу́та (від ) — велика бочка об'ємом 300—2000 л, призначена для перевезення вина. Бути роблять зі спеціальних бутових клепок, що мають 210—235 см у довжину, 10—18 см у ширину й 7,5 см у товщину. Також уживана на цукроварнях.

Одиниця вимірювання Бочки стандартного розміру слугували для відмірювання рідких і сипких речовин. Від слова «бочка» походять такі назви мір об'єму і маси:

Бочка = 2 півбочкам = 40 відрам. Куфа = 2 бочкам. Барель ( — «бочка») — одиниця вимірювання об'єму в системі англійських мір. Тонна ( — «винна бочка») — назва однієї метричної і кількох неметричних одиниць маси й об'єму. Тан — старовинна англійська одиниця об'єму.

Обчислення об'єму

Відомо багато способів визначати об'єм дерев'яної бочки. У формулах використовуються такі параметри: L — висота бочки, d — мінімальний діаметр (діаметр днищ), D — максимальний діаметр (у пуковій частині). Більшість цих формул зводяться до наближення об'єму бочки до об'єму циліндра такої ж висоти, але усередненого діаметра між максимальним і мінімальним.

Йоганн Кеплер запропонував таку наближену формулу:

Об'єм обчислюється як сума об'ємів двох зрізаних конусів, з'єднаних основами діаметра D. Отримуваний при цьому способі результат злегка менший від справжнього значення.

Вільям Отред дещо видозмінив її:

Ця формула точно визначає об'єм бочки, профіль якої є дугою еліпса.

Обчислення з використанням інтегралу Загальна формула бочок використовує визначений інтеграл. Форма будь-якої бочки зводиться до поверхні обертання, утвореної ділянкою кривої і обмеженої двома паралельними площинами, рівновіддаленими від екватора. Об'єм обчислюється таким чином:

Де є площею поверхні круга з радіусом

У культурі, науці й мистецтві «Розірвана бочка Паскаля» () — експеримент, що ілюструє однойменний закон. Бочка Лібіха — наочна ілюстрація закону мінімуму Лібіха, яка представляє чинники довкілля у вигляді клепок. Бочка Данаїд — символ важкої марної праці. Фразеологізм походить з давньогрецької міфології і пов'язаний з Данаїдами — дочками царя Даная. Глиняна бочка (піфос) була житлом давньогрецького філософа Діогена.

Прислів'я, мовні звороти Мов оселедців у бочці — дуже тісно, дуже багато. Бездонної бочки не наллєш Порожня бочка гучить, а повна мовчить Слабий (слабкий) на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину). Наговорити (наплести) сорок бочок арештантів — наговорити дурниць, нісенітниць (синонім — «наговорити сім мішків гречаної вовни»). Як з порожньої бочки — про гучний голос, звук.

Загадки Сам дубовий, пояс в'язовий, а ніс липовий

Інше Під час штурму фортець колись використовували штурмові бочки, наповнені порохом. Воронячі гнізда на кораблях часто мали вигляд прикріплених до щогл бочок. Бочка — клепаний поплавок (об'ємом до кількох десятків кубометрів), з'єднаний з мертвим якорем, що лежить на ґрунті. Служить в гаванях і на рейдах для стоянки суден.

Галерея

Живопис і скульптура

Див. також

Бондарство Гайдельберзька бочка Жлукто Діжка

Примітки

Джерела сборник «Панорама искусств», № 5, М, 1982 журнал «Гутен Таг», сентябрь, 1982

Посилання Т. Бетехтіна. Господарське начиння Бочка Словопедія НЕ З КОЖНОГО ДУБА ВИЙДЕ КЛЕПКА