Зло́тий () — національна валюта Польщі. У минулому — назва золотих, потім срібних монет, також — грошово-рахунковий термін.Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 61 Код валюти: PLN, скорочене позначення: zł. Поділяється на 100 гро́шів (). Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 грошів і 1, 2, 5 злотих та банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 500 злотих. Центральний банк — Національний банк Польщі.
Злотий XV—XVIII століть
Розрахунковий злотий Безпосередніми попередниками злотого як базової грошової одиниці Польщі були польська марка (або гривня) та копа. Марка (гривня) стала використовуватись на території Польщі як грошово-вагова одиниця, еквівалентна приблизно 210 г срібла, у XI столітті. З XIV століття вона поступилася місцем краківській гривні, що дорівнювала приблизно 198 г срібла. Тоді ж, у XIV столітті, спочатку на додаток до гривні, а потім замість неї як основна одиниця грошового рахунку стала використовуватися копа, яка була запозичена з Чехії разом із празьким грошем. Гривня дорівнювала 48 польським грошам, які почали карбувати з середини XIV століття у наслідування празьким грошам. Одна копа дорівнювала 60 грошам.
Термін «злотий» (від польськ. «złoto» — «золото») з'явився приблизно у XV столітті як повсякденна назва золотих монет іноземного карбування, що надходили до Польщі, в основному дукатів (на Русі з XV століття їх називали «золотими»), які за вартістю спочатку дорівнювали 12—14 срібним польським грошам. Згодом вміст срібла у грошах зменшувалася, і до середини XV століття один золотий дукат став фактично дорівнювати 30 грошам. Зниження вартості гроша тривало і далі: на початку XVI століття дукат відповідав уже 32 грошам, а в середині XVI століття — 50 грошам. Однак у 1496 році польський сейм затвердив тверде співвідношення розрахункового злотого та гроша, як 1:30. Злотий став еквівалентом половини копи, а золоті дукати почали називати «червоними злотими». В результаті грошової реформи 1526—1528 років основною грошовою одиницею Польщі став саме розрахунковий злотий, який дорівнював 5 шостакам, 10 троякам, 30 грошам або 90 шелягам. Спостерігаючи за знеціненням гроша, беручи активну участь у підготовці грошової реформи 1526—1528 років, польський астроном, математик і економіст Миколай Коперник написав у своєму Трактаті про карбування монет:
Там же було сформульовано один із основоположних законів грошового обігу, який пізніше отримав назву Закон Коперника — Грешема і який у своєму класичному формулюванні говорить: «Найгірші гроші витісняють із обігу найкращі», що підтвердилося і подальшою історією злотого.
Карбування перших злотих У вигляді срібної монети злотий був уперше викарбуваний у Вільнюсі 1564 року із зазначенням номіналу — «ХХХ», тобто 30 грошей. Масове карбування срібних злотих почалося 1663 року під час правління короля Яна II Казимира. При загальній вазі у 6,726 г монета містила лише 3,36 грама чистого срібла, що було еквівалентно 12 грошам. За прізвищем автора проєкту німця Андреаса Тимфа, монета отримала назву «тимф» (друга назва — «злотувки»). Будучи по суті кредитною монетою (її номінальна вартість була встановлена у 30 грошей), тимф поряд з мідним шелягом (боратинкою) призвів до повного розладу грошового обігу Речі Посполитої, але проіснував в обігу до 1776 року.
1766 року король Станіслав Понятовський провів грошову реформу, згідно з якою Річ Посполита перейшла на кельнську монетну стопу. Злотий або «злотувка» містив 2,9232 г чистого срібла й був прирівняний до 30 мідних або 4 срібних грошей. Тоді ж було засновано Варшавський монетний двір.
Радикальні зміни у польській грошовій системи відбулися за часів повстання Костюшка. Другий поділ Речі Посполитої призвів до втрати приблизно 200 000 кв км території та прискорив економічний колапс. Гостра нестача коштів для фінансування оборони решти польських територій, та неможливість карбування монет у достатніх обсягах, змусили повстанський уряд шукати інші альтернативи, в результаті чого з'явилися перші польські паперові гроші. У червні 1794 року Тадеуш Костюшко наказав друкувати банкноти номіналом у 5, 10, 25, 50, 100, 500 і 1000 злотих, які вийшли в обіг 13 серпня того року.
{| style="width:100%" |+'Перші польські банкноти 1794 року, випущені за часів Речі Посполитої
Злотий у період 1924—1939 років Реформи Станіслава Грабського Коли злотий було введено в обіг, він був прив'язаний до долара США. Польський парламент на той час був слабким, що позначилося на його здатності вжити необхідних заходів для підтримки фінансової стабільності в країні. Політичні партії чинили постійний тиск на уряд з метою виділення державних коштів на статті видатків, не передбачених бюджетом.
Виник дефіцит бюджету, і інфляція почала зростати стрімкими темпами. Уряд Польщі прагнув скоротити бюджетний дефіцит і проводив більш активні заходи, ніж у недавньому минулому, коли в країні була гіперінфляція. Щоб знайти кошти для боротьби з інфляцією, уряд випустив цінні папери, які були в обігу поряд із банкнотами банку Польщі. До кінця 1925 року урядові зобов'язання з цінних паперів стали завищені, можливості їх погасити в уряду не було, фінансова стабільність країни була підірвана.
Станіслав Грабський відмовився від закордонної допомоги, він не хотів піддавати країну контролю з боку Ліги Націй. Польський прем'єр думав, що іноземці самі нададуть кредити (і, можливо, на більш вигідних умовах), як тільки національна валюта стане стабільною. Але цього не сталося, оскільки європейські країни ще не довіряли економіці Польщі і не поспішали вкладати в неї гроші.
У той час як Ліга Націй виділила кошти для здійснення фінансової стабілізації в Австрії та Угорщині, Польщі довелося вдаватися до різних заходів для залучення в країну коштів. Уряд пішов на продаж частини національного майна, яке було продано на невигідних для країни умовах. Цей захід був марним і не допоміг польській економіці. Фінансовий ринок показав неспроможність реформи Грабського. Підсумком стало те, що злотий наполовину знецінився, а Грабський пішов у відставку. Проблеми почали з'являтися у різних галузях економіки, а не лише в державному господарстві. У 1920 році сформовано систему соціального страхування, яка була проблемою для уряду. За законодавством бізнес мав додаткові витрати, пов'язані з нею, і внески перераховані робітниками і роботодавцями, надходили не до державного бюджету, а до спеціального фонду, контрольованого соціалістичною партією. Соціалістична партія поставила на порядок денний питання щодо встановлення в країні нового консервативного режиму, що дозволяє здійснити так звану санацію. Політична криза, до якої Польща прийшла за сім років незалежності, дійшла до свого апогею. 14 листопада 1925 року Юзеф Пілсудський висловив президентові своє занепокоєння щодо подій, що відбуваються в країні.
Реформи Юзефа Пілсудського
Режим, встановлений Юзефом Пілсудським, отримав назву «санації». При режимі санації бюджет вже в третьому кварталі 1926 року було приведено в порядок, податкові надходження різко зросли, і політика Банку Польщі виявилася поставленою під жорсткіший контроль уряду, що, у поєднанні із взятою в США зовнішньою позикою, дозволило Польщі досягти певної фінансової стабільності.
Як це вже було у випадку з Австрією та Угорщиною, до Польщі приїхала група експертів для спостереження за ходом стабілізації економіки на чолі з американським професором Кеммерером.
Злотий, який почав знецінюватися з середини 1925 року, вже восени 1926 року стабілізувався (цьому сприяло значне зростання експорту польського вугілля), а в жовтні 1927 року його курс дещо стабілізувався, на півтора рази нижчому рівні, ніж 1924 року. Аж до 1933 року злотий вільно розмінювався на золото та іноземну валюту. Отриманий урок у роки інфляції політиками Польщі було враховано, і Польща запровадила золоте забезпечення національної валюти.
Між 1924—1925 роками спостерігався значний відтік капіталу з країни. А вже після стабілізації національної валюти вклади в банках стали стабільно зростати. Більшість поляків була консервативна і зберігала свої заощадження в німецьких марках. Проте вже після стабілізації національної валюти іноземці почали вкладати свої гроші в польську економіку. Економіка, починаючи з першого кварталу 1926 року, почала успішно розвиватися, завдяки попиту, що розширився, на польське вугілля у Великій Британії і північних країнах Європи (Німеччина відмовилася приймати на свій ринок вугілля із Верхньої Сілезії, що ще недавно належала їй). Існував фактор, який дещо пригальмував економічний розвиток Польщі: завищений курс національної валюти — злотого. Наслідки цього не змусили на себе чекати: якщо 1926 року вдалося різко збільшити експорт вугілля, то вже 1927 року польський імпорт перевищив експорт через зростання внутрішніх цін. Експорт товарів із Польщі став невигідним через їхню дорожнечу, а імпорт приваблював поляків через те, що ціни на товари за кордоном стали меншими, ніж ціни у себе вдома.
У цей час польська економіка вже знову перебувала в кризі, в якій вона знову опинилася після короткочасного підйому. Через падіння виробництва зростання економіки припинилося, у результаті приріст який був між 1926—1929 роками, не відчувався. Падіння виробництва стало результатом скорочення обсягу експорту.
Криза польської економіки тривала дуже довго — аж до другої половини 1930-х років. Уряд вжив заходів щодо ліквідації бюджетного дефіциту зниженням витрат, не пов'язаних із обороною країни. У 1931—1933 роках витрати бюджету зменшилися на третину. Незважаючи на це, бюджет все одно залишався дефіцитним.
Вітчизняний капітал, який надходив до скарбниці у вигляді податків, і мав допомогти вивести країну з кризи, йшов на погашення державного боргу. Уряд змушений був виплачувати іноземним банкам ті кошти, які були потрібні польській економіці. Незважаючи на труднощі, Польща, яка пам'ятала нещодавню гіперінфляцію, не хотіла відмовлятися від золотого забезпечення національної валюти. Для стабілізації економіки країни уряду необхідно було скоротити імпорт та збільшити експорт. Цьому заважав завищений курс злотого, який не дозволяв домогтися бажаного суто ринковим шляхом, держава пішла на підвищення імпортних мит, а експортерам були надані спеціальні субсидії.
1935 року Юзеф Пілсудський помер, що вплинуло на подальшу історію країни. Владу взяли військові. Вони зіткнулися з необхідністю регулювати економіку країни, яка перебувала в кризі. Економіка непокоїла керівництво країни. Порівняно зі своїми сусідами Польща залишалася переважно аграрною країною, де за статистикою 61 % населення (дані за 1931 рік) працювали у сільському господарстві. Уряд країни, щоб реформувати економіку, розглядав плани щодо подальшого втручання держави в економіку країни. Результатом стало те, що до кінця 1930-х років національна промисловість почала переходити під державний контроль. Уряд націоналізував близько сотні підприємств. Таким чином, вже в довоєнний час, Польща, як і Югославія, прийшла до повного переведення всієї економіки в державний сектор (крім аграрного сектору економіки), що згодом завершили комуністи.
Банкноти Банкноти 1919—1924 років Серія 1925—1926 років Зображення Номінал(злотих) Розміри(мм) Основні кольори Опис Дати Лицьова сторона Зворотній бік Лицьова сторона Зворотній бік друку вилучення<big>193 x 6328 лютого 1919<big>2 <big>5127 x 82 <big>10 <big>20 <big>50165 x 102 <big>100172 x 103 <big>500180 x 110
Банкноти (1925–1926) Серія 1925—1926 років Зображення Номінал(злотих) Розміри(мм) Основні кольори Опис Дати Лицьова сторона Зворотній бік Лицьова сторона Зворотній бік друку вилучення <big>10 160×80 світло-коричневий коричневий номінал,зображення святих жінка з моделлю корабля, робітник і селянка 1929<big>20170×941 березня 1926 <big>50 188×99 зелений, блакитний, коричневий номінал, селянка та робітник зображення пам'ятних будівель 28 серпня 1925
Банкноти 1929—1936 років