Ілля Архипович Власенко (* , Добруш — † 11 травня 1963, Київ) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, заступник командира 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії полковник Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу, пізніше гвардії генерал-майор.

У роки радянсько-німецької війни військовий комісар , військовий комісар , військовий комісар 95-ї стрілецької дивізії (2-го формування), заступник командира 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії, начальник політвідділу 61-го стрілецького корпусу.

Воював на фронтах: Західний (1941–1942), Південно-Західний (1942), Сталінградський (1942–1943), Центральний, Воронезький (1943), 1-й Український (1943–1944), 1-й Білоруський (1944–1945) .

Брав участь у головних битвах війни• Оборона Москви • Харківська операція (1942) • Сталінградська битва • Битва на Курській дузі • Битва за Дніпро та визволення Києва • Операція "Багратіон" •Вісло-Одерська операція • Берлінська операція.

Біографія Народився 19 липня 1902 року в місті Добруші (нині Гомельська область, Білорусь) в сім'ї робітника Добрушської паперової фабрики. Закінчив початкову школу. З 1917 року працював на Добрушський паперовій фабриці http://govorim.by/gomelskaya-oblast/dobrush/stati-o-dobrushe/2574-dobrushskaya-bumazhnaya-fabrika.html. У 1924—1926 роках — строкова служба у Червоній Армії (червоноармієць 2-го радіополку). Після армії працював у Добруші, був обраний до комітету Профспілки працівників паперової промисловості. Член ВКП/б/ (пізніше КПРС) з 1929 року.

У 1929 році переведений до ЦК Профспілки в Москву, зав. відділом кадрів. 1931 року призначений директором паперової фабрики «Червона Зірка» м. Чашники (Білорусь), потім зав. відділом технічного контролю фабрики імені 7-ї річниці Жовтня у Москві Список фондов Центрального архива города Москвы. п. 187. Був обраний депутатом Московської міської ради (Моссовет). За партійною мобілізацією в 1932 році направлений на посилення партполітроботи у військах НКВС. Служив на посадах від помічника командиру дивізіону до начальника політвідділу 14-ї дивізії військ НКВС. Вчився у Вищій прикордонній школі . У зв'язку із реорганізацією політвідділів у березні 1941 року призначений до 180-го полку НКВС заступником командира полку з політчастини.

У роки війни Батальйонний комісар І. А. Власенко розпочав війну на посаді військового комісара , яка у складі 50-ї армії брала участь у боях на Західному фронті. Брав активну участь в обороні м. Тула, відбиваючи наступ 2-ї танкової групи Г. Гудеріана. За мужність і героїзм, проявлені під час оборони Тули, більше п’ятдесяти бійців та командирів 69-ї бригади були нагороджені орденами і медалями. І. А. Власенко за особисту хоробрість, мужність та вміле керівництво у бою нагороджений орденом Червоного Прапора ЦАМО фонд 33 опись 682524 ед. хран. 7 стр.5 запись 12111869.

У лютому 1942 року старший батальйонний комісар І. А. Власенко призначений військовим комісаром Південно-Західного фронту. Бере участь у її формуванні, а з травня 1942 года — у боях проти наступаючих німецьких військ у Харківській операції в районі м. Ізюм, в обороні по річці Сіверський Донець, в районі м. Куп'янськ, м. Воронеж, по річці Хопер на схід від м. Борисоглєбськ.

Зазнавши значних втрат у боях, 15 червня 1942 року 13-та мотострілецька дивізія за наказом Ставки ВГК була переформована, введена до складу Червоної Армії і отримала найменування 95-ї стрілецької дивізії. І. А. Власенко призначений комісаром дивізії, а після скасування інституту військових комісарів — заступником командира дивізії з політчастини.

З 19 вересня 1942 року 95-та стрілецька дивізія у складі 62-ї армії бере участь в обороні Сталінграду, веде кровопролитні бої за Мамаїв курган, заводи «Червоний Жовтень», «Барикади», Тракторний до кінцевого розгрому німців 2 лютого 1943 року. За оборону Сталінграду 95-й стрілецькій дивізії було присвоєне звання гвардійської, 1 березня 1943 року вона була переформована у 75-ту гвардійську стрілецьку дивізію. Начальник політвідділу дивізії полковник І. А. Власенко за мужність, рішучість та вміле керівництво частинами дивізії у бою був нагороджений другим орденом Червоного Прапора ЦАМО фонд 33 опись 682524 ед. хран. 1010 стр. 5 запись 12048177.

З 6 липня 1943 року у районі Понирі-Ольховатка дивізія у складі 13-ї армії бере участь у відбитті німецького наступу на Курській дузі, а потім у розгромі та переслідуванні німців. За зразкове виконання бойових завдань, виявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР 21 липня 1943 року дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. І. А. Власенка нагороджено орденом Червоної Зірки ЦАМО фонд 33 опись 682526 ед. хран. 1251 стр. 3 запись 16919933.

В боях за визволення України у складі 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії 26 серпня з початком Чернігівсько-Прип’ятської операції дивізія переходить у наступ і 27 серпня вступає на терени України, звільнивши станцію Хутір-Михайлівський. Визволяє Ямпіль, Батурин, а 9 вересня, після жорстоких боїв, місто Бахмач. За звільнення Бахмача дивізія отримує найменування "Бахмацька".

У ході Чернігівсько-Прип'ятської операції дивізія першою в полосі 60-ї армії форсує ріку Десна, а 23 вересня 1943 року першою сходу форсує ріку Дніпро за 35 км на північ від Києва і біля села Ясногородка захоплює перший на правому березі плацдарм. 23—25 вересня 1943 року І. А. Власенко при форсуванні Дніпра на північ від Києва в районі сіл Глібівка та Ясногородка Вишгородського району Київської області керував партійно-політичною роботою у військових частинах, мобілізував воїнів на успішне виконання бойових завдань, особисто організував форсування Десни і Дніпра та своїм прикладом надихав воїнів в бою. Постійно знаходився у бойових частинах, проявив мужність і самовідданість.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії полковникові Власенку Іллі Архиповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1551) ЦАМО фонд 33 опись 682525 ед. хран 48 стр.2 запись 12057358.

У листопаді 1943 року дивізія бере участь у боях за визволення правобережної України. Після доукомплектування через великі втрати, дивізія бере участь в Калінковицько-Мозирській операції, за визволення Калінковичей нагороджена орденом Суворова II-го ступеню. І. А. Власенка нагороджено другим орденом Червоної Зірки.

Із січня 1944 року дивізія бере участь в операції «Багратіон» з визволення Білорусі. За розгром супротивника під Бобруйськом та визволення міста Барановичі дивізію нагороджено другим орденом Червоного Прапора. І. А. Власенка нагороджено орденом Кутузова II-го ст.ЦАМО фонд 33 опись 686043 единица хранения 107 стр.3 запись 20558922.

У червні 1944 року І. А. Власенко призначений начальником політвідділу 61-го стрілецького корпусу 69-ї Армії 1-го Білоруського фронту. Він бере участь у боях з визволення Польщі, в форсуванні ріки Вісла та у Вісло-Одерській операції, в Берлінській наступальній операції і у захопленні Берліна. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького II-го ст. І. А. Власенко закінчив війну 1 травня 1945 року з виходом 61-го стрілецького корпусу на ріку Ельба в районі м. Магдебург.

Післявоєнні роки У червні 1945 року призначений начальником Політвідділу Радянської військової адміністрації Радянська військова адміністрація в Німеччині провінції Мекленбург (Радянська окупаційна зона Німеччини), потім навчався у . Остання посада — начальник політуправління Південно-Уральського військового округу.

Звання «генерал-майор» присвоєно у 1954 році. У післявоєнні роки нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоного Прапора, орденом Леніна.

З 1957 року генерал-майор І. А. Власенко у відставці, жив у Києві. Помер 11 травня 1963 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі поруч із дружиною В.І. Власенко (Суббочевою), з якою пов'язав свою долю ще у Сталінграді.

Нагороди медаль «Золота Зірка» № 1551 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943) два ордени Леніна (1943, 1956) три ордени Червоного Прапора (1942, 1942, 1950) орден Кутузова II степеню (1944) орден Богдана Хмельницького II степеню (1945) орден Трудового Червоного Прапора (1948) два ордени Червоної Зірки (1943, 1945) медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» медаль Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» бронзова медаль (Польща) медаль «За Одру, Нісу, Балтику» (Польща)

Пам'ять

На батьківщині Героя, в місті Добруш (Гомельська обл., Білорусь), його ім'ям названо вулицю. У Меморіалі, присвяченому землякам, що загинули у Велику Вітчизняну війну та Героям Радянського союзу, встановлена стела з ім'ям І.А.Власенка. В Києві на будинку № 4 по вул. Лаврській, де мешкав Герой, встановлено меморіальну дошку (у вересні 2022 року викрадена невідомими). В Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі встановлено пам'ятник (скульптори А.С.Фуженко і Г.Н.Кальченко).

Література Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И.Н.Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и исправл. — Минск: Гл.ред. Белорус.сов.энцикл., 1984 Герои Отечества. Сб. документ. очерков. — 2-е изд., доп. — М.: МВД России, 2004. — ISBN 5-901-809-18-1 Чуйков В. И. Сражение века. — М.: Советская Россия, 1975 Крылов Н. И. Сталинградский рубеж. — М.: Воениздат, 1979 Симонов К. М. Разные дни войны. Дневник писателя. — М.: Художественная литература, 1982. — Т. 1. — 479 с. — 300 000 экз. Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 1. — М: Высшая школа, 1976 В.Гроссман. Первый день на Днепре. О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз. Чарашвили И.Г. На Мамаевом кургане (воспоминания о Сталинградской битве). — Тбилиси: Изд-во Тбилисского университета, 1975. — 38 с. с илл. — 1000 экз. Капитонов Е.Г. Падение "Цитадели". — Кингисеп: Кингисепская типография, 1996.— 116 с. с илл. — 500 экз. Григорьев И. Священная земля Ясногородки. - В кн: Земля героев. — Кемерово: Кемеровское книжное изд., 1978. — 288 с. с илл. — 10000 экз. - С.38 - 48.

Посилання Герои Добруша Некрополі Києва В.Гроссман. Первый день на Днепре. Живы, пока о них помнят… Власенко И. А. Внутренние войска

Примітки