Джалаледді́н Румі́ (Румі, Джеляледдін/Джалаліддін Румі; , , також — Мевляна або Мевляна Джалаледдін Мухаммед Балх за місцем народження; 30 вересня 1207, Балх, Іран — 17 грудня 1273, Конья, Конійський султанат) — класик перської поезії, філософ-суфійРуми Джалалал-ад-Дин. Сокровища и воспоминания/Пер. Тираспольского— 3-е изд., доп. — М.: Риэлетивеб, 2010. — 208 с. ISBN 978-5-91049-003-5, зачинатель класичної турецької літератури. Доробок Румі помітно вплинув на культуру Середньої Азії та Туреччини зокрема.
Життєпис Згідно з традицією народився 30 вересня 1207 року в місті БалхДжавелидзе Э. Д. у истоков турецкой литературы. Тбилиси. 1979 С.13 в сім'ї відомого богослова того часу Бахаеддіна Веледа та його дружини Муміє-хатун. Бахаеддін мав прізвисько «султан-ан-улема» — султан вчених. Незадовго до монгольського нашестя їхня родина вирушає до Мекки. Дорогою вони зупинилися в Нішапурі, де на той час перебував знаменитий поет Аттар, який за легендою подарував маленькому Румі свою книгу і передбачив йому велике майбутнєШефик Джан. Мевляна Руми. Жизнь, личность, мысли. Стамбул, 2005. С.71.
Ім'я Бахаеддіна Веледа, батька майбутнього поета, було широко відомим у Середній Азії та Анатолії, тож не дивно, що його родину всюди зустрічали з великими почестями. Зупинялися вони в Багдаді та Лагренді, а також в Карамані, де сім'ї Бахаеддіна судилося прожити сім років. Саме тут у 1225 році одружується з Джавхар-хатун, а також втрачає матір і старшого брата, Алаеддіна Мухаммеда.
Згодом за запрошенням конійського султана Алаеддіна Кейкубада батько Румі разом із сім'єю прибуває до Коньї— міста, де Мевляна проживе половину свого життяBarks, Coleman, Rumi: The Book of Love: Poems of Extasy and Longing, harperCollins, 2005. Невдовзі Бахаеддін Велед отримує сан шейха — високий чин духовного наставника, що після його смерті (12 січня 1231 року) перейде до сина, до Румі. На той час майбутній поет вже володіє езотеричними знаннями та технікою самовдосконалення. Варто згадати і його вчителя, духовного наставника — Сенда Бурханеддіна Мухаккіка Термезі, який був колишнім учнем Бахаеддіна. Далі, бажаючи удосконалити свої знання в науках та релігійних вченнях, Джалаледдін вирушив до Алеппо та Дамаску — тодішніх культурних центрів. Тут він навчався в Ібнул-адима, спілкувався з видатними філософами та науковцями.
Невдовзі після повернення в Конью помирає Сенда Бурханеддіна Мухаккіка Термезі, який протягом 9 років був його духовним наставником. Відтоді Джалалледін сам стає проповідником. Спочатку Румі мав лише 4 слухачів, але з часом кількість його учнів зростає.
23—26 жовтня 1244 року відбулося легендарне знайомство поета з Шамседдіном Тебрізі, який здійснив неабиякий вплив на світогляд Джалалледіна. Румі дещо змінює свої релігійні погляди, зокрема, все більше схиляється до суфізму — містико-аскетичної течії в ісламі. Врешті, він залишає наукову придворну кар'єру та починає вести суфійський аскетичний спосіб життя.
Дружба Джалаледдіна Румі та Шамседдіна Тебрізі викликала невдоволення з боку населення Коньї, не розуміла її й родина поета, передусім через постать самого Шамседдіна. Будучи мандрівним дервішем, представником крайніх суфіїв, Шамседдін Тебрізі був чужим в тому суспільстві, яке не бажало його прийняти. Ще однією причиною ворожого ставлення оточення Румі до його друга і вчителя могли бути ревнощі, адже на момент їхнього знайомства Джалалледін вже мав дуже велике коло учнів і прихильників. Це ж стосується і членів родини Румі, які також не могли побороти свою неприязнь до його нового друга.
Через цю непросту ситуацію Шамседдін вирішує припинити спілкування з Румі і вирушає до Дамаску. Невдовзі Джалаледдін покличе його назад в Конью, але буде вже пізно: Шамседдіна Тебрізі таємно вбили. Не вірячи в смерть свого наставника, Мевляна вирушає в Дамаск, на пошуки друга. Врешті Румі втрачає останню надію, і відтоді єдиною його втіхою та згадкою про вчителя стають вірші. Чимало ліричних творів було присвячено саме Шамседдіну Тебрізі.
Румі знайшов нового духовного наставника — Салахаддіна. Саме під час спілкування з ним Мевляна зміг написати Диван-Шамс — ліричні вірші в честь свого друга й наставника.
Останньою важливою людиною в житті Джалаледдіна став Хусам Челебі; це був останній період життя суфія. У цей час Мевляна створив однузіз своїх найвідоміших збірок — Маснаві, деякі рядки з якої присвячені саме Хусаму ЧелебіТерри Грэм. Руми и его духовные наставники//Суфии, № 2, 2004—2005.
Помер 17 грудня 1273 року в Коньї. Могила знаходиться поруч із могилою батька. За часів Сулеймана Пишного побудовано мармуровий пам'ятник.
Сім'я та діти Джалаледдін був одружений з донькою Шарафеддіна Самарканді Джавхар-хатун (померла в 1229). Вони взяли шлюб в Карамані, ще до переїзду в Конью. Старший син Румі Султан Велед та його середній син Алаеддін народились від Джавхар-хатун. Після її смерті Румі одружився з вдовою, яку називали Карра-хатун (померла 1292 року), в якої був син Шамседдін Йахья від першого шлюбу. Карра-хатум народила Румі сина, котрого звали емір Музаффареддін Алім Челебі, та дочку — Маліку-хатун. Саме Султан Велед дав найбільше свідчень про життя та творчість свого батькаМавріна О. С. Джалаледдін Румі в працях А. Кримського//Сходознавство, 39-40, Київ, 2007, а також заснував відомий суфійський орден Мевлеві, хоча за життя його батько і заперечував створення ордену його імені.
Творчість Серед найвідоміших текстів Румі — «Месневі», «Дивані Кабір», «Фіхі Ма Фіх», «Маджалісі Саба» та «Мактубат». Ймовірно, що з-під його пера також вийшли «Тірашнаме», «Ашкнаме», «Расаилі Афак ва Анфус» та «Рісала-і Акаід», хоча питання авторства Румі лишається суперечливим. Ліричні газелі Джеляледдіна, зібрані в його «Дивані», з часом стали зараховувати до набутків народної творчості. У газелях Румі виразно окреслюються такі теми: доказ вигоди від смирення, приборкання пристрастей і потреб та показ божественної природи духу людини. До «Дивану» також увійшло епічне «Месневі» — енциклопедія суфійства, яка пояснюється за допомогою розповідей-притч, написаних дворядковими «парними» строфами; слово «месневі» і означає парний.
Саме поема «Месневі», відома багатогранністю тематики, прославила Джеляледдіна на сході. Поема складається з окремих розповідей і легенд, до яких автором подається також їх тлумачення. Незважаючи на неоднозначне ставлення Румі до ісламу, тривалий час «Месневі» вважалася навіть Кораном перською мовоюОдилов н. Мировоззрение Джалаледдина Руми — 1974.
Українські переклади Джалаледдін Румі. З «Месневі» та «Великого дивану» (переклад Я. Є. Полотнюка) // «Всесвіт», № 2 за 1975 рік, стор. 161—166. Румі: Поезії. З фарсі / Упорядкування, переклад, передмова Миколи Ільницького та Яреми Полотнюка. — Київ: Дніпро, 1983. — 111 с. Джалаледдін Румі. Лірика. Притчі. Газелі. Рубаї / Переклад з фарсі, упорядкування, передмова, примітки Миколи Ільницького і Яреми Полотнюка. Вид. друге, доповнене. — Львів: Видавництво «Апріорі», 2024. — 160 с.
Вплив на культуру Творчість Джалаледдіна Румі помітно вплинула на мусульманську культуру і культуру Туреччини зокрема. Саме Румі вважається зачинателем класичної турецької літератури, незважаючи на те, що з-під пера поета вийшло всього декілька рядків османською мовою (основний доробок Румі — перською). Дослідник Абдюльбаки Гьолпинарли вважає надбання Мевляна основою турецької літератури дивану. Протягом століть османські автори рівнялися саме на Румі, а сьогодні історія цього дивовижного поета приваблює літературознавців і письменників. Зокрема, сучасна турецька новелістка Еліф Шафак створила роман про Джалаледдіна Румі — «Сорок правил любові» (), де не лише в оригінальній формі подано основні ідеї поета, а й розказано історію його дружби з Шамседдіном Тебрізі.
Румі досить популярний і в Західній Європі, про його творчість схвально відгукувалися Гегель, Гете, Баре. Дослідження й переклади його текстів розпочалися з 19 століття.
Вшанування 8 мехра (за іранським календарем) в Ірані відзначається День Джалаледдіна Румі.
Джерела Фиш Р. Г. Джалалиддин Руми. Крымский А. — Истори Персии, ее литературы и дервишской теософии. Т. III, № 2, 1914—1917. Одилов Н. Мировоззрение Джалаладдина Руми. Душанбе, 1974. Шефик Джан. Мевляна Руми. Жизнь, личность, мысли. Стамбул, 2008. Брагинский И. С. иранское литературное наследие. Москва, 1984. Джалаладдин Руми. дорога превращений. Москва, 2007.
Посилання
Примітки