Кумари́ни — природні сполуки, в основі яких лежить бензо-альфа-пірон (лактон цис-орто-оксикоричної кислоти).
Класифікація
Кумарини, дигідрокумарини та їхні глікозиди: кумарин, дигідрокумарин, мелілотозид; Гідрокси-, метокси- і метилендигідроксикумарини: з гідроксильними або алкоксильними групами в бензольному кільці: умбеліферон, ескулетин; з гідроксильними або алкоксильними групами в пірановому кільці: феруленол; Фурокумарини: похідні псоралену (фуранове ядро сконденсоване з кумарином у 6,7-положенні): псорален, ксантотоксин, бергаптен; похідні ангеліцину (фуранове ядро сконденсовано з кумарином у 7,8-положенні): ангеліцин. Піранокумарини: дигідроксамідин, віснадин; 3,4-бензокумарини: еллагова кислота; Кумарини, які вміщують систему бензофурану, сконденсованого з кумарином у 3,4-положенні: куместрол.
Джерела Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0 Інвентаризація флори України (Лікарські рослини – носії кумаринів) / Лебеда А.П. – Київ: Академперіодика, 2005. – 148 с.
Посилання КУМАРИНИ //Фармацевтична енциклопедія