Олег

Оле́г— чоловіче ім'я. Було одним із дохристиянських імен Рюриковичів, потім протягом тривалого часу не використовувалося. Повернулося в ужиток наприкінці XIX ст. Жіноча форма — Ольга.

Українські зменшені форми — Олежко, Олькó, Олежик, Олежка, Олежа.

Етимологія

Норманська версія За найпоширенішою версією, ім'я Олег () — слов'янізована форма скандинавського імені Хел(ь)ґі (, ), утвореного від helgi («святий», «священний»). Заміна початкового *hel- на ol- могла відбутися відповідно до фонетичних законів східнослов'янських діалектів.

Згідно з «Повістю времінних літ», Олег помер 912 року, а його наступник Ігор правив відтоді й до свого вбивства у 945 році. Лист ШехтераТекст Листа Шехтера наведено в: Golb 106–121. У праці цитується за фоліантом і рядком (наприклад, SL Fol. x:x). — документ, написаний єврейським хозарином, сучасником візантійського імператора Романа I Лакапіна, — описує діяльність руського воєначальника на ім'я HLGW ().SL Fol. 2r, 15–16; 17. Автор листа описує Хозарію як «нашу землю». SL Fol. 1r:19, 2v:15,20. Протягом багатьох років чимало дослідників ігнорували або применшували значення свідчень Листа Шехтера, у якому особу, яку ототожнюють з Олегом згадується аж у 940-х роках.Навіть такий визначний дослідник, як Михайло Артамонов, вважав автентичність рукопису безсумнівною (Artamonov 12). Утім, інші науковці висловлювали скептицизм щодо викладених у ньому відомостей, переважно через суперечність із «Повістю времінних літ» (див., наприклад: Gregoire 242–248, 255–266; Dunlop 161). Анатолій Новосельцев, відзначаючи цю розбіжність, визнає автентичність документа, але зазначає, що автор «досить вільно переставляє реальні історичні факти» (Novoseltsev 216–218). Бруцкус стверджував, що HLGW насправді був іншим ім'ям Ігоря (Brutskus 30–31). Мосін припускав, що HLGW — це інша особа, аніж Олег, і він був незалежним князем у Тмуторокані; утім, існування незалежної руської держави в Тмуторокані в першій половині X століття відкидається майже всіма сучасними науковцями (Mosin 309–325; порівн. Zuckerman 258).

Слов'янська версія Існують й інші версії походження імені. Польський мовознавець Станіслав Роспонд у своїй роботі «Структура та класифікація східнослов'янських антропонімів» відносить ім'я Олег до ряду інших східнослов'янських антропонімів, а саме «до іменних архетипів, що не зустрічаються де-небудь в іншому місці». «Деякі з цих архетипів — пише Роспонд, — підтверджуються античними джерелами… Сюди ж варто додати неправильно визнані нордичними форми Олег ', Ольга, Ігор, Г'лѣб', Улѣб', Дулѣб'». Можлива спорідненість зі слов'янським словами «льгк», «ольгчити», «ольгчатися», «льгота», «вольгота», «вольготний» могла б вказувати на таке значення імені Олег — вільний; той, хто звільняє. У слов'янських мовах зафіксовані імена Oleg (Oley) (чеськ. у 1088 р.), Olek (Welek), топоніми Ologast, Wolegast, Wolgast та ін.Гедеонов С. А. Варяги и Русь. М., 2005, с. 182—185. У руських билинах згадується ім'я Вольга чи Волх. Нараський напис (бл. 904 р.), виявленій поблизу Салонік і нині зберіганій в Археологічному музеї Стамбула, де згадується Θεόδωρος Ὀλγοῦ Τρακαυνοῦ (Феодор Олгу Тракійський) у комітаті Дністра за правління Симеона. Деякі дослідники пов’язують «Олгу» з болгарським словом, що могло означати «великий» або бути титулом, а також із тюркським ulug («великий»), поширеним у степовому середовищі того часу. Невідомо жодного випадку, коли хтось із числе́нних руських Олегів звався б у будь-якому джерелі «Хел(ь)ґі», чи, навпаки, якийсь відомий у джерелах Хел(ь)ґі був відомий у руських літописах як «Олег». Жодне скандинавське джерело нічого не знає про Віщого Олега. Натомість, слово «віщий» має спільний корінь зі слов'янськими словами «звіщати», «провіщати», «вість», «звістка».

Балтська версія Існують імена литовського походження, що мають той же корінь: Ольгерд, Ольгимонт (у латиській та литовській мовах у формах «Algirdis», «Algimantas»). Слово «algas» у балтських мовах означає «винагорода».

Ця версія пояснює спорідненість «Олег» із скороченою формою імені «Алік», «Аля», хоча тут очевидніший зв'язок із редуковною російською вимовою ненеголошеного «о».

Історія Незважаючи на те, що Олег Брянський (у хрещенні Леонтій, у чернецтві Василій) був канонізований ще в XIV ст., саме ім'я Олег не вважалося канонічним: на відміну від дохристиянських слов'янських імен руських князів Бориса і Гліба, які стали православними зразу після канонізації князів Бориса і Гліба (у хрещенні Романа і Давида). У Російській імперії воно повернулося до вжитку тільки наприкінці XIX ст., пов'язане зі зростанням інтересу до давньоруської історії. Олегом назвали одного з синів великого князя Костянтина Костянтиновича.

Див. також Олег — село в Україні, у Роздільнянському району Одеської області.

Примітки

Джерела Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. — 2005. — C. 84.

az:Oleq ru:Олег