Черні́гівський обласни́й історич́ний музе́й і́мені В. В. Тарно́вського — державний обласний музей у місті Чернігові (Україна); один із найдавніших історичних музеїв держави; значний науковий і культурно-просвітницький осередок міста, регіону та країни.
Загальні дані
Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського міститься в історичній триповерховій будівлі в стилі класицизму за адресою: вул. Музейна, буд. 4, м. Чернігів—14000 (Україна). Музейна будівля — колишній будинок Чернігівської чоловічої гімназії, зведений за «зразковим» проектом відомого російського архітектора Андреяна Захарова.
Режим роботи музею: від 09:00 до 17:00 (у літній період — субота, неділя з 10:00 до 18:00), вихідний — четвер.
В. о. директора музею — Блакитний Максим Михайлович.
З історії музею
Початки музейної справи в Чернігові Чернігівський історичний музей заснований у 1896 році — 14 (26) листопада урочисто відкрито Чернігівську губернську вчену архівну комісію та її історичний музей, а наприкінці року губернська земська управа одержала заяву Василя Тарновського, в якій відомий громадський діяч, колекціонер і меценат пропонував земству прийняти в дарунок колекцію старожитностей і створити на її основі Музей українських старожитностей.
Через бюрократичну тяганину відкрити музей українських старожитностей імені В. В. Тарновського для відвідувачів вдалося лише 1902 року. А ще до того, у 1900 році, Чернігівська духовна консисторія ухвалила рішення про заснування церковного музею — Чернігівського єпархіального сховища старожитностей, яке розпочало діяльність у 1907 році, ставши таким чином третім музеєм губернського міста.
1912 року стає зберігачем, згодом — директором музею маляр, скульптор, критик Іван Рашевський.
Після встановлення в 1919 році радянської влади, в реквізованому будинку родини Милорадовичів був відкритий музей поміщицького побуту і мистецтва. А за рік, у 1920 році, створений Чернігівський етнографічний музей, або музей селянського побуту, ще за рік (1921) — музей культів, основою якого стала також реквізована і націоналізована колекція колишнього єпархіального музею.
У 1923 році всі 5 чернігівських музеїв де-юре об'єдналися у Чернігівський Державний музей.
Становлення музею за СРСР
У 1925 році об'єднаному Чернігівському Державному музеєві виділили будинок колишнього Селянського банку.
Після утворення Чернігівської області (жовтень 1932 року) в цьому приміщенні розмістився обласний комітет КП(б)У. А музей у 1933 році переїхав на Чернігівський Дитинець-Вал — у будинок класичної чоловічої гімназії, де й перебуває понині.
У 1920-х — на початку 1930-х років у музеї працювала ціла плеяда знаних істориків, етнографів, мистецтвознавців, археологів — С. Баран-Бутович, М. Вайнштейн, В. Дроздов, Б. Луговський, Б. Пилипенко, П. Смолічев, Б. Шевелів, В. Шугаєвський, М. Касперович. Майже всі вони зазнали утисків і репресій у 1930-х роках.
1939 року Чернігівський державний історичний музей (таку назву він отримав у 1934 році) був визнаний об'єктом республіканського значення і переведений на республіканський бюджет. На цей час його колекції нараховували понад 60 тисяч пам'яток, а бібліотека — понад 40 тисяч томів книг.
Із початком Німецько-радянської війни в серпні 1941 року частина музейного зібрання була евакуйована до Уфи і Чкалова (Оренбурга). Будинок музею під час війни сильно постраждав. У грудні 1943 року після захоплення Чернігова Червоною Армією музей відновив свою діяльність у приміщенні Музею українських старожитностей ім. В. В. Тарновського.
У повоєнний час ускладнюється структура музею, створюються нові підрозділи: 1965 рік — художній відділ; 1970 рік — сектор охорони пам'яток історії та культури; 1972 рік — науково-методичний сектор для надання допомоги музеям на громадських засадах; 1981 рік — сектор охорони пам'яток археології.
У другій половині 1970-х рр. Чернігівський історичний музей повертається до будинку колишньої чоловічої гімназії, у своє довоєнне приміщення.
Музейна експозиція, створена в 1979 році за проектом київських художників Ю. Кисличенка та І. Левитської, була відзначена дипломом ВДНГ УРСР. У грудні цього ж (1979) року перших відвідувачів прийняв відділ народного декоративного мистецтва Чернігівщини, створений у 1978 році.
У 1983 році художній відділ Чернігівського історичного музею перетворюється на самостійний музейний заклад — Чернігівський художній музей.
У 1986 році на правах відділу Чернігівському історичному музеєві передають Чернігівський музей бойової слави, побудований за ініціативи ветеранів війни і громадськості міста.
1989 року на базі госпрозрахункової групи сектору археології виникла установа, яка займалася дослідженням археологічних пам'яток у зонах забудови, — Чернігівський обласний археологічний центр.
Музей у незалежній Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1991 року № 345 музеєві повернуте ім'я В. В. Тарновського.
У 1992 році Чернігівський військово-історичний музей став військово-історичним відділом Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського.
У 1997 році при реєстрації відповідно до Закону України «Про музеї і музейну справу», враховуючи розмежування форм власності, музей отримав назву Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Васильовича Тарновського.
У 1996 році в Чернігові та країні урочисто відзначене 100-річчя заснування музею. За визначний внесок у справу відродження багатовікових традицій духовності й історичної пам'яті, дослідження, збереження і примноження історико-культурної спадщини українського народу музей нагороджений премією ім. Д. І. Яворницького Всеукраїнської спілки краєзнавців. У 2002 р. відбулися заходи з нагоди 100-річчя відкриття Музею українських старожитностей В. В. Тарновського, зібрання якого є найціннішою складовою частиною нинішнього музею.
У 2006 році музей відсвяткував свій 110-літній ювілей.
До середини 2006 року в якості відділу працював Музей народного декоративного мистецтва Чернігівщини, що розташовувався в Катерининській церкві, але після ухвалення рішення про передачу споруди релігійній громаді експозиція відділу була демонтована.
У 2011 році філією музею став створений у 2009 році музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград», що знаходиться в селі Єліне.
Фонди, експозиція, діяльність
Музейне зібрання Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського нараховує понад 160 тисяч одиниць зберігання загальноукраїнського значення.
У теперішній час (2010) Чернігівський історичний музей ім. В. В. Тарновського має 2 самостійні експозиції. Історичний музей — розміщується у пам'ятці архітектури початку XIX століття по вулиці Музейній, 4. Експозиція, створена за хронологічним принципом, розповідає про історію Чернігівщини від часів палеоліту і до сьогодення, про її видатних уродженців і персоналії, пов'язані з краєм. Її складовими частинами є постійні виставки «Родинні маєтки — осередки культури і благодійництва», «Уродженці Чернігівщини — видатні діячі науки і культури ХХ ст.», «Чернігів на зрізі століть». Тимчасові виставки, побудовані як за тематичним, так і за систематичним принципом, експонуються у виставковому залі або в експозиційних залах музею. Військово-історичний музей — розміщується у пристосованому, збудованому в 1985 році, приміщенні. Експозиція має два окремих розділи — «Військова історія Чернігівщини» та «Бойовий шлях колишньої 1-ї гвардійської армії», виставки — «Чернігівці на фронтах Другої Світової війни», «Визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників». Виставковий зал використовується для створення виставок не лише на воєнну тематику, але й на інші теми, в тому числі художніх. Музей оснащений технічними засобами, має кіно-лекційний зал.
Найдавніший період історії Чернігівської землі, починаючи з доби пізнього палеоліту, висвітлюють пам'ятки археології. Особливо цінними серед них є зібрання хрестів-енколпіонів, давньоруські ювелірні вироби і прикраси, що надійшли у складі 8 скарбів та як індивідуальні знахідки, скарб гривень чернігівського типу, зброя Х—ХІІІ століть, у тому числі 6 мечів і 3 скрамасакси, дерев'яний колодязь Х століття, вислі печатки, пряслиця та амфори з графіті, знахідки Міжнародної Шестовицької археологічної експедиції. Історія формування археологічної колекції музею стала темою окремої кандидатської дисертації.
Добре знаною серед фахівців є унікальна колекція речових і документальних пам'яток XVII—XVIII століть (доби Гетьманщини), основу якої становить зібрання В. В. Тарновського. Вона містить козацькі клейноди, холодну і вогнепальну зброю, гармати, військове спорядження, посуд, одяг, в тому числі слуцькі пояси, вишиті окрайки, гапти, хатнє і церковне начиння, ювелірні вироби, серед яких 15 робіт видатного українського золотаря І. Равича, портрет Б. Хмельницького й авторську модель його пам'ятника скульптора М. Микешина, речі, пов'язані з іменами Я. Остряниці, І. Мазепи, С. Палія, П. Полуботка, В. Кочубея, Л. Барановича, В. Дуніна-Борковського, Я. Лизогуба, М. Ханенка, І. Максимовича, Д. Ростовського, І. Скоропадського, К. Розумовського тощо.
Документальні пам'ятки цієї доби репрезентовані 156 гетьманськими універсалами в оригіналах і копіях XVIII століття, родинними архівами Забіл, Лашкевичів, Милорадовичів, Полетик, Тарновських, Шихуцьких, архівами судових установ, ратуш, монастирів, списками козацьких літописів, рукописними книгами, стародруками, серед яких — 2 примірники Острозької Біблії, перше чернігівське видання «Перло многоценноє» К. Ставровецького Транквіліона (1646), 53 Євангелія у коштовних оправах. Найдавнішим друкованим Євангелієм у музейній збірці є Євангеліє 1600 року у срібному окладі.
XIX і ХХ століття представлені, крім майнових документів, приватним листуванням представників вже згаданих дворянських родів, фондами видатних громадських і культурних діячів України П. Куліша і Ганни Барвінок, О. Марковича, І. Шрага, В. Горленка, Л. Глібова, О. Коваленка, І. Нечуя-Левицького, фотографіями і поштівками, листівками, у тому числі гектографічними відбитками, різних політичних партій. Безцінними реліквіями є 2 автографи Т. Шевченка, 3 листи М. Гоголя та мініатюрний портрет видатного письменника, написаний на зрізі кістки мамонта імовірно О. Івановим, срібний вінок, покладений на могилу Куліша від І. Пулюя, переклад Біблії українською мовою, зроблений уродженцем Чернігівщини П. Морачевським, малюнки С. де Бальмена до творів П. Куліша, вулик П. Прокоповича, меблі з маєтків Галаганів, О. Рахманової (доньки декабриста С. Волконського), вишивки бісером тощо.
Про участь чернігівців у найважливіших подіях XX століття, розвиток економіки і культури, громадське життя краю розповідають документи, фотографії, нагороди, зразки продукції, побутові речі, зброя, мистецькі твори, меморіальні речі. З-поміж них — малюнки, фото, листи з Соловків представників «доби розстріляного відродження»; партизанські речі, листівки, стіннівки 1941—1945 рр.; комплекси речових і документальних пам'яток учасників оборони і захоплення Чернігівщини, видатних вчених і діячів культури — лауреатів Державних премій СРСР і України, льотчиків-космонавтів—вихованців Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, ліквідаторів аварії на ЧАЕС і воїнів-інтернаціоналістів; матеріали, що висвітлюють діяльність політичних партій і національно-культурних товариств. В музеї зберігається орден Леніна, яким була в 1967 році нагороджена Чернігівська область, і перший національний прапор, встановлений Чернігівською організацією Народного Руху України на своєму приміщенні у 1990 році.
Широко представлені в експозиціях і на виставках пам'ятки етнографії і нумізматики, вироби з порцеляни та фаянсу. Багата сфрагістична колекція, в якій, зокрема, маємо 135 відбитків 15 модифікацій гетьманських печаток 1603—1765 років, лягла в основу кандидатської дисертації «Козацькі печатки Гетьманщини другої половини XVII—XVIII ст. за архівними матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського».