Миха́йло Іва́нович Каре́вич (; , Кам'янець-Подільський, нині Хмельницької області — 23 жовтня 1957, Москва) — російський скрипаль родом з України. Заслужений артист РРФСР (1930-і). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1954). Борис Ізралевський, який у 1909—1953 роках завідував музичною частиною Московського художнього академічного театру, 1965 року у виданих записках диригента так охарактеризував Каревича та його працю: «Один із найстаріших і найвизначніших діячів оркестру МХАТу, талановитий скрипаль. Працював у Художньому театрі 45 років, з яких 25 років поєднував цю роботу з роботою у Великому симфонічному оркестрі Всесоюзного радіо, де був головним концертмейстером» Изралевский Борис. Музыка в спектаклях Московского художественного театра: Записки дирижера. — Москва: Всероссийское театральное общество, 1965. — С. 172..
Біографія
У Кам'янці-Подільському Михайло Іванович Каревич народився 27 березня (8 квітня) 1895 року в Кам'янці-Подільському. Його батько Іван Каетанович Каревич був власником пекарні на П'ятницькій вулиці в Старому місті Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и администрации. Адрес-календарь Российской империи. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1902. — Подольская губерния. — С. 1350..
Грати на скрипці Михайло навчився у Тадея Ганицького в його приватній музичній школі, яка була відкрита у вересні 1903 року в губернському місті. Школа розміщувалася неподалік від пекарні — на останньому поверсі триповерхового будинку на Миколаївській площі (сучасна адреса — Вірменський ринок, 8).
Зі спогадів скрипаля Аркадія Гурфінкеля, також уродженця Кам'янця-Подільського, Ганицький одного разу проходив біля пекарні, з підвалу якої чулися звуки скрипки. Коли Тадей Денисович зійшов сходинками вниз, то побачив там босого хлопчика, який старанно виводив мелодію на скрипці. Це був Михайло Каревич. Ганицький влаштував хлопця до своєї школи, вчив його безкоштовно, дав йому інструмент, одяг, їжу Іванов Володимир. Тадеуш Ганицький (1844–1937). — Кам'янець на Поділлі — Миколаїв — Вінниця: ВМГО «Розвиток», 2007. — С. 23. Прізвище скрипаля помилково вказано як Царевич..
Робота у великих колективах У 1912—1916 роках Каревич навчався у Московській консерваторії в класі скрипки Івана Гржималі. Навчання поєднував із роботою. Від 1912 року він був скрипалем Московського художнього академічного театру (МХАТ).
Одночасно із роботою в МХАТі Каревич у 1930—1955 роках, тобто з часу заснування, був концертмейстером Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо (згодом Центрального телебачення і Всесоюзного радіо, нині — Великий симфонічний оркестр імені Чайковського) Музей радіо й телебачення . У 1937—1953 роках художнім керівником і головним диригентом цього оркестру працював Микола Семенович Голованов. Хоровий диригент Клавдій Птиця в статті про Голованова писав Птица К. Истинно русский художник // Советская музыка. — 1979. — № 4. — С. 74.:
В останній рік життя, 11 березня 1953 року, Голованов написав Каревечу, у зв'язку з творчим ювілеєм скрипаля, вітального листа, в якому висловив, зокрема, своє бачення значення та сенсу життя артиста: «Життя кожного справжнього артиста — це постійний подвиг із щоденними іспитами перед аудиторією і товаришами. Артист повинен служити моральним прикладом і мати всі принципові якості серйозної людини. І майже не мати особистого життя… Не можна служити двом богам — треба віддавати себе мистецтву повністю, цілком і жертовно працювати все життя». Лист було зачитано перед усіма артистами оркестру під час ушанування ювіляра Прибегина Галина. Николай Семенович Голованов. — Москва: Музыка, 1990. Датою зачитування листа в цій книзі вказано 11 квітня 1953 року.. Фрагменти листа опубліковано 1967 року в журналі «Советская музыка» — через 10 років після смерті Каревича.
1938 року було видано грамплатівку із записом «Російського танцю» () Петра Чайковського у виконанні оркестру Всесоюзного радіокомітету (соліст Михайло Каревич, диригент Олександр Орлов) Дані про грамплатівку 1938 року .
Твори у виконанні Каревича звучали і на радіо. Так, «Станція ВЦРПС» передавала його виступи 13 листопада 1938 року Основні програми Центрального мовлення на 13—17 листопада 1938 року , 13 лютого Программы основных радиопередач Центрального вещания // Правда. — 1940. — № 42. — 12 февраля. — С. 6. та 30 березня 1940 року Програми радіопередач .
Участь у квартетах і тріо Крім гри в оркестрах, Каревич як скрипаль брав участь у кількох квартетах і тріо. Так, 1917 року в Москві утворився струнний квартет, до якого увійшли Лев Цейтлін (перша скрипка), Михайло Каревич (друга скрипка), композитор Лев Пульвер (альт) і Василь Підгорний (віолончель). 1918 року за цим квартетом, що діяв при Музичному відділі Народного комісаріату освіти РРФСР, офіційно затвердили ім'я Леніна. Невдовзі Каревича в цьому квартеті замінив Костянтин Мострас Подгорный Василий Тимофеевич // Музыкальная энциклопедия в 6 томах / Главный редактор Ю. В. Келдыш. — Т. 4: Окупов — Симович. — Москва: Советская энциклопедия, 1978..
1919 року організувався смичковий квартет при театрально-музичній секції Московської ради депутатів. Крім Каревича, до колективу увійшли Євген Гузиков, Василь Небольсін і Віктор Кубацький История музыки народов СССР / Ответственный редактор Ю. В. Келдыш. — Т. 1: 1917—1932. — Москва: Советский композитор, 1970. — С. 37.. «Вестник театра» писав, що квартет даватиме концерти систематично та висвітлюватиме різні епохи та напрямки музичної творчості Вестник театра. — 1919. — № 5..
1926 року Каревич організував тріо спільно з піаністом Левом Мироновим Лев Миколайович Миронов і віолончелістом Сергієм Бичковим Изралевский Борис. Музыка в спектаклях Московского художественного театра: Записки дирижера. — Москва: Всероссийское театральное общество, 1965. — С. 160. (існувало до 1938 року). Віолончеліст у цьому тріо (відомому ще як тріо Театру імені Станіславського та просто тріо імені Станіславського) змінювався. Так, 1929 року ним був Володимир Матковський Театральная Москва. Театр — музыка — эстрада — кино: Иллюстрированный путеводитель. — Москва: Московский рабочий, 1929. — С. 192.. У цьому ж складі (Миронов, Каревич, Матковський) Музичне тріо імені К. С. Станіславського зафіксовано в довіднику «Вся Москва» за 1936 рік Вся Москва: Адресно-справочная книга. 1936 год. — Москва: Московский рабочий, 1936. — С. 466..
Під час війни Після нападу Німеччини на СРСР Великий симфонічний оркестр Всесоюзного радіокомітету під керівництвом Миколи Голованова і далі проводив репетиції, виступав на радіо. Щоправда, як згадував тромбоніст Стейскал, «працювали ми тоді в дуже важких умовах. Майже всі артисти нашого оркестру були до того ж зараховані пожежниками: чергували, сидячи ночами на даху радіокомітету, та ще охороняли будинки, де мешкали, від запальних бомб» Стейскал А. «Озарять жизнь окружающих…» // Советская музыка. — 1987. — № 2. — С. 125.. Коли в серпні 1941 року німці посилили наступ, щоб спробувати захопити столицю СРСР, невдовзі з Москви в глибокий тил було евакуйовано важливі підприємства та установи, зокрема в Свердловськ (нині Єкатеринбург) перебазувався Всесоюзний радіокомітет, а з ним і Великий симфонічний оркестр. Частина ж його артистів, серед них Голованов і Каревич, залишилася в Москві.
У жовтні 1941 року Голованов разом зі співаками Антоніною Неждановою та Сергієм Мігаєм звернулися до Московської ради з клопотанням про створення нового великого симфонічного оркестру радіокомітету з артистів, що залишилися в столиці та належали до різних оркестрів і колективів. Коли дозвіл було отримано, на заклик Миколи Семеновича у Великий зал Московської консерваторії з'явилися багато музикантів. Серед них був і Каревич. За висловом Голованова, вдалося зібрати «склад на славу — повний оркестр у дев'яносто чоловік» Стейскал А. «Озарять жизнь окружающих…» // Советская музыка. — 1987. — № 2. — С. 126..
29 березня 1942 року Давид Ойстрах у газеті «Известия» писав, що «об'єднаний симфонічний оркестр Большого театру Союзу РСР і Всесоюзного радіокомітету за короткий термін спільної роботи домігся відмінних результатів щодо ансамблю, злитності звучання, ладу», а серед артистів оркестру відзначив, зокрема, концертмейстера Каревича Ойстрах Д. Симфония великой борьбы // Известия. — 1942. — № 74 (7760). — 29 марта. — С. 4..
6 квітня 1944 року у Великому залі Московської консерваторії відбувся завершальний концерт із циклу симфонічних вечорів, організованих у Москві в ознаменування 100-річчя від дня народження Миколи Римського-Корсакова. Наступного дня газета «Известия» писала: «Вечір розпочався виконанням чудового твору великого російського композитора, який увійшов до скарбниці світової музичної культури, — симфонічної сюїти „Шехеразада“. З великим підйомом і настроєм її зіграв симфонічний оркестр Всесоюзного радіокомітету під керуванням народного артиста республіки професора М. Голованова. Солістом виступив скрипаль заслужений артист республіки М. Каревич» Заключительный концерт в ознаменование 100-летия со дня рождения Н. А. Римского-Корсакова // Известия. — 1944. — № 83 (8385). — 7 апреля. — С. 4..
У складі концертних бригад МХАТу Каревичу доводилося виїжджати до воїнів Червоної армії. Ось спогад народної артистки СРСР Алли Тарасової про один із таких виступів прямо на лісовій поляні: «Довго аплодували нашому скрипалеві Каревичу, який виконував „Сентиментальний вальс“ Чайковського під акомпанемент на гітарі концертмейстера нашого театру Олексія Олексійовича Кузнецова» Тарасова А. К. В дни Отечественной войны // Искусство в боевом строю: Воспоминания, дневники, письма / Редактор-составитель И. Сахарова. — Москва: Искусство, 1985. — С. 20.. В іншому концерті, що відбувся 23 лютого 1942 року — в День Червоної армії, Тарасова згадувала, що «бачила зосереджені, уважні обличчя, коли співала скрипка нашого чудового скрипаля Каревича» Музы вели в бой. Деятели литературы и искусства в годы Великой Отечественной войны / Составил С. Красильщик. — М.: АПН, 1985. — С. 141..
Нагороди та звання 10 серпня 1931 року було встановлено звання «Заслужений артист РСФСР». Каревичу надали це звання ще до війни (так, у програмі передач радіо на 13 листопада 1938 року зазначено: «18.30 — Виступ заслуженого артиста Каревича (скрипка)»).
19 жовтня 1938 року, напередодні 40-річчя МХАТу, Каревича відзначено орденом «Знак Пошани» Власть и художественная интеллигенция. — Москва, 1999. — С. 699.Летопись МХАТ // Театр. — 1938. — № 10—11 (октябрь — ноябрь). — С. 239..
26 жовтня 1948 року Указом Президії Верховної Ради СРСР «за видатні заслуги в розвитку радянського театрального мистецтва та в зв'язку з 50-річчям від дня заснування Московського орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора художнього академічного театру СРСР імені Максима Горького» орденами та медалями було відзначено велику групу акторів і працівників цього театру Ежегодник Московского художественного театра, 1948 г. — Т. 1. — Москва: Искусство, 1950. — С. 9—17.. Серед них Михайла Каревича відзначили орденом Трудового Червоного Прапора Власть и художественная интеллигенция. — Москва, 1999. — С. 720.. Вручення нагород відбулося 4 листопада в Кремлі Ежегодник Московского художественного театра, 1948 г. — Т. 1. — Москва: Искусство, 1950. — С. 153..
1954 року Михайлові Каревичу надано звання «Заслужений діяч мистецтв РРФСР» Каревич Михаиил Иванович // Музыкальная энциклопедия в 6 томах / Главный редактор Ю. В. Келдыш. — Т. 2: Гондольера — Корсов. — Москва: Советская энциклопедия, 1974..
Смерть і посмертні згадки Помер Михайло Іванович Каревич 23 жовтня 1957 року в Москві на 63-му році життя.
1974 року Всесоюзна студія грамзапису «Мелодія» видала платівку, на якій записано симфонічну сюїту «Шехеразада» Миколи Римського-Корсакова у виконанні симфонічного оркестру Всесоюзного радіо (соліст Михайло Каревич, диригент Натан Рахлін).
1976 року хоровий диригент Клавдій Птиця у журналі «Советская музыка» згадав уміння Каревича дотепно пожартувати Птица К. Незабываемые премьеры // Советская музыка. — 1976. — № 4.: