Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна Національної академії наук України був заснований у 1925 році в Харкові як Український біохімічний інститут Народного Комісаріату освіти УРСР. Перший інститут біохімії на теренах СРСР, та один із перших українських науково-дослідних інститутів.

Історія заснування Інститут біохімії був заснований у 1925 році в Харкові як Український біохімічний інститут Народного комісаріату освіти УРСР. У 1926 році академік О. В. Палладін заснував «Український біохімічний журнал» — перший біохімічний журнал в СРСР.

У грудні 1931 року Український біохімічний інститут Народного Комісаріату освіти УРСР було переведено з Харкова до Києва і включено до складу Академії наук УРСР під назвою Інститут біохімії АН УРСР. Це був перший Інститут біохімії на теренах СРСР і один з перших науково-дослідних закладів України.

Під час Німецько-радянської війни Інститут був евакуйований до Уфи, де зусилля колективу було сконцентровано на дослідженнях із проблем біохімії зсідання крові. Зокрема, вивчали кровоспинну та прискорюючу загоєння ран дію аналогів вітаміну К — метилнафтохінону (вітаміну К3) і його водорозчинного препарату вікасолу.

Напрямки досліджень вивчення структури, фізико-хімічних властивостей і біологічних функцій складних білкових і надмолекулярних систем; з'ясування біохімічних механізмів регуляції метаболічних процесів за допомогою низькомолекулярних біологічно активних речовин (вітамінів, коферментів, пептидів, іонів металів тощо); розробка сучасних технологій одержання і практичного застосування біологічно активних препаратів, діагностикумів та біосенсорів для медицини, промисловості і сільського господарства.

Наукові школи та засновники біохімії нервової системи — О. В. Палладін, В. К. Лішко; біохімії м'язів — О. В. Палладін, Д. Л. Фердман, М. Д. Курський, С. О. Костерін; біохімії вітамінів та коферментів — О. В. Палладін, С. І. Винокуров, Р. В. Чаговець, В. П. Вендт, А. Г. Халмурадов, Г. В. Донченко; регуляція метаболізму, біосинтез і біологічні властивості білків та ліпідів — М. Ф. Гулий, Д. О. Мельничук, Н. М. Гула; структура і функції білка — В. О. Бєліцер, Т. В. Варецька, Е. В. Луговський, Л. В. Медвєдь; біохімія ферментів — О. С. Циперович, С. О. Кудінов; біохімія імунітету — С. В. Комісаренко.

Інститут випускає наукові журнали «Біотехнологія» і «Український Біохімічний Журнал».

В Інституті функціонує засноване О. В. Палладіним Українське біохімічне товариство. Його президентом з 1999 року є С. В. Комісаренко. Товариство разом з Інститутом регулярно проводять з'їзди — важливі форуми не тільки біохіміків, але й учених суміжних спеціальностей. У 1994 році Українське біохімічне товариство було прийнято до Федерації Європейських біохімічних товариств (FEBS) як рівноправний член.

Станом на 2021 рік загальна кількість працюючих у Інституті становить близько 280 осіб, з яких — 3 академіки та 2 члени-кореспонденти НАН України, близько 20 докторів і 75 кандидатів наук. На базі Інституту успішно функціонують такі позаструктурні підрозділи, як «Біотехнологія» — філія кафедри біохімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інформаційний центр з біотехнології, Центр аналітичних досліджень системи гемостазу, Випробувальний біологічний центр. З 1973 р. в Інституті працює Меморіальний музей О. В. Палладіна, який став центром вивчення і пропаганди історії біохімії в Україні. З часу заснування Інституту біохімії і донині його співробітники беруть активну участь у вихованні наукової зміни на всіх етапах: від навчання учнівської і студентської молоді до підготовки фахівців високої кваліфікації — кандидатів і докторів наук. Аспірантуру за ці роки закінчили понад 300 осіб. На базі Інституту працює Спеціалізована вчена рада, яка приймає до захисту дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата біологічних наук зі спеціальностей «Біохімія» і «Біотехнологія».

Науковці У цьому розділі вказані наукові співробітники інституту в різні роки його функціонування.

Бурдига Федір Васильович (нар. 1951) — провідний науковий співробітник (1990—2004). Великий Микола Миколайович (нар. 1943) — завідувач відділу біохімії вітамінів і коензимів (з 2016). Гула Надія Максимівна (нар. 1936) — завідувачка відділу біохімії ліпідів (1992—2016). Ґінцбурґ Марія Борисівна (1909—1984) — наукова співробітниця (1934—1944). Дегтяр Ріта Григорівна (1918—2001) — наукова співробітниця (1945—1988). Дегтярьова Ірина Іванівна (1943—2005) — наукова співробітниця відділу електронної мікроскопії (1971—1973). Демченко Олександр Петрович (нар. 1944) — завідувач відділу біофізики (1988—1996) та лабораторії нанотехнологій (2006—2017). Костерін Сергій Олексійович (нар. 1950) — заступник директора з наукової роботи (з 1998), завідувач відділу біохімії м'язів (з 1988). Курський Михайло Дмитрович (нар. 1930) — завідувач відділу біохімії м'язів (1973—1988). Кучмеровська Тамара Муратівна (нар. 1948) — наукова співробітниця відділу біохімії вітамінів і коензимів (з 1971). Ладохін Олексій Сергійович (нар. 1962) — науковий співробітник (1984—1998). Мацука Геннадій Харлампійович (1930—2017) — завідувач відділу біохімії нуклеїнових кислот (до 1973). Мінченко Олександр Григорович (нар. 1946) — завідувач відділу молекулярної біології (з 2005). Рашба Олена Яківна (1910—1973) — наукова співробітниця (1945—1951). Скок Марина Володимирівна (1956—2024) — завідувачка лабораторії імунології клітинних рецепторів відділу молекулярної імунології (2012—2024). Стефанов Олександр Вікторович (1950—2007) — науковий співробітник (1975—1992). Фердман Давид Лазарович (1902—1970) — заступник директора з наукової роботи (1943—1957), завідувач відділу біохімії м'язів (1943—1970). Фольборт Георгій Володимирович (1885—1960) — завідувач відділу фізіології (1946—1949). Халмурадов Аскар Ганійович (1939—1997) — завідувач відділу біохімії коферментів (1976—1985). Чаговець Ростислав Всеволодович (1904—1982) — завідувач лабораторії (відділу) біохімії вітамінів (1948—1976). Чернишенко Володимир Олександрович (нар. 1986) — завідувач відділу структури і функції білка (з 2019).

Директори Засновник Інституту — академік Олександр Палладін залишався його незмінним директором до лютого 1969 року.

Пізніше Інститут очолювали В. А. Бєліцер (1969-1972), М. Ф. Гулий (1972—1977), В. К. Лішко (1977—1988), С. В. Комісаренко (1989—1992), Г. В. Донченко (1993—1998), знову Сергій Комісаренко (1998—2026). У 2026 році директором Інституту став Денис Колибо.

Під час російського вторгнення в Україну У ніч на 2 липня 2026 року під час масованої російської повітряної атаки на Київ постраждали установи Національної академії наук України. Внаслідок атаки в Інституті біохімії ім. О. В. Палладіна виникла масштабна пожежа. За повідомленням інституту, постраждалих не було, однак вогонь пошкодив лабораторії, наукове обладнання та внутрішні приміщення, а значна частина вцілілого майна була залита водою під час гасіння пожежі. Морозильні камери, у яких зберігалися наукові матеріали, продовжували працювати, що дало змогу зберегти частину наукових зразків. Віварій інституту уникнув пошкоджень від вогню та диму, оскільки персонал заздалегідь евакуював піддослідних тварин у безпечне місце.

За словами почесного директора інституту Сергія Комісаренка, найбільших пошкоджень зазнали експериментальні (дослідницькі) корпуси, де проводилися наукові дослідження, однак інститут не припинив роботу.

Примітки

Посилання Офіційний сайт

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського