Червонопрапорний Оде́ський військо́вий о́круг (ОдВО) — одиниця військово-адміністративного поділу в Російській імперії, а згодом у СРСР та Україні. Частини округу після розпаду СРСР були розділені між Україною, Росією та Молдовою.
Історія
Одеський військовий округ був утворений після Кримської війни у 1862 року у ході військової реформи як військово-адміністративну одиницю зі штабом у Одесі для захисту міст Північно-Західного Причорномор'я. На початку XX ст. Одеський військовий округ обіймав територію Херсонська, Катеринославська, Таврійська, Бессарабська (без Хотинського повіту) губернії і Балтський повіт Подільської губернії.
У січні 1918 року у зв'язку з утворенням робітничо-селянської Червоної Армії, Одеський військовий округ був розформований.
Після розширення території Української РСР наказом Народного Комісара з військових питань республіки від 9 квітня 1919 року був знову створений Одеський військовий округ.
В обстановці посиленого наступу військ Денікіна, коли територія округу опинилась під загрозою окупації, Одеський військовий округ на підставі постанови Наркомвоєна України від 5 серпня 1919 року був розформований.
11 жовтня 1939 року рішенням ЦК ВКП(б) та Радянського уряду округ був сформований знову. Цей день став датою створення округу, а сьогодні Південного оперативного командування.
З 22 червня 1941 року округ був перепідпорядкований Військовій Раді Південного фронту.
23 березня 1944 року наказом Народного Комісара оборони Одеський військовий округ був створений зі штабом у Кіровограді (з жовтня — в Одесі).
Територія округу охопила Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську, Ізмаїльську, Одеську області, Молдавську РСР, а з квітня 1956 року — і Кримську АРСР. Після війни на його території дислокувалися 57-ма армія, а потім і 7-ма гвардійська.
У квітні 1960 до складу округу до тих, що були областей і Молдавської РСР були включені ще 3 області розформованого Таврійського округу (створений у липні 1945 з управлінь Приморської і 22-ї армій з штабом в Сімферополі) — Запорізька, Кримська, Херсонська.
Округ підпорядковувався Головкому Південно-західного напряму, що знаходиться на його території (штаб — Кишинів). На його території дислокувалися 14-та гвардійська загальновійськова армія (створена на базі 10-го гвардійського стрілецького корпусу), 82-й (розформований в 1987) і 32-й (створений на базі управління Таврійського округу) армійські корпуси — всього 1 повітряно-десантна і 7 мотострілецьких дивізій. Авіаційну підтримку здійснювала 5-та повітряна армія, а повітряне прикриття — 49-й корпус 8-й армії ППО.
Всього у 1990 в окрузі знаходилося приблизно 110 тис. військовослужбовців, 600 танків, 1 тис. бойових броньованих машин, 900 гармат, мінометів і РСЗВ, 150 бойових і транспортних вертольотів.
З 18.00 3 січня 1992 року Одеський військовий округ перейшов під юрисдикцію України та був включений до складу Збройних сил України.
Внаслідок виводу зі складу військ ОдВО 14 загальновійськової армії (включена до складу Московського військового округу Збройних сил Російської Федерації) та прийняття 6 ТА і 1 ЗА у 1992 році округ став розташовуватися на території 14 областей і Автономної Республіки Крим. Окремі частини та з'єднання військ ОдВО, що дислокувалися на території колишньої Молдавської РСР (крім лівого берега річки Дністер) стали основою для формування Збройних сил Республіки Молдова.
Відповідно до Директиви МО України від 1 липня 1997 з 3 січня 1998 року Одеський військовий округ переформований на Південне оперативне командування і розташовувався на території 9 областей (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Харківська) та Автономної Республіки Крим.
Структура
1990 В кінці 1980-х років з урахуванням обмежень згідно Угоди про звичайні збройні сили в Європі, яка на той момент готувалася, з'єднання ОдВО були піддані скороченню, а їх озброєння оновлено.
126-та мотострілецька Горлівська двічі Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Крим) була передана в підпорядкування ВМФ, як дивізія берегової оборони.
Всього в 1990 р. в окрузі знаходилося приблизно 110 тис. військовослужбовців, 600 танків, 1 тис. бойових броньованих машин, 900 гармат, мінометів і РСЗВ, 150 бойових і транспортних гелікоптерів.
Округ включав такі з'єднання й частиниЧто оставил СССР в наследство Украине:
Штаб округу — Одеса 363-й окремий батальйон охорони та обслуговування, Одеса 28-ма гвардійська мотострілецька дивізія, Змієнкове 10-та окрема бригада спеціального призначення, Первомайське 10-й окремий танковий полк, Миколаїв 9-та ракетна бригада, Раухівка (18 ОТР 9К72 «Ельбрус», до складу входять 3 мобілізаційні ракетні дивізіони і мобілізаційна технічна батарея) 34-та ракетна бригада, Соборне (18 ОТР 9К72 «Ельбрус», до складу входять 3 ракетні дивізіони і технічна батарея) 106-та ракетна бригада, Раухівка (18 ОТР 9К72 «Ельбрус», до складу входять 3 ракетні дивізіони і технічна батарея) 40-ва окрема десантно-штурмова бригада (до 1990 року) 46-та зенітна ракетна бригада, Підгородна (27 ЗРК 2К11А «Круг-А», до складу входять 3 зенітно-ракетні дивізіони і технічний батальон) 275-й арсенал зберігання артилерійських боєприпасів, Новобогданівка 55-та артилерійська дивізія, Запоріжжя 184-та артилерійська бригада великої потужності, Раухівка (48 2С7 «Піон») 25-й полк звукової розвідки 25-й полк засічки та розвідки, Балта 193-тя окрема змішана авіаційна ескадрилья ДКВЮЗН, Кишинів 320-й окремий гелікоптерний полк, Чорнобаївка 217-та змішана авіаційна ескадрилья, Одеса (9 Мі-8, 1 Мі-6, 2 Мі-24К) 56-й інженерний саперний полк, Дубоссари (9 ІРМ «Жук») 2-й понтонно-мостовий полк, Бендери (3 ІРМ «Жук») 23-й понтонно-мостовий полк 62-й понтонно-мостовий полк, Рибниці (5 ІРМ «Жук») 102-й понтонно-мостовий полк 237-ма інженерно-саперна бригада 637-й окремий інженерний дорожньо-мостовий батальйон 2-га окрема бригада зв'язку ДКВЮЗН, Кишинів 57-ма окрема бригада зв'язку ДКВЮЗН, Дубоссари 187-й окремий полк зв'язку тилу, Біляївка 120-та бригада зв'язку, Одеса (17 Р-145БМ, 1 Р-156 БТР, 1 Р-137Б, 1 П-240БТ) 122-га бригада зв'язку, Одеса 77-ма радіотехнічна бригада, Феодосія 93-тя окрема радіотехнічна бригада особливого призначення 18-та бригада хімічного захисту, Волове 92-га бригада матеріального забезпечення (штаб) 93-тя бригада матеріального забезпечення (штаб) 94-та бригада матеріального забезпечення (штаб) 95-та бригада матеріального забезпечення (штаб) 4-та автомобільна бригада 25-та автомобільна бригада (штаб) 1475-й окремий автомобільний батальйон 225-та трубопроводна бригада 72-й окремий трубопровідний батальйон (м. Одеса) 223-й ремонтно-відновлювальний батальйон 234-та дивізія охорони тилу (кадра), Тирасполь Бази зберігання й склади окружного підпорядкування 3043-тя база зберігання майна, Нова Олександрівка (3 1В18, 1 1В19, 1 Р-145БМ, 24 2С4) 1773-тя база зберігання майна, Нова Олександрівка (24 1В18, 8 1В19, 4 ПРП-3, 6 Р-145БМ, 60 МТ-ЛБТ) 1833-й окружний інженерний склад (1 ІРМ «Жук», 4 МТ-55А, 2 МТУ-20) 3623-тя артилерійська база зброї, Вознесенськ (3 Д-30, 1 2С3 «Акація», 3 БМ-21 «Град») 3373-й окружний інженерний склад (3 РХМ, 8 РХМ-4) Навчальні заклади 451-й навчальний центр, Ульянівка (6 МТ-ЛБ)
150-й гвардійський окружний навчальний Криворізький центр, Миколаїв
32-й армійський Кенігсбергський корпус
Після передачі 126-ї мотострілецької Горлівської двічі Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії в підпорядкування ВМФ, як дивізії берегової оборони в складі корпусу залишилися 5378-ма база зберігання військової техніки (розформована 157-ма мотострілецька дивізія) і корпусні частини.
14-та гвардійська загальновійськова армія Докладніше: 14-та гвардійська загальновійськова армія
Авіація 5-та повітряна армія
Сили ППО Частини 8-ї окремої армії ППО.
Командування Начальники штаба округу (1862—1918) П.І.Б. Титул, чин, звання Час обіймання посади Свечін Володимир Костянтинович генерал-майор 12.12.1862—30.08.1869 Горемикін Олександр Дмитрович генерал-майор 01.11.1869—31.08.1876 Крживоблоцький Яків Степанович генерал-майор, з 30.08.1881 генерал-лейтенант 31.08.1876—27.07.1882 Нагловський Дмитро Станіславович генерал-майор серпень 1882—липень 1884 Вревський Олександр Борисович генерал-лейтенант липень 1884—жовтень 1889 Маникін-Невструєв Олександр Іванович генерал-лейтенант листопад 1889—вересень 1894 Сахаров Віктор Вікторович генерал-лейтенант вересень 1894—січень 1898 Протопопов Олександр Павлович генерал-лейтенант лютий 1898—січень 1904 Безрадецький Дмитро Миколайович генерал-лейтенант лютий 1904—січень 1908 Васильєв Федір Миколайович генерал-лейтенант лютий 1908—липень 1914 Соковнін Всеволод Олексійович генерал-майор липень 1914—лютий 1915 Дубровинський Сергій Георгійович генерал-майор лютий—червень 1915 Маркс Никандр Олександрович генерал-лейтенант червень 1915—вересень 1917 Крилов Павло Євстигнійович генерал-майор жовтень 1917—1918 Головні начальники Одеського військового округу (у 1914—1918) генерал від інфантерії Михаїл Ебелов (липень 1914 — серпень 1917) генерал-майор П. Феліцин (серпень—жовтень 1917) генерал-лейтенант Никандр Маркс (жовтень — листопад 1917) (доти від червня 1915 був начальником штабу Одеського військового округу) генерал-майор Георгій Єлчанінов (листопад 1917 — січень 1918)
Військово-політичні керівники військ округу (у 1919) Одинцов С. І. (квітень 1919 — червень 1919), Казанов (червень 1919 — липень 1919), Литовцев (липень 1919 — серпень 1919).
Командувачі військ округу (у 1919) Чікваная Євсевій Михайлович (квітень 1919 — квітень 1919) Кривошеєв О. Т. (квітень 1919 — червень 1919) Краєвський Броніслав Гнатович (червень 1919 — серпень 1919).
Командувачі військ округу (з 1939) генерал-лейтенант Болдін Іван Васильович (жовтень 1939 — липень 1940) генерал-полковник Черевиченко Яків Тимофійович (липень 1940 — червень 1941) генерал-лейтенант Чибісов Никандр Євлампійович т.в.о. (червень 1941 — серпень 1941) генерал-майор Іванов Іван Іванович т.в.о. (серпень 1941 — вересень 1941) генерал-полковник Захаркін Іван Григорович (березень 1944 — жовтень 1944) генерал-майор Первушин Олексій Миколайович т.в.о. (жовтень 1944 — жовтень 1944) генерал-полковник Юшкевич Василь Олександрович (жовтень 1944 — червень 1946) Маршал Радянського Союзу Жуков Георгій Костянтинович (червень 1946 — січень 1948) генерал-лейтенант Івашечкін Макар Васильович в.о. (січень 1948 — лютий 1948) генерал-полковник Пухов Микола Павлович (лютий 1948 — листопад 1951) генерал-полковник Галицький Кузьма Микитович (листопад 1951 — травень 1954) генерал-полковник Радзієвський Олексій Іванович (травень 1954 — червень 1959) генерал-полковник Бабаджанян Амазасп Хачатурович (червень 1959 — вересень 1967) генерал-полковник Луговцев Михайло Васильович (вересень 1967 — грудень 1967) генерал-полковник Шурупов Олександр Георгійович (квітень 1968 — квітень 1974) генерал-полковник Волошин Іван Макарович (квітень 1974 — квітень 1982) генерал-полковник Єлагін Олександр Сидорович (квітень 1982 — грудень 1986) генерал-полковник Морозов Іван Сергійович (грудень 1986 — січень 1992) генерал-полковник Радецький Віталій Григорович (січень 1992 — січень 1994) генерал-полковник Шкідченко Володимир Петрович (січень 1994 — лютий 1998)
Начальники штабу військ округу (з 1939) комбриг Ляпін Петро Іванович (жовтень 1939 — липень 1940) генерал-майор Захаров Матвій Васильович (липень 1940 — червень 1941) полковник Кашкін Анатолій Михайлович в.о. (червень 1941 — липень 1941) генерал-майор Шишенін Гаврило Данилович в.о. (липень 1941 — липень 1941) полковник Кашкін Анатолій Михайлович в.о. (серпень 1941 — серпень1941) генерал-майор Вєтошников Леонід Володимирович в.о. (вересень 1941 — вересень 1941) генерал-майор Бєлов Іван Сергійович (березень 1944 — липень 1945) генерал-лейтенант Івашечкін Макар Васильович (липень 1945 — квітень 1949) генерал-майор Коломінов Олександр Миколайович (квітень 1949 — листопад 1950)