Меніни (фільм)

Цей термін має інші значення. Про картину Дієго Веласкеса див. Фрейліни (картина).

«Меніни» – міжнародна назва Las Meninas — дебютний фільм українського режисера Ігоря Подольчака, знятий у 2008 р. У цьому проекті Подольчак виступив як продюсер, сценарист та режисер-постановник. Фільм був знятий «MF Films» (підрозділ «Фонду Мазоха»). Це перший український фільмКонстантинова, Катерина. Український «натюрморт» вперше в Роттердамі . «Дзеркало Тижня» , № 3 (682) 26 січня — 1 лютого 2008.Retrieved November 3, 2009, який взяв участь у конкурсі «Tiger Awards Competition» Міжнародного кінефестивалю у Роттердамі. Загалом (на початок 2011 року) фільм взяв участь у 27-х міжнародних фестивалях, в 10-ти з них у конкурсній програмі.

Про режисера Серед сучасних художників, які стали кінорежисерами, Ігор Подольчак — фігура одіозна. На відміну від та Марини Абрамович, він не балансує на межі концептуального відео-артуШпилюк, Алик. Игорь Подольчак покоряет голландские высоты. «Коммерсант Украина», № 8 от 23.01.2008. Retrieved November 3, 2009., а займається кінематографом у чистому виглядіЮрій Володарський. Рейтинг Forbes: 10 найвизначніших кінорежисерів України . «Forbes Україна» , 23 липня, 2014. Переглянуто 26 липня 2014. У той же час, фільми Подольчака значно ближчі до експериментального кіно, ніж ті фільми, які знімають інші сучасні художники Джуліан Шнабель, Сінді Шерман, Сем Тейлор-Вуд и Стів Маккуін.

Сюжет

Сім'я з чотирьох осіб (батько, мати, дочка та син) мешкають майже у повній соціальній ізоляції у приміському будинку, який є лабіринтом з кімнат та дзеркальних відображень. Цей замкнений простір настільки заплутанийКуровець, Ольга. Las Meninas: «Обережно, артхаус!» . Журнал «Телекритика», 15-06-2009. Retrieved November 3, 2011, що перетворюється у поверхню подібну до «стрічки Мебіуса». Через це часова вісь також заплутується, внаслідок чого переплітається теперішнє та майбутнє — у цьому будинку не існує відмінностей між напрямками «вперед» і «назад» у часі, як не існує відмінностей між неясними спогадами та фактичними подіями.

Головний герой — 30-річний син майже не з'являється на екрані, але відчуття його присутності тотальне. Він з дитинства хворіє на екзему та астму, свої хвороби використовує для маніпулювання батьками та сестрою. Життя родини перетворено у безкінечний ритуал задоволення його примх та тривожного очікування астматичної кризи. Фільм будується без традиційної драматургії кульмінацій. Це дзеркальна драматургія, драматургія замкненого кола. Подольчак відмовляється від наративності та дії, затягує свого глядача у фільм, пропонуючи йому роль «невидимого спостерігача», який позбавлений захисних психологічних механізмів. Таким чином, глядач у якийсь момент перестає відчувати межу власної рефлексії та рефлексій персонажів фільму. Саме в такому пункті «стирання граней» стає очевидним зв'язок фільму з однойменною картиною Дієго Веласкеса, до якої апелює режисер.

Мішель Фуко писав, що картина Las Meninas стала поворотним моментом «сучасної» особистості та її способу сприйняття. За Фуко, Веласкес створив унікальну оптичну систему, завдяки якій глядач у певний момент усвідомлює, що знаходиться саме у тому місці, в якому знаходиться король з королевою, віддзеркалені у дзеркалі. Тим самим глядач ніби спостерігає малювання його самого. Тобто, якщо замість намальованого дзеркала помістити теперішнє, то ставши у певне місце перед картиною, глядач міг би побачити самого себе. Аналогічні ігри з перспективами та точками зору у фільмі Подольчака залишають глядача в будинку з примарами, надаючи йому можливість самому збирати «пазл смислів» як у рамках фільму, так і поза його межами. Саме тому Подольчак не пояснює мотивів своїх персонажів — він лише відсторонено фіксує їх пересування по домі та пасивні розмови, занурюючи глядача, який покірно спостерігає та слухає, у стан близький до кататонії. Глядачеві самому належить зрозуміти, що ховається за цим поворотом голови, цією гримасою, цим жестом, поглядом, сміхом та сльозами. А головне — чиї це гримаси, жести та погляди? Можливо, самого глядача.

Актори та персонажі Микола Вересень (1960 р.н.), відомий український тележурналіст. Лауреат низки українських та міжнародних нагород у галузі журналістики. Зіграв у фільмі три головні ролі: Батько, Батько 2, Батько (молодий). Перша роль у кіно. Любов Тимошевська (1958 р.н.), акторка Муніципального театру «Київ». Зіграла низку ролей другого плану в українських та російських фільмах та серіалах. В «Las Meninas» зіграла головну роль — роль Матері. Ганна Яровенко (1974 р.н.). Режисер документального кіно, оператор, сценарист. Перша роль у кіно. Зіграла головну роль — роль Доньки. Дмитро Чернявський (1972 р.н.). Зіграв роль Сина. Актор Харківського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, грав у спектаклях Андрія Жолдака, знявся у фільмі «Camera 6/13» (режисер А. Богатий, 2004). Ілона Арсентьєва (1994 р.н.). На час зйомок — школярка київської середньої школи. Зіграла роль Доньки (дівчинки). Перша роль у кіно, до того знімалась у рекламних роликах. Стас Арсентьєв (1998 р.н.). На час зйомок — школяр київської середньої школи. Зіграв роль Сина (хлопчика). Перша роль у кіно, до того знімався у рекламних роликах. Вікторія Ульянченко (1983 р.н.). Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка (мікробіологія) у 2006 році. Зіграла роль Матері (молодої). Перша роль у кіно. Валерія Ульянченко (1983 р.н.). Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка (психологія) 2006 року. Працює гештальт терапевтом. Зіграли роль Матері (молодої). Перша роль у кіно.

Головні персонажі (Батько, Мати, Донька, Син) мали чітко розроблені психоневрологічні характеристики, які утворювали певний ансамбль де інструментами були компульсії Матері, тики Батька, стереотипії Доньки.

Історія виробництва

Ідея сценарію виникла у 2004 році після розповіді львівського лікаря Яноша Саноцького про випадок зі своєї лікарської практики. У 2005 році сценарій загалом був готовий. З січня по серпень 2006 року проводилась його детальна та ґрунтовна розробка з залученням різних консультантів: Янош Саноцький (невролог), Олександр Корольов (психіатр), Богдан Мотузенко (соціолог), Володимир Верлока (філософ, літератор). У написанні діалогів брав участь литовсько-російській письменник . Одночасно відбувався пошук місць зйомок, розробка декорацій. Режисерський сценарій був закінчений перед самим початком зйомок. На час розробки сценарію автори фільму усвідомлювали та декларували некомерційний характер проекту.

Знімальний період тривав з 15 вересня по 24 жовтня у Києві (павільйон — приміщення «Балету на льоду», вул. Л. Українки) та у Пущі Водиці (натура). Всього було 28 знімальних днів. З 15 по 17 жовтня у роботі над музичною частиною фільму брав участь американський кліпмейкер Дін КарОхотник на белых акул снимает в Киеве видеоролик о невидимом сексе . ura-inform.com, 18.10.2006 Retrieved November 4, 2009.

Зйомки проводились на цифрову камеру , матеріал записувався на касети (4:4:4 RGB, FullHD, 25fps, 1080p). Використовувались крани української компанії Фільмотехнік «Гармошка» , «Pull-Push» та стабілізована панорамна головка «Flight Head» . Значна частина фільму знімалась крізь дзеркалаХудожник Ігор Подольчак та його кіно . format.ua Retrieved November 4, що викликало неабиякі складності у оператора, оскільки постійно існувала проблема для знімальної групи не попасти в кадр. На знімальному майданчику відбулося спрощення сценарію. Режисерський сценарій передбачав зйомки кожної сцени через, як мінімум, три дзеркала. Це виявилось надлишковим і сценарій був оперативно перероблений. Крім того було змінено спосіб зйомки однієї сцени — вона знімалась не через дзеркало, а з верхньої точки практично нерухомою камерою з крану. Одна сцена (5 хвилин) була знята одним кадром з операторського візка при постійному русі. Під час руху камери доводилось перекладати рейки, також мінялись актори на дублерів і реквізит у кадрі.

Монтаж, ефекти, кольорокорекція і тонування фільму зайняло 14 місяців. Такий довгий термін виконання робіт був зумовлений тим, що всі роботи, крім тонування, виконував сам режисер. «Las Meninas» стала першою (серед розрахованих на показ у кінотеатрах) повнометражною кінострічкою в Україні, повністю створеною за допомогою AJA KONA 3 Enables Post Production for Las Meninas aja.com Retrieved November 3, 2009. Монтаж, кольорокорекція та тонування проводилось на обладнанні та при використанні програмного забезпечення Apple Final Cut Pro, ефекти робились за допомогою Adobe After Effects. Звукорежисуру фільму виконав відомий український музикант та телеведучий Мирослав Кувалдін.

Музика

Оскільки головний персонаж фільму Мати є колишньою віолончелісткою, а Син у дитинстві навчався гри на фортепіано, переважна частина музики створена саме для цих інструментів. Не відкидаючи повністю традиційного використання музики в кіно як фону для діалогів або засобу емоційного забарвлення кадру, режисер і композитор зосередили увагу на самостійній ролі музики як смислового контрапункту до слів і відеоряду. У багатьох сценах музика виходить на перший план і поєднується із шумами (як природними, так і утвореними штучно), що змонтовані за музичними принципами, тому весь звуковий ряд фільму можна розглядати як цілісну звукову інсталяцію. Для 15-хвилинної музичної сцени фільму (спогади і марення Сина), що не містить жодного слова, Щетинським була створена Соната для віолончелі і фортепіано — самостійна концертна композиція, що може виконуватись окремо від фільму. Співрежисером цієї музичної частини фільму виступив відомий американський кліпмейкер Дін Карр.

Стилістична палітра музики, відповідно до багатопланової смислової структури фільму, є досить широкою — від барокових, класичних і пізньоромантичних алюзій до жорсткого атоналізму і . Однак композитор уникає колажного зіставлення різних стилів, натомість прагне до їхньої інтеґрації і синтезу.

Інтерпретації

Радикальна відмова Подольчака від «сюжетності» та лінійності оповідання у фільмі «Las Meninas» має, як це не парадоксально, зв'язок з сімейною сагою «мильних» опер: безкінечно заплутаний клубок родичів, їх стосунків, інтриг, хвороб, смертей. Персонажі роздвоюються, повторюються — перетворюють фільм у мангрові зарості генеалогічних загадок. Саме в цьому «сімейному» аспекті, кіномова Подольчака є максимально наближеною до літератури, зокрема до творів Мілорада Павича, Бруно Шульца, Вітольда Гомбровича.

«Las Meninas» наповнений алюзіями на твори живопису, але на відміну від фільмів Пітера Грінуея ці алюзії позбавлені конкретики. Якщо у Грінуея увага акцентується на конкретних творах певних художників, то у фільмі Подольчака виникає певне суб'єктивне бачення бароко. Це виражено не тільки грою світла та тіні, складними планами та надміром деталей, але перш за все концептуальним підходом до організації простору у кадрі. Як відомо, існує два підходи до такого роду організації — конструктивний та декоративний. Бароко, природно, був винятково декоративним стилем. У Подольчака в кадрі вся конструкція інтер'єру також маскується ефектним оформленням аж до стану каскадів драпування, меблів, посуду та дзеркал. Дзеркала — ще одна дуже важлива стилістична прикмета бароко. Для динамічності, скоріше для динамічної статичності, в барочних інтер'єрах застосовувались різного роду оптичні ефекти, в тому числі і з допомогою дзеркал. У «Las Meninas» глядач також зіштовхується з оптичними обманками, подвійними або потрійними віддзеркаленнями, помилковою перспективою. У поєднанні з флешбеками, яких у фільмі досить багато, мотив «двійників» досягає свого апогею — у фільмі тільки четверо персонажів, а у глядача виникає враження натовпу.