Тиловий район групи армій «Південь» () — одне з трьох командувань тилових районів груп армій, створених після німецького вторгнення до СРСР 1941 року. Перебувало під командуванням генерала Карла фон Рока й охоплювало зону військової юрисдикції в тилу групи армій «Південь». У тиловому районі групи армій діяли дивізії охорони тилів (головні польові комендатури), фельдкомендатури та ортскомендатури.

Офіційним завданням тилового району групи армій «Південь» було забезпечення охорони тилу бойових підрозділів. Водночас ця територія стала місцем масових убивств під час Голокосту та інших злочинів проти людяності, спрямованих проти цивільного населення. За словами історика Майкла Перріша, командувач армії «головував в імперії терору й брутальності».

Історія До осені 1942 року під управлінням військової адміністрації перебували десять областей України (Ворошиловградська, Дніпропетровська, Запорізька, лівобережна частина Київської, Полтавська, Сталінська, Сумська, Харківська, Херсонська і Чернігівська). Після входження 1 вересня 1942 року Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Херсонської і лівобережжя Київської області до райхскомісаріату Україна в зоні військової адміністрації аж до вигнання нацистів залишалися п'ять областей на півночі та сході (Ворошиловградська, Сталінська, Сумська, Харківська, Чернігівська). Ці території, які безпосередньо підпорядковувались командуванню групи армій «Південь», поділялися на три частини: власне фронтовий район, тиловий район армії і тиловий район групи армій.

Керівництво Відповідальним за безпеку в тилу групи армій «Південь» був командувач тилу цієї групи армій генерал Карл фон Рок. Його штаб підпорядковувався групі армій «Південь» та був підзвітним генерал-квартирмейстерові вермахту Едуардові Вагнеру, який ніс загальну відповідальність за безпеку всіх тилів.

Рок розпоряджався трьома охоронними дивізіями (213-ю, 444-ю та 454-ю) і наглядав за підрозділами таємної польової поліції вермахту. Він діяв паралельно та у співпраці з Фрідріхом Єкельном і вищими керівниками СС і поліції, призначеними головою СС Генріхом Гіммлером.

Каральні дії та злочини проти людяності До обов'язків командувача тилового району входили охорона комунікацій та ліній постачання, економічна експлуатація і боротьба з партизанами в тилу вермахту, що й було першочерговими завданнями охоронних дивізій. Крім того, на цих територіях діяли охоронні та поліцейські формування СС і СД (служби безпеки СС), підпорядковані відповідним вищим керівникам СС і поліції. До складу цих підрозділів входили численні розстрільні команди айнзацгруп, полк поліції «Південь» і додаткові батальйони поліції порядку. Ці підрозділи чинили масові вбивства в рамках Голокосту та інші злочини проти людяності. Саме перебуваючи під військовою юрисдикцією, тил ставав місцем масових розстрілів, як-от у Бабиному Яру або Кам'янці-Подільському.

Охоронні формування — часто у взаємодії з вермахтом або під його керівництвом — вели бойові дії супроти цивільного населення, спрямовані на встановлення безпеки. Так звані антипартизанські операції в районах, що вважалися «осередками бандитизму», фактично зводилися до знищення сіл, конфіскації худоби, депортації працездатного населення на рабську працю в Німеччину і винищення осіб непрацездатного віку.

Командувачі Карл фон Рок Еріх Фрідерікі Йоахім Віттгефт (тилового району групи армій «B») Фрідріх Міт (тилового району групи армій «Дон»)

Примітки

Джерела