Британська знижка (або британська корекція, або UK correction) — фінансовий механізм, який зменшував внесок Сполученого Королівства до бюджету Європейського Союзу і діяв з 1985 року. Це був складний розрахунок, що дорівнював зменшенню приблизно на 66 % чистого внеску Сполученого Королівства — суми, яку Сполучене Королівство сплачувало до бюджету ЄС, за вирахуванням надходжень з бюджету ЄС. Базуючись на чистому внеску в розмірі 11,7 млрд євро (9,6 млрд фунтів стерлінгів) у 2016 році, Королівська Скарбниця оцінила знижку 2017 року в 6,6 млрд євро (5,6 млрд фунтів стерлінгів), що зменшило кінцевий внесок Сполученого Королівства до бюджету 2017 року до 10,4 млрд євро (8,9 млрд фунтів стерлінгів). Хоча ця знижка не була закріплена в договорах ЄС, вона обговорювалася як частина Багаторічної фінансової рамки (MFF) кожні сім років і вимагала одностайного схвалення.

Історія У квітні 1970 року шість держав-засновниць тодішніх Європейських Спільнот (ЄС) ухвалили так звану «систему власних ресурсів» як засіб фінансування бюджету Спільнот. За цією системою доходи мали автоматично надходити до бюджету ЄС, а не через погодження національних парламентів, як це було до того, і розраховувалися на основі трьох елементів:The history of national rebates in the EU Retrieved 15 November 2020. Мита, зібрані з імпорту з решти світу Сільськогосподарські ресурси База ПДВ.

Оскільки база ПДВ Сполученого Королівства порівняно з валовим національним продуктом (ВНП) була пропорційно вищою, ніж в інших державах-членах, і Сполучене Королівство було більш відкритою до торгівлі з державами, що не входили до ЄЕС, ця система передбачала непропорційно великий внесок Сполученого Королівства, коли воно приєдналося до ЄЕС у 1973 році. Крім того, той факт, що близько 70 відсотків бюджету ЄС витрачалося на фінансування Спільної сільськогосподарської політики (ССП), а Сполучене Королівство мало невеликий сільськогосподарський сектор, означав, що Велика Британія отримувала мало надходжень у рамках перерозподільної політики ЄЕС.

Щоб вирішити цю проблему, на Європейській раді у Фонтенбло у червні 1984 року прем'єр-міністерка Маргарет Тетчер успішно домовилася про британську знижку, яка була ухвалена рішенням Європейської ради у травні 1985 року. Вона діяла аж до виходу Великої Британії з Європейського Союзу.

У 2005 році прем'єр-міністр Тоні Блер погодився виключити з розрахунку більшу частину витрат, пов'язаних із розширенням (з поступовим впровадженням змін з 2009 року), щоб зробити внесок у фінансування розширення Європейського Союзу, за рахунок приєднання держав Центральної та Східної Європи, яке сама країна рішуче підтримувала. Метою було усунути те, що широко сприймалося як несправедливий ефект знижки, оскільки початковий механізм призвів би до того, що Велика Британія робила б незначний внесок у витрати на розширення. Ці зміни були ухвалені рішенням Європейської ради в червні 2007 року.

Розрахунок і механізм Розрахунок розміру щорічної знижки Великої Британії був складним. Загалом, Велика Британія отримувала назад 66 % різниці між своєю часткою внесків ПДВ держав-членів і своєю часткою витрат ЄС. Європейська Комісія виклала детальні розрахунки в робочому документі.

Розрахунок знижки на будь-який рік закладався в бюджет і виплачувався наступного року, а виплати підлягали перегляду протягом ще трьох років. Не було жодних грошових переказів від Європейської Комісії до Скарбниці Великої Британії; ефект знижки полягав у зменшенні розміру платежів Великої Британії.

Ефект знижки полягав у збільшенні внесків, які вимагалися від усіх інших держав-членів, щоб компенсувати втрати загального бюджету. Німеччина, Нідерланди, Швеція та Австрія мали обмеження свого внеску на компенсацію знижки на рівні 25 % від суми, яка застосовувалася б за інших умов.

Тиск щодо змін

У роки перед Брекзитом з боку різних держав-членів ЄС зростав тиск з вимогою скасувати знижку. Частково це було пов'язано з тим, що нові держави-члени ЄС, які були значно біднішими за п'ятнадцять держав, що вступили до 2004 року, потребували значних витрат у рамках ССП та бюджету ЄС загалом. Багато хто висловлював думку, що через це британську знижку стало важче враховувати в бюджеті ЄС, спираючись на моральний аргумент, що всі нові члени були значно біднішими за Велику Британію. Нові члени, ймовірно, мали стати чистими одержувачами коштів ЄС.

Знижка спотворювала переговори щодо фінансування Великої Британії з ЄС. Зазвичай країни та незалежні агенції в кожній країні подають заявки на отримання централізованих коштів ЄС. Британський уряд усвідомлював, що дві третини будь-якого фінансування від ЄС фактично вираховувалися зі знижки і надходили з фондів британського уряду. Таким чином, Велика Британія мала лише третину стимулу подавати заявки на отримання коштів ЄС. Інші країни, чиї внески до бюджету не залежать від коштів, які вони отримують назад, не мають стимулу стримувати свої запити на фінансування.

Крім того, багато грантів ЄС надаються за умови, що одержувач знайде частину фінансування з місцевих джерел, часто з державного або місцевого бюджету. Це ще більше збільшувало частку, що надходила з доходів уряду Великої Британії. Це мало ефект штучного зменшення видатків ЄС, що поверталися до Великої Британії, і погіршення дефіциту, який знижка мала б компенсувати.

Британський уряд чинив опір кампаніям за скасування знижки, і Велика Британія мала право вето на будь-яке відповідне рішення ЄС. Колишній прем'єр-міністр Тоні Блер заявляв, що накладе вето на будь-яку спробу скасувати знижку. Його підтримували багато хто в його Кабінеті та головна опозиційна партія, Консерватори, а також більшість британської громадськості. Прихильники знижки стверджували, що спотворення, яке вона створювала, є незначним порівняно зі спотворенням від Спільної сільськогосподарської політики, яка є дорогою і має наслідки для вільної та справедливої торгівлі в ЄС. Крім того, вони вказували на те, що без знижки Велика Британія платила б до ЄС набагато більше, ніж порівняно багаті країни, такі як Франція, через структурні відмінності між їхніми економіками.

, Франція отримувала більш ніж удвічі більше коштів за ССП, ніж Велика Британія (22 % від загального обсягу коштів порівняно з 9 % Великої Британії), що в грошовому виражені є чистою вигодою, яку Франція отримувала понад 6,37 млрд євро, які Велика Британія отримувала від ССП. Для порівняння, бюджетна знижка Великої Британії на 2005 рік планувалася на рівні близько 5,5 млрд євро. Сільськогосподарські видатки для нових держав-членів включені в сегмент «інші» на графіку. У 2004 році вони були обмежені 25 % від ставок виплат, що застосовувалися до існуючих держав-членів, з ростом до 30 % у 2005 році та до 100 % у 2013 році. Загальні витрати на ССП обмежені, тому за відсутності подальших змін виплати всім країнам-членам, що вступили до 2004 року, впадуть на 5 % за цей період. Деякі коментатори стверджують, що Франція отримує вдвічі більші виплати за ССП великою мірою тому, що має вдвічі більше сільськогосподарських угідь, хоча ступінь кореляції між цими двома показниками є предметом суперечок.

Основна причина, чому Велика Британія наполягала на збереженні своєї знижки, полягала в тому, що якби її зменшили без змін до ССП, то, на її думку, Велика Британія субсидувала б неефективний французький фермерський сектор. Однак сама Франція залишається чистим платником до бюджету ЄС, внісши у 2013 році на 9,05 млрд євро більше, ніж отримала.

Якби знижку було скасовано без змін до ССП, Велика Британія платила б більший чистий внесок, ніж Франція. Велика Британія робила б чистий внесок у розмірі приблизно 10 млрд євро порівняно з історичним внеском у 3,86 млрд євро, тоді як поточний чистий внесок Франції становив 6,46 млрд євро. Німеччина має ВВП приблизно на 25 % вищий, ніж Франція чи Велика Британія, але дохід на душу населення порівнянний з показниками цих двох країн. Франція технічно робить чистий внесок до бюджету ЄС приблизно вдвічі більший, ніж Велика Британія,Дані з різних точок зору (абсолютні, на душу населення, як частка ВВП)

Пояснення без таблиць з даними: і була найбільшим донором британської знижки, а отже, виграла б найбільше від її скасування. Якби Франція не була зобов'язана робити внески на компенсацію знижки, вона все одно вносила б до бюджету ЄС більше, ніж Велика Британія.

Ці контрастні позиції призвели до безвиході на переговорах щодо бюджету ЄС у Брюсселі в червні 2005 року. На цій зустрічі Франція та інші держави вимагали скасування британської знижки. Британія відкинула це як дипломатичний маневр Франції, щоб зберегти обличчя після того, як за два тижні до зустрічі на референдумі було відхилено Європейську конституцію. Велика Британія зробила реформу ССП передумовою скасування знижки — пропозицію, яку її опоненти відхилили. Таким чином, переговори завершилися без досягнення згоди. У грудні 2005 року прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер погодився відмовитися приблизно від 20 % знижки на період 2007–2013 років за умови, що ці кошти не підуть на виплати в рамках ССП, будуть підкріплені відповідними внесками інших країн і призначатимуться лише для нових держав-членів. Витрати на ССП залишилися фіксованими, як і було домовлено раніше. Загалом, це зменшило частку бюджету, що витрачалася на ССП. Було домовлено, що Європейська Комісія має провести повний перегляд усіх видатків ЄС.

Європейський Союз після Брекзиту Вихід Сполученого Королівства з ЄС призвів до відновлення дискусій щодо скасування знижок, при цьому колишній європейський комісар з питань бюджету та людських ресурсів Гюнтер Еттінгер заявив: «Я хочу запропонувати бюджетні рамки, які обходяться не лише без матері всіх знижок [британської], але й без усіх її дітей». Незважаючи на це, Багаторічна фінансова програма на період 2021–2027 років передбачає перерахування 53,2 млрд євро як національних знижок Німеччині та «ощадливій четвірці», які фінансуватимуться державами-членами відповідно до їхнього ВНД.Special meeting of the European Council, 17–21 July 2020 - paragraph A30. Retrieved 15 November 2020.

Див. також Бюджет Європейського Союзу Економіка Європейського Союзу Економіка Великої Британії Доповідь Сапіра — спонсорована Європейською комісією доповідь 2003 року, що рекомендувала перенаправити видатки ЄС на створення багатства та згуртованість, відійшовши від ССП.An Agenda for a Growing Europe – Making the EU Economic System Deliver

Примітки

Посилання BBC On This Day Story The Economist article on EU Budget reform BBC News: Q&A: UK Rebate BBC News: EU says UK rebate 'not justified'