«Ніч довгих тростин» ( La Noche de los Bastones Largos ) — це подія, яка увійшла в історії Аргентини із розгромом університету Буенос-Айреса із подальшою втратою його автономії. В цю ніч, 29 липня 1966 року відбулось жорстоке виселення студентів та викладачів з п'яти академічних факультетів Університету Буенос-Айреса федеральною поліцією Аргентини. На той час академічні факультети були зайняті студентами, професорами та випускниками закладу (автономний уряд університету), які виступали проти політичного втручання військового уряду генерала Хуана Карлоса Онганії, який односторонньо скасував академічну свободу закладу, встановлену університетською реформою 1918 року.

Передісторія 28 червня 1966 року в результаті державного перевороту під керівництвом генерала Хуана Карлоса Онганії було повалено з посади обраного президента Артуро Умберно Ілліа та започатковано військовий уряд, ця подія відома як Аргентинська революція.

Аргентинські державні університети на той час були організовані відповідно до університетської реформи Аргентини 1918 року, яка встановила автономію університету та розділила управлінські повноваження на три гілки влади: студенти, професори та випускники закладу.

Репресії були більш жорстокими до факультетів точних і природничих наук та факультетів філософії та літератури Університету Буенос - Айреса.

Аргентинська федеральна поліція, яка перебувала під військовим контролем з 28 червня 1966 року, мала наказ вчинити жорстоких репресії щодо жертв. Назва події пов'язується із довгими тростинами, які використовувала в той день поліція для ударів по студентах, професорах та випускниках закладу під час їхнього виведення з будівель. У ході подій 400 осіб було затримано, а лабораторії та бібліотеки повністю знищено.

Наслідки У наступні місяці сотні професорів були звільнені, пішли у відставку або покинули країну.

Загалом емігрували 301 професор університету (з яких 215 були науковцями), 166 знайшли для себе місце в інших латиноамериканських університетах, переважно в Чилі та Венесуелі. 94 професори переїхали до університетів Сполучених Штатів, Канади та Пуерто-Рико, а 41 втікли до Європи.

У деяких випадках цілі дослідницькі групи були розформовані, такі як Інститут точних обчислень (Instituto de Cálculo de Ciencias Exactas), там функціонував перший комп’ютер у Латинській Америці —«Клементіна». Усі 70 його членів подали у відставку та покинули країну. Подібні випадки були в Інститут еволюційної психології (Instituto de Psicología Evolutiva) та Інститут космічного випромінювання (Instituto de Radiación Cósmica).

Деякі з найбільш відомих професорів, які постраждали:

Серхіо Багу, історик і соціолог, один із піонерів теорії залежності.(Вигнаний). Мануель Садоскі, піонер інформатики в країні. Вигнаний. Григорій Климовський, філософ науки; одна з найважливіших постатей у логічній математиці та філософії науки в країні. Пабло Мігель Яковкіс, математик, декан FCEyN, президент CONICET (Національна рада з науково-технічних досліджень) (1999–2000). Роландо Гарсія, метеоролог, працював із швейцарським науковцем Жаном Піаже, вигнаний. Фелікс Гонсалес Боноріно, найважливіший вчений-геолог країни. Туліо Гальперін Донгі — один із найвідоміших істориків Латинської Америки. Рісьєрі Фрондіці, філософ і колишній декан Університету Британської Колумбії. Сара Рієтті, перша хімікиня-ядерниця в Аргентині. Хуан Г. Родерер, астроном, відповідальний за Інститут космічного випромінювання (Instituto de Radiación Cósmica). Катрін Сезарскі, всесвітньо відома астрономиня, президентка Міжнародного астрономічного союзу (з 2006 року). Тельма Река, психологиня, директорка Інституту еволюційної психології (Instituto de Psicología Evolutiva), звільнено. Маріана Вайсманн, фізикиня, лауреатка нагороди L'Oréal-Unesco 2003 року та перша жінка, зареєстрована в Academia Argentina de Ciencias Exactas, Físicas y Naturales, вигнана.

Демонтаж реформістського університету З втручанням військового уряду в діяльність університетів до змісту програм було застосовано сувору цензуру, а науковий проєкт тісного зв'язку між освітою та дослідженнями в університетах було знищено.

Цей акт військового уряду вважається центральним прикладом культурного та академічного занепаду, а також є причиною явища витоку мізків з Аргентини.

Пам'ять У 2004 році кінорежисер Трістан Бауер представив документальний фільм "Ніч довгих тростин: захоплене майбутнє" (La noche de los bastones largos: el futuro intervenido), заснований на реальних подіях 29 липня 1966 року.

У липні 2005 року Федерація університетів Аргентини вручила дипломи про визнання 70 професорам, які залишили свої посади на факультеті агрономії Університету Буенос-Айреса у 1966 році.

Див. також

Список університетів в Аргентині Ніч довгих ножів

Примітки

Бібліографія

Мореро, Серхіо; Аріель Ейдельман, Аріель; y Ліхтман, Гвідо. La noche de los bastones largos, 2-е вид. Буенос-Айрес: Nuevohacer Grupo Editor Latinoamericana, 2002. Колекція: Colección Temas. .

Зовнішні посилання

, University of Toronto Events - Ortiba.org La ciencia corrida - Clarín La Noche de los Bastones Largos, the 30 anniversary book La noche de los bastones largos