Заборона переманювання (), у договірному праві — це угода, зазвичай між роботодавцем і працівником, яка забороняє працівнику використовувати клієнтів, замовників і списки контактів компанії для особистої вигоди після звільнення з компанії.
Угоди про непереманювання Положення угоди про непереманювання — поряд із (NCC) та угодою про нерозголошення (NDA) — є одним із трьох , що часто зустрічаються в комерційних договорах. Вони можуть укладатися як з працівниками, так і з незалежними підрядниками (а також з кількома юридичними особами) як частина більшого загального договору або як окреме положення.
Обмеження Угоди про непереманювання обмежуються звичаями, юрисдикцією та умовами щодо сфери їх застосування. Крім того, забезпечення їх виконання на практиці виявилося складним і в деяких випадках визнавалося «дуже суб'єктивним».
Обмеження торгівлі Угода про непереманювання, яка тлумачиться занадто широко, може порушувати стандарти «розумності» (вирішується в кожному конкретному випадку окремо). За загальним правом угода, що виходить за розумні межі, вважатиметься і, таким чином, буде визнана недійсною.
Юрисдикційні відмінності Угоди про непереманювання обмежені в певних юрисдикціях, зокрема в , яка забороняє такі угоди за будь-яких обставин, окрім захисту комерційної таємниці компанії (за кількома винятками) — це рішення було підтверджено Верховним судом штату у 2008 році.
У Канаді угоди про непереманювання зазнали суворої перевірки у 2016 році, коли розглядав це питання у справі Specialized Property Evaluation Control Services Ltd. v. Les Evaluations Marc Bourret Appraisals Inc. Суд встановив, що працівники звільняються від примусового виконання як угод про непереманювання, так і угод про неконкуренцію, а також визнав обидві угоди такими, що не підлягають примусовому виконанню, якщо вони не є розумними та не відповідають суспільним інтересам.
У Великій Британії у справі Safetynet Security Ltd. v Leonard Coppage and Freedom Security Solutions Ltd. суд постановив, що пункт трудового договору, який забороняв особі контактувати з будь-якими колишніми клієнтами протягом шести місяців після звільнення з компанії, «був чітко погоджений нею протягом усього терміну дії договору, був розумним і підлягав примусовому виконанню».Property Litigation Association, Safetynet Security Limited v Leonard Coppage & Freedom Security Solutions Limited, published August 2012, accessed 20 May 2021
Примітки