Макси́м Юрі́йович Єго́ров (позивний — «Змій»; 21 квітня 1985, м. Володимир-Волинський, Волинська область — 21 травня 2025, м. Дніпро, Дніпропетровська область) — український військовослужбовець, молодший сержант 28-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади (посмертно).
Життєпис Ранні роки та цивільне життя Народився 21 квітня 1985 року в місті Володимир-Волинському (нині — Володимир) Волинської області. Батько — Юрій Гаврилович (уродженець с. Водорацьк Ульяновської області РФ), більшість життя працював гірником на шахті № 4 у Нововолинську; мати — Світлана Костянтинівна.
Навчався у Володимир-Волинській загальноосвітній школі № 1 (нині — ліцей). Згодом вступив до Луганського правового училища, де здобув фах юриста.
Працював за кордоном (зокрема в Німеччині), а згодом — у Києві. У 2012 році одружився з Наталією Стебелько, з якою вони разом виросли. Подружжя виховувало доньку Анастасію та сина Давида; 12 червня 2022 року вони обвінчалися.
Повномасштабне вторгнення З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року повернувся зі столиці на Волинь, евакуював родину до Польщі та став на захист України. 14 березня 2022 року був зарахований мінометником до складу 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Понад два місяці виконував бойові завдання на Луганщині в районі Сєвєродонецька, Лисичанська, Тошківки та Оріхового. У травні 2022 року зазнав поранення у бою, проходив лікування в Павлограді та реабілітацію на Волині.
Восени та взимку 2022–2023 років брав участь у боях за Соледар та Бахмут. У травні 2023 року під час боїв у районі Курдюмівки та Білої Гори зазнав другого важкого поранення нижньої щелепи, переніс дві складні операції в Кривому Розі та Луцьку й тривале відновлення.
Після реабілітації проходив службу в 1020-му зенітному ракетно-артилерійському полку Сухопутних військ ЗСУ, брав участь у протиповітряній обороні Києва.
16 серпня 2023 року у званні молодшого сержанта був призначений командиром 3-го відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами та крилатими ракетами 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Понад рік виконував бойові завдання на Покровському та Бахмутському напрямках (зокрема поблизу Костянтинівки, Дружківки та Диліївки).
Загибель 18 травня 2025 року під час виконання завдання зі зведення фортифікаційних укріплень та замінування території поблизу селища Диліївка Бахмутського району Донецької області потрапив під мінометний обстріл і зазнав важких поранень.
Побратими евакуювали його до стабілізаційного пункту, звідки пораненого воїна доправили до лікарні на Донеччині, а 20 травня — до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова в місті Дніпрі.
21 травня 2025 року молодший сержант Максим Єгоров помер у лікарні від зазнаних поранень.
Похований 24 травня 2025 року на монастирському кладовищі в селі Низкиничі Володимирського району Волинської області. У захисника залишилися дружина та двоє дітей.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку (згідно з Указом Президента України № 55/2026 від 14 січня 2026 року). Нагороду вручено рідним 4 травня 2026 року під час засідання сесії Нововолинської міської ради. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради у 2025 році; відзнаку вручено сім'ї 23 серпня 2026 року під час урочистостей до Дня Державного Прапора України у Нововолинську.
Примітки