Альберт Рудольф Фрідріх Зеекірхнер (; 15 травня 1892, Фюрт — 29 березня 1945, Піллау) — німецький офіцер, доктор філософії, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія Альберт Зеекірхнер був сином артилерійського офіцера, гауптмана (пізніше генерал-лейтенанта) Альберта Вольфганга Фрідріха Зеекірхнера та його дружини Теодори Луїзи Терезії, уродженої Кнуссерт. Після закінчення гуманістичної гімназії Святого Стефана в Аугсбурзі, він вступив до лав Королівської Баварської армії як фанен-юнкер 1 жовтня 1911 року. Його було призначено до 7-гопольового артилерійського полку «Принц-регент Луїтпольд» у Мюнхені.

Після мобілізації на Першу світову війну його було призначено до 5-го польового артилерійського полку «Король Альфонсо XIII Іспанський». Спочатку він служив батарейним офіцером у 3-й батареї. З 5 листопада 1914 по 23 березня 1915 року він з перервами служив заступником командира 3-ї батареї. 22 червня 1915 року його було відряджено до 12-го польового артилерійського полку з взводом протиаеростатних гармат. Офіційно його перевели туди 1 липня 1915 року. З 7 по 21 вересня 1915 року йому було надано відпустку на одужання. 23 вересня 1915 року його переведення до 5-го польового артилерійського полку «Король Альфонсо XIII Іспанський» також було застосовано до його служби в мирний час. З 2 квітня по 4 травня 1916 року йому знову було надано відпустку на одужання. 15 квітня 1916 року його було переведено назад до 5-го польового артилерійського полку «Король Альфонсо XIII Іспанський», з 21 квітня 1916 року. 21 травня 1916 року його було призначено ад'ютантом до штабу 1-го дивізіону. 13 червня 1916 року його було призначено офіцером газової охорони 1-го дивізіону. 15 вересня 1916 року він був легко поранений артилерійським вогнем у ліве плече під Мартінпюхом, але залишився зі своїм підрозділом. 9 жовтня 1916 року його було призначено ад'ютантом 1-го дивізіону і, таким чином, також переведено до штабу проку. З 9 по 21 грудня 1916 року він був призначений до резерву 1-ї армії. З 8 по 21 січня 1917 року йому знову надали відпустку для одужання. 5 березня 1917 року його знову призначили командиром батареї 3-ї батареї свого полку. 4 квітня 1917 року його перевели до 1-ї батареї на посаду заступника командира батареї. 5 травня 1917 року його було звільнено від командування батареєю. З 15 травня по 1 червня 1917 року йому надавали відпустку (включаючи дні відрядження) для підтримки придатності до служби. З 20 по 23 вересня 1917 року його направили до Мобежа на курс з усунення впливів повсякденного життя. 25 вересня 1917 року його було призначено командиром батареї 2-ї батареї свого полку. З 3 по 20 жовтня 1917 року йому було надано відпустку для повернення додому. Незадовго до закінчення відпустки, 19 жовтня 1917 року, його було призначено командиром 9-ї батареї свого полку, з 21 жовтня 1917 року. З 15 січня по 3 лютого 1918 року його було відряджено на виконання обов'язків ад'ютанта полку. З 21 червня по 8 липня 1918 року йому знову було надано відпустку для одужання. 15 вересня 1918 року його було призначено офіцером-інструктором 3-го дивігіону свого полку. З 20 жовтня 1918 року по 13 листопада 1918 року йому знову було надано відпустку для одужання.

8 квітня 1919 року його було переведено до добровольчої батареї «Лох». Пізніше він вступив до 2-го дивізіону 23-го легкого артилерійського полку. 5 травня 1919 року він з'явився до вербувального пункту у Вюрцбурзі. Через кілька днів, 8 травня 1919 року, його було переведено допоміжним офіцером до матеріального відділу адміністративного штабу Баварського стрілецького корпусу. Через тиждень його було призначено офіцером з матеріального забезпечення адміністративного штабу. Навесні 1919 року його прийняли до лав Тимчасового рейхсверу. 2 червня 1919 року його відрядили помічником офіцера до Баварського стрілецького корпусу. У червні 1919 року його перевели до 21-го артилерійського полку рейхсверу та призначили на посаду в 4-й батареї. 20 липня 1919 року його перевели до штабу стрілецької бригади на посаду командира великого багажного поїзда. 7 жовтня 1919 року його перевели до 21-го легкого артилерійського полку рейхсверу. До кінця жовтня 1919 року його знову призначили до штабу 21-ї стрілецької бригади. 19 березня 1920 року його призначили заступником 3-го офіцера генерального штабу (начальника розвідки) до штабу 21-ї стрілецької бригади. 9 серпня 1920 року його було призначено командиром артилерії 21-ї бригади Рейхсверу до 9-ї (автомобільної) батареї 21-го артилерійського полку Рейхсверу в Нюрнберзі. З формуванням 100-тисячного Рейхсверу його 1 січня 1921 року перевели до 7-го артилерійського полку. Там його також призначили до 9-ї (автомобільної) батареї. 10 вересня 1921 року його було переведено з 7-го (Баварського) артилерійського полку до 5-го артилерійського полку з 1 жовтня 1921 року. 15 вересня 1921 року його було відряджено до Мюнхена для виконання спеціальних навчальних завдань у штабі 7-ї дивізії Рейхсверу з 1 жовтня 1921 року. Потім, 30 серпня 1922 року, з 1 жовтня 1922 року, його було переведено до 7-го (Баварського) артилерійського полку, цього разу призначено до 4-ї (Гірської) батареї. Менш ніж через тиждень, 7 жовтня 1922 року, його перевели до артилерійської школи в Ютербозі.

1 листопада 1923 року його перевели до 7-го (Баварського) моторизованого транспортного батальйону. 22 листопада 1923 року він звернувся до командира полку, оберста барона Георга Леффельгольца фон Кольберга, з проханням про звільнення з військової служби. Причиною було придушення гітлерівського путчу. У своєму листі він писав: «...Оскільки я вважаю, що націоналістичний рух надасть змісту німецькій революції, я не можу щиро підтримувати начальство, яке виступає проти цього руху». Спочатку йому надали спеціальну відпустку до Оттобойрена командир батальйону II (гірського) батальйону 7-го (Баварського) артилерійського полку, оберстлейтенант Мак. Прохання про відставку було подано з позитивною рекомендацією 17 грудня 1923 року командиром 7-го (Баварського) водного загону оберстлейтенантом Францем Дойрінгером командувачу артилерії VII генерал-майору барону Фрідріху Крессу фон Крессенштайну. 28 грудня 1923 року генерал-лейтенант Отто фон Лоссов, командир 7-ї дивізії, написав до Управління кадрового забезпечення армії наступне: «Гауптман Зеекірхнер прямо заявляє про свою приналежність до політичної партії. Через його політичні погляди та заяву, яку він зробив у своїй заяві про звільнення проти свого начальства, я більше не можу мати до нього необхідної довіри, і він більше не має кваліфікації, необхідної для виконання своїх службових обов'язків. Тому, за згодою його проміжного начальства, я прошу звільнити гауптмана Зеекірхнера відповідно до розділу 26b Закону про військову службу, надаючи йому законну пенсію та право носити форму 7-го (Баварського) артилерійського полку. Вимоги для видачі форми виконано. У вищезгаданому звіті 2-го батальйону 7-го (Баварського) артилерійського полку № 342 лише зазначено, що капітан Зікірхнер подасть заяву про звільнення». Згодом, 4 січня 1924 року, відділ кадрів повідомив 7-й відділ, що його звільнення буде запропоновано на 31 січня 1924 року. Його спеціальну відпустку було продовжено до 31 січня 1924 року. Він мав зберегти свою існуючу зарплату за лютий 1924 року. 21 січня 1924 року його було офіційно звільнено з дійсної служби в Рейхсвері, з наданням йому встановленої законом пенсії та права носити форму 7-го (Баварського) артилерійського полку.

З 1 лютого по 1 травня 1924 року він був безробітним, пысля чого 6 років працював асистентом у Науково-дослідному інституті культурної морфології в Мюнхені, який у 1925 році переїхав до Франкфурта-на-Майні як Африканський архів. З літнього семестру 1925 по зимовий семестр 1930 року він навчався у Франкфуртському університеті. З 1 липня 1928 року він брав участь у 9-й Африканській експедиції таємного радника Лео Фробеніуса. Ця експедиція привела його до Південної Африки для вивчення питання Зімбабве. 28 липня 1928 року він сів на пароплав «Толедо» компанії Woermann Line AG, що прямував з Гамбурга до Дурбана. На той час його професія була вказана як асистент, а місце проживання — Франкфурт-на-Майні. Йому було надано відпустку з університету на час експедиції, і він отримав службовий паспорт від Міністерства закордонних справ із позначкою «Ця подорож здійснюється від імені імперського уряду». З 1 травня по 1 жовтня 1930 року він знову був безробітним і присвятив себе приватним дослідженням. 1 жовтня 1930 року він почав вивчати географію, геологію та антропологію в Мюнхенському університеті. Під час навчання він також працював асистентом професора Теодора Моллісона в Антропологічному інституті Мюнхена. У травні 1933 року він отримав докторський ступінь в Мюнхенському університеті, захистивши дисертацію на тему «Географічні та геополітичні основи культури руїн Південної Африки».

З 1 жовтня 1933 року він працював офіцером земельної оборони і був призначений окружним ад'ютантом окружного командування Деггендорфа. Він склав присягу 13 листопада 1933 року. Повторно склав присягу фюреру та рейхсканцлеру Адольфу Гітлеру 23 серпня 1934 року. 17 вересня 1934 року його було відряджено з реєстраційного бюро добровольчої трудової служби Деггендорфа до командування VII військового округу. Під час розширення рейхсверу його 5 березня 1935 року перевели до Корпусу офіцерів запасу. Всього через кілька тижнів, 16 квітня 1935 року, він отримав військове посвідчення водія на двигуни внутрішнього згоряння III класу. Після офіційного розкриття підрозділів, 28 листопада 1935 року, з 1 грудня 1935 року, його перевели до Зонтгофена на посаду офіцера військового округу. 18 січня 1936 року, з 1 лютого 1936 року, його перевели до командування військового округу Кемптен. 11 січня 1936 року, з 22 лютого 1936 року, його відрядили до 7-го артилерійського полку в Аугсбурзі. 5 лютого 1936 року, з 28 лютого 1936 року, його відрядили до штабу артилерійської школи в Ютербозі для проходження курсу стрільби для артилерійських офіцерів. 24 квітня 1936 року, з 1 травня 1936 року, його перевели до офіцерів запасу у розпорядженні Головнокомандувача армії, а адміністративну підтримку йому призначили до 2-го батальйону 7-го артилерійського полку в Аугсбурзі. 17 квітня 1936 року його було відряджено до 2-го батальйону 7-го артилерійського полку в Аугсбурзі на службу з 1 травня по 30 червня 1936 року. Невдовзі після цього, 1 липня 1936 року, його було переведено до корпусу дійсної служби. З 6 жовтня 1936 року він командував 6-ю батареєю 27-го артилерійського полку в Аугсбурзі. З 4 по 9 жовтня 1937 року він відвідував транспортні курси в Мюнхені. З 16 по 29 жовтня 1937 року його було направлено на курси штабних офіцерів у Верісгофен. З 23 листопада по 2 грудня 1937 року його направили на курси військової фізичної підготовки у Вюнсдорфі. З 12 березня 1938 року по 25 травня 1938 року він брав участь у аншлюсі. 10 квітня 1938 року його було призначено командиром 2-го батальйону 27-го артилерійського полку в Аугсбурзі, змінивши на цій посаді майора Ганса Вальцера з 1 травня 1938 року. На початку Другої світової війни він все ще служив командиром батальйону.