Мико́ла Дми́трович Долгору́ков (; 4 лютого 1858, Москва — 8 травня 1899) — російський князь з роду Долгорукових, статський радник, громадський і земський діяч, меценат. Чернігівський губернський предводитель дворянства (24 жовтня 1896 — 8 травня 1899), попередньо — новозибківський повітовий предводитель дворянства (1888—1896). Відомий активною діяльністю у сфері народної освіти, благодійності та краєзнавства на території Чернігівської губернії).

Походження та освіта Походив зі стародавнього княжого роду Долгорукових (гілка Рюриковичів), що веде свій початок від святого князя Михайла Чернігівського. Син князя Дмитра Миколайовича Долгорукова (1827—1910) і графині Наталії Володимирівни Орлової-Давидової (1833—1885)Козинцов М. И. Князь Николай Дмитриевич Долгоруков: Материалы к биографии. — Стародуб: Типография Козинцова, 1903..

Середню освіту здобув у Першій московській гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету, де захопився російською старовиною та історією старообрядництва.

Під час російсько-турецької війни 1877—1878 років служив санітаром: розшукував поранених, надавав їм першу допомогу та доставляв на перев'язувальні пункти.

Громадська та земська діяльність У 1883 році оселився в маєтку дружини — селі Велика Топаль Новозибківського повіту Чернігівської губернії (нині Клинцівський район Брянської області, Росія)).

З 1883 року — почесний мировий суддя Новозибківського повіту. У 1888—1896 роках обіймав посаду новозибківського повітового предводителя дворянства. 24 жовтня 1896 року обраний чернігівським губернським предводителем дворянства; залишався на цій посаді до самої смерті 8 травня 1899 рокуФормулярний список про службу Чернігівського губернського предводителя дворянства князя Долгорукова (1896) // Державний архів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 14. Спр. 4300.. Також був головою Чернігівського губернського земського зібрання та постійної комісії губернського земства з народної освіти.

Особливу увагу приділяв розвитку народної освіти. За його сприяння кількість земських шкіл у Новозибківському повіті зросла з 19 (із середньою кількістю 57 учнів) до 43 (із середньою кількістю 93 учнів). Власним коштом організовував курси для вчителів земських шкіл, будував шкільні будівлі, жіночі гімназії в Новозибкові та Чернігові, сільську школу у Великій Топалі, народну безкоштовну бібліотеку в Семенівці. За його турботами 1892 року засновано Новозибківське сільськогосподарське технічне училище (згодом технікум))Князь Долгоруков Н. Д.: жизнь — служение Отечеству / авт. идеї, ред. і сост. А. П. Дудников. — Москва, 2019 (2-е вид. — 2020)..

Був почесним піклувальником Новозибківського реального училища та головою опікунської ради Новозибківської жіночої восьмикласної гімназії. Сприяв створенню Чернігівської губернської архівної комісії, яка займалася збором краєзнавчих матеріалів. Захоплювався фотографією, вивчав побут місцевих старообрядців і єдиновірців, збирав ікони та предмети старовини.

Родина Дружина — княжна Марія Павлівна Голіцина (1859—1914), єдина дочка князя П. П. Голіцина. У шлюбі народилося четверо дітей (дві дочки та два сини), серед яких: Наталія Миколаївна (1882—1912, у шлюбі баронеса Мейєндорф); Дмитро Миколайович (нар. 1888); Володимир Миколайович (нар. 1893)).

Родовід

Смерть і пам'ять У 1896 році під час епідемії висипного тифу у Великій Топалі князь виділяв кошти на боротьбу з хворобою та особисто допомагав медичному персоналу. 8 травня 1899 року помер від висипного тифу у віці 41 року. Похований у селі Волинщино Рузького повіту Московської губернії біля церкви, поруч із могилою молодшої дочки.

На згадку про М. Д. Долгорукова в різних повітах Чернігівської губернії збудували 7 шкіл і 2 церкви, у Семенівці — барак для заразних хворих при земській лікарні, у Новозибкові — безкоштовну бібліотеку. У Новозибківському реальному училищі засновано стипендію його імені; новозибківське повітове земство створило капітал у 20 тис. рублів імені князя, відсотки з якого йшли на освіту дітей земських учителів і службовців. Ще за життя обраний почесним громадянином Новозибкова (за благодійну діяльність). У 2019 році Новозибківська міська рада підтвердила звання почесного громадянина, а ім'я князя присвоєно Новозибківській міській центральній бібліотеці.

Примітки

Література та джерела Долгоруков Николай Дмитриевич // Деятели Брянского края / Брянская областная научная универсальная библиотека им. Ф. И. Тютчева. — Поддубный А. Николай Дмитриевич Долгоруков // Новозыбков.ru. — Козинцов М. И. Князь Николай Дмитриевич Долгоруков: Материалы к биографии. — Стародуб: Типография Козинцова, 1903. Князь Долгоруков Н. Д.: жизнь — служение Отечеству / авт. идеи, ред. и сост. А. П. Дудников. — Москва, 2019 (2-е изд. — 2020). Формулярний список про службу Чернігівського губернського предводителя дворянства князя Долгорукова (1896) // Державний архів Чернігівської області. Ф. 127. Оп. 14. Спр. 4300.

Посилання Біографія на сайті Брянської обласної наукової бібліотеки Матеріали до біографії на Новозибков.ru