Краківська майстерня вітражів С. Г. Желенського — майстерня вітражів та мозаїки, заснована у Кракові 1902 року Владиславом Екельським та Антонієм Тухом як Краківська вітражна майстерня, яку у 1904—1914 роках розвивав Станіслав Габріель Желенський, а після його смерті — його дружина та син. Вона відіграла важливу роль у розвитку польського вітражного мистецтва завдяки співпраці з такими художниками, як Станіслав Виспянський та Юзеф Мегоффер.

Після Другої світової війни компанію було націоналізовано, а потім перетворено на кооператив, а в 2001 році її придбав приватний власник Пйотр Островський. Сьогодні майстерня досі виробляє вітражі та прагне захищати та популяризувати польську вітражну спадщину, будучи найстарішою існуючою майстернею вітражів у Польщі.

З 2004 року приміщення фабрики відкрите для відвідувачів як живий музей, відомий як Майстерня та музей вітражів.

Історія

Історичні обставини Рубіж XIX і XX століть був періодом зростання популярності вітражів як ремесла та художньої техніки в Європі та США, що було зумовлено специфічними тенденціями в культурі того періоду. Митці, пов'язані з такими напрямками, як модерн та мистецтво й ремесла, прагнули до відродження декоративно-прикладного мистецтва. Красу та майстерність виготовлення предметів повсякденного вжитку протиставляли потворності, типовій для масового фабричного виробництва, і постулювалося, що відроджене ужиткове мистецтво повинно зайняти рівне місце з образотворчим мистецтвом (Павлович, с. 68).

Вітражі особливо добре вписуються в стилістичні припущення стилю модерн — виразні лінії та плоскі кольорові плями, типові для вітражних предметів, спонукали багатьох художників вирішити працювати в цій техніці.

До них належали відомі світові творці (Жорж Брак, Генрі Матіссе, Марк Шагал, Вільям Морріс, Антоніо Гауді, Френк Ллойд Райт) і польські художники (Станіслав Виспянський, Юзеф Мегоффер, Генрих Узембло, Стефан Матяйко, Войцех Ястшембовський, Ян П'ясецький).

Створення та діяльність фабрики У Польщі до початку 20 століття не було жодної студії, здатної створювати складні твори мистецтва. Лише у 1902 році архітектор Владислав Екельський та художник Антоній Тух заснували Краківську вітражну майстерню.

У 1904 році до компанії приєднався Станіслав Габріель Желенський, а через два роки повністю її взяв на себе. Його досягненням став значний розвиток фабрики. Желенський подорожував до відомих європейських студій і, спираючись на цей досвід, розробив інноваційне бачення для своєї компанії, яке потім почав послідовно втілювати в життя. Було зведено нову будівлю, спроектовану у співпраці з відомим краківським архітектором Людвіком Войтичком, з урахуванням специфічних потреб майстерні. Були, серед іншого, майстерня художників, бібліотека та квартира родини Желенських. Для навчання польського персоналу залучили спеціалістів, і невдовзі на роботу залишилися лише місцеві майстри. Було створено посаду художнього керівника, яку згодом обійняли Ян Буковський, Стефан Матейко та Генрик Узембло — усі з кола польського прикладного мистецтва. Спочатку в будівлі також розміщувалася майстерня з виготовлення мозаїки в стилі муранського скла.

Підприємство було відоме як «Краківська фабрика вітражів, художнього глазурування та скляної мозаїки С. Г. Желенський» — загальна абревіатура була «S.G. Żeleński».

Станіслав Габріель Желенський брав участь у Першій світовій війні як офіцер австро-угорської армії та загинув у 1914 році поблизу Лукова. Майстерня перейшла до рук його дружини, Ізабели, уродженої Мадейської, яка ефективно керувала підприємством, а також брала участь у творчому процесі — вона славилася своєю великою майстерністю у підборі скла та кольорів.

Родина Желенських керувала майстернею до 1952 року, до часу коли її було націоналізовано. До кінця 1990-х років вона належала кооперативу «Реновація» та залишалася найважливішим центром вітражного мистецтва в Польщі. На жаль, після політичної трансформації майстерня почала занепадати.

У 1999 році її придбав Пйотр Островський. Він отримав згоду нащадків родини Желенських на продовження бізнесу під оригінальною назвою та використання оригінальної візуальної ідентифікації, включаючи логотип, розроблений для заводу професором Яном Буковським у 1904 році.

Після 2000 року, окрім нових проєктів, також проєкти включали реалізацію історичних концепцій Станіслава Виспянського для Вавельського собору, консервацію вітражів Юзефа Мегоффера для Глобусного будинку та реконструкцію серії з восьми вікон, розроблених тим самим художником для церкви в Туреку. У 2017 році кафедра провела реконструкцію вітража «Аполлон скутий» Виспянського, створеного художником для будівлі Будинку медичного товариства у Кракові.

Протягом понад ста років діяльності Краківська майстерня вітражів отримала понад 80 нагород на конкурсах та виставках у Польщі та за кордоном.

Найважливіші проєкти

Краків, вітражі в костелі Святої Марії (проєкт С. Виспянського та Я. Мегоффера) Краків, вітражі в каплиці Святого Хреста Вавельського собору (проєкт Я. Мегоффера) Краків, вул. Радзивилівська 4, Аполлон, також відома як Сонячна система Коперника (дизайн С. Виспянського) Краків, вул. Шпитальна, 30, вітражі готелю «Поллера» (автор Станіслав Виспянський) Краків, Національний музей — Vita Somnium Breve, (дизайн Ю. Мегоффера) Краків, вітражі Вавельського замку (автор Влодзімєж Пшерва-Тетмаєр) Краків, вулиця Шпитальна, 13, вітражі в колишній будівлі Ощадного банку, де зараз розташований PKO Bank Polski (проєкт Ю. Мегоффера) Краків, вітражі в церкві на Скальці (проєкт Адама Бунша) Краків, ал. Словацького, 64, вітражні сходи в будівлі Нового Гербева (проєкт Пйотра Островського) — вітраж під назвою «Горизонт, що виходить» Корчина, вітражі в парафіяльній церкві (проєкт Стефана Матейка) Каліш, вітражі в соборі св Миколая (автор Влодзімєж Пшерва-Тетмаєр) Перемишль, Архикатедральна базиліка, Св. Іван Хреститель у Великому вівтарі та св. Станіслава Біскуп (автори Ю. Мегоффер, Т. Войцеховський) Гданськ, вітражі в базиліці Святої Марії (проєкт Віктора Остржолека) Колобжег, вітражі в співкафедральній базиліці (проєкт Віктора Остржолека) Бєльсько-Бяла, будівля колишнього Міського ощадного банку, пізніше Сілезького банку Львів, вітражі у Вірменському соборі (проєкт Яна Генріка Розена) Підкова Лісна, вітражі в церкві св. Крістофера (дизайн Яна Генріка Розена) Мисловіце-Янів, вітражі в церкві св. Максиміліана Кольбе (проєкт Вернера Любоша) Забава, вітраж в санктуарії Кароліни Козьківни (дизайн Пйотра Островського) Білосток, вітражі у Санктуарії Божого Милосердя (проєкт Петра Островського) Люблін, вітражі в костелі Матері Божої Неустанної Помочі (проєкт Петра Островського) Воввольниця, вітражі в каплиці біля святилища Матері Божої Кембельської (проєкт Петра Островського) Тарнув, вітражі в костелі Святої Родини (проєкт Стефана Матейка) Старе Село (колишнє Львівське воєводство) — вітражі в церкві св. Богоматері Сніжної та Святої Трійці

Вітражі від фабрики

Примітки

Бібліографія

Кристина Павловська, Вітражі у Кракові у житлових та громадських будівлях межі XIX та XX століть, Видавництво EDYTOR, Краків-Легниця, 2018,

Посилання

веб-сайт Краківської майстерні вітражів веб-сайт Майстерні та музею вітражів