Наступництво Мухаммеда стало головним чинником, який розділив мусульманську громаду в першому столітті ісламської історії на кілька груп і течій, найвідомішими з яких є шиїтська та сунітська групи;мусульмани-суніти вважають, що Абу Бакр був законним наступником Мухаммеда на основі консенсусу, тоді як шиїти вважають, що Алі був призначеним ним наступником.
Суперечливі погляди на спадкоємність ґрунтуються, головним чином, на різних інтерпретаціях та розумінні подій ранньої ісламської історії, а також висловів, що приписуються Мухаммеду (хадисів). Мусульмани-суніти вважають, що Мухаммед не призначив наступника, а натомість мав намір, щоб мусульманська громада обрала лідера з-поміж себе. Вони визнають і вважають законним правління Абу Бакра, обраного в Сакіфі, та його наступників, яких разом називають Праведними халіфами. З іншого боку, мусульмани-шиїти вважають, що Алі раніше був представлений Мухаммедом як його опікун, зокрема в інциденті з Гадір Хумом. Шиїти-дванадцятиімаміти вважають перших трьох халіфів ( Абу Бакра, Умара та Усмана ), які наслідували Мухаммеда, нелегітимними, тоді як шиїти-заїдити вважають їх легітимними. Натомість, дванадцятирічники вважають Алі та імамів його роду справжніми наступниками Мухаммеда. За віруваннями Шиїти-дванадцятиімаміти, Махді є останнім імамом і зник у 260 році хіджри (874 році н. е.) через ворожість своїх ворогів, і ці шиїти досі чекають на появу обіцяного Махді.