Микола Федорович Висоцький (20 травня 1858 — 5 січня 1939) — генерал-майор Російської імператорської армії, учасник російсько-турецької, російсько-японської та Першої світової війн. Чернігівський губернський староста Української Держави (1918). Кавалер Георгіївської зброї (1916).

Життєпис Микола Висоцький народився 20 травня 1858 року. За віросповіданням був православним. Закінчив 2-гу Московську військову гімназію.

1 вересня 1875 року вступил на службу до Російської імператорської армії. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878 років. Згодом закінчив 2-ге військове Константинівське училище, звідки був направлений до 51-го піхотного Литовського полку зі старшинством з 21 лютого 1882 року в чині підпоручика. Пізніше перевівся до 34-ї артилерійської бригади.

21 лютого 1886 року отримав старшинство в чині поручика, 15 липня 1893 року — штабс-капітана, 13 липня 1897 року — капітана. Брав участь у російсько-японській війні. Закінчив Офіцерську артилерійську школу з оцінкою «успішно». 17 серпня 1904 року отримав старшинство у званні підполковника. 14 листопада 1906 року призначений командиром 2-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. Станом на 1 травня 1911 року служив у тому ж званні та на тій самій посаді. У 1912 році «за відзнаку» був підвищений до полковника зі старшинством з 31 жовтня 1912 року. З 31 жовтня 1912 року по 26 вересня 1916 року очолював 1-й дивізіон 7-ї артилерійської бригади.

Брав участь у Першій світовій війні. З 26 вересня по 10 жовтня 1916 року був командиром 2-го окремого важкого артилерійського дивізіону батарей «Е». З 10 жовтня 1916 року — командувач 100-ї артилерійської бригади. 30 жовтня 1916 року «за відзнаку в справах» отримав звання генерал-майора зі старшинством з 7 липня 1916 року та був затверджений на посаді командира 100-ї артилерійської бригади. Згодом обіймав посаду інспектора артилерії в 32-му армійському корпусі.

Служба в Українській Державі Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського вступив на службу до адміністративного апарату Української Держави. З 28 червня по листопад 1918 року обіймав посаду Чернігівського губернського старости (вищого представника центральної виконавчої влади в Чернігівській губернії). На цій посаді опікувався відновленням правопорядку, цивільної адміністрації та забезпеченням продовольчих заготівель у регіоні в умовах суспільно-політичної нестабільності.

Еміграція Після падіння Гетьманату емігрував до Югославії, де перебував у складі Товариства офіцерів-артилеристів. Помер 5 січня 1939 року в місті Новий Бечей (нині Сербія).

Нагороди Микола Висоцький був відзначений такими нагородами: Георгіївська зброя (28 серпня 1916); Орден Святого Володимира 3-го ступеня з мечами (9 грудня 1914); Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (1904); Орден Святої Анни 3-го ступеня (1903); Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1889); мечі до ордена (1905); Найвища милість (27 лютого 1916) — «за відзнаку в справах»; Найвища милість (13 липня 1916) — «за відзнаку в справах».

Примітки

Джерела та посилання

Папакін Г. В. Губернські старости в Україні 1918 року: соціальний портрет та адміністративна діяльність // Український історичний журнал. — 2003. — № 5. — С. 88–104.