Харківська швейна фабрика імені Тинякова — одне із найбільших швейних підприємств Української РСРЕнциклопедія народного господарства Української РСР. Том 4. Ров-Я. Київ, 1972, с. 418, було розташоване в Харкові.

Історія У 1919 році в Харкові засновані дві швейні кустарні майстерні. Одна майстерня, більш удосконалена, напівмеханізована (використовувала нові машини зі складів Зінгера), містилася на сучасній вулиці Різдвяній, № 9, у будинку, зведеному для торговельно-мануфактурного підприємства Самуїла Абрамовича Зільбермана у 1915 році. Другу майстерню створили з реквізованих у власників швейних машин та швейних машин одинаків-кустарів. Спочатку вони працювали як утильпром: утилізували й переробляли клапті у предмети військового та цивільного обмундирування, лагодили його. Працювали обидві майстерні на Червону армію, постачали обмундирування.

У 1920 році майстерні об'єднали. Із закінченням військових дій, майстерня перейшла на пошив предметів цивільного одягу, заснувавши єдину в Харкові шубну майстерню. На об'єднаній шубно-обмундирувальній фабриці працювати 340 осіб. У 1922 році фабриці присвоєно ім'я Юхима Дмитровича Тинякова (Тінякова), члена РСДРП з 1912, діяча Харківської більшовицької організації, учасника боротьби за встановлення окупаційного радянського режиму в Харкові.

Наприкінці 1923 року утворений Харківський трест масового виробництва (Хартремас). Він об'єднав шість дрібних кустарних, перевантажених підприємств, які були створені у Харкові в умовах товарного голоду. Увійшовши до складу «Хартремаса», шубно-обмундирувальна фабрика стала швейною, вона виробляла не тільки спецодяг, а й волосяні матраци, подушки, постіль як доповнення до ліжкового виробництва. Основним покупцем спецодягу були підприємства Донбасу.

Механізованих машин у 1922 році було 180, а в 1926 році — 547; спеціальних машин у 1922 році — 4, а в 1926 році — 41; вентиляторів у 1925 році— 10 і в 1926 році — 53. Електричне освітлення в 1922 році дорівнювало 60 лампам у 3.000 свічок, а в 1926 р. вже налічувалося 692 лампи у 72.000 свічок. Було також придбано: 7 пресів; 8 американських розкрійних машин, що витіснили ножиці; 180 головок замінено новими, удосконаленими. Швейна фабрика переробляла у рік 450 тисяч метрів тканини і 5000 тонн волосся на суму 848 тисяч рублів у 1925-1926 роках. У 1925 році фабрика шила вже майже 22000 комплектів спецодягу в квартал. У 1926 році на фабриці працювало 1165 осіб.

У жовтні 1927 року швейна фабрика Харківського тресту масового виробництва («Хартремаса») послужила основною для створення великого швейного виробництва для пошиття цивільного одягу — окремої швейної фабрики імені Тинякова. До фабрики були приєднані також чотири швейні майстерні Харківського державного тресту-комбінату дрібних виробництв «Держкомдрив».

У 1940 році на фабриці вперше в СРСР впроваджено потоково-конвеєрні лінії. Випуск продукції 1940 року зріс проти 1920 року в 14 раз.

Під час радянсько-німецької війни фабрику евакуювали до міста Фрунзе Киргизької РСР (тепер місто Бішкек Киргизької Республіки). Виробничі приміщення у Харкові були частково зруйновані під час війни. Відбудова почалася наприкінці 1943 року і закінчилася в 1945 році. У 1947 році досягнули довоєнного рівня виробництва.

У 1976 році на базі швейної фабрики імені Ю. Д. Тинякова утворено Харківське виробниче швейне об'єднання імені Тинякова. До складу підприємства входили: експериментальний, підготовчий, закрійний, 7 пошивних і ряд допоміжних цехів. Основна продукція: чоловічий і жіночий верхній одяг (всього 17 найменувань виробів).

У 1994 році зареєстроване акціонерне товариство «Фабрика імені Тінякова». Фабрика припинила виробництво на початку ХХІ століття.

Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (1940) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (16.07.1970) У 1970 році «за досягнення високих показників у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження Леніна» фабрику нагороджено Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КПУ, Президії Верховної ради Української РСР, Ради міністрів УРСР та УкрпрофрадиЕнциклопедія народного господарства Української РСР. Том 4. Ров-Я. Київ, 1972. с. 419

Примітки

Джерела Харківське виробниче швейне об'єднання імені Тинякова УРЕ-2, Київ, 1985, том. 12, с.102 Енциклопедія народного господарства Української РСР. Том 4. Ров-Я. Київ, 1972. с 418—419. Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Будівля швейної фабрики на Різдвяній вулиці Історія Харкова у пам'ятних дошках. Швейна фабрика імені Тінякова Фабрика, рожденная в революции. Тиняковка // Харьковский пролетарий. 7.11.1926.