Branta rhuax — доісторичний вид гусей, що існував на Гавайських островах. Цей великий нелітаючий птах існував у ранньому голоцені (приблизно 9000–8000 років до н. е.).

Таксономія Птаха було описано в 1943 році Александром Ветмором під назвою Geochen rhuax за субфосильними рештками, вперше виявленими в 1926 році під час громадських робіт з розкопок тунелю водопостачання. Кістки були знайдені на глибині 25 м під доісторичним потоком лави, на вершині попеляного шару, поблизу села Каумайкеоху в окрузі Кау на острові Гаваї. Кістки крихкі та деформовані, оскільки піддалися впливу сильного тепла від лави. Видовий епітет походить від грецького rhuax, що означає «потік лави». Голотип — це фрагмент правого тібіотарсуса (USNM V16740), який зберігається в Національному музеї природної історії США у Вашингтоні. Це був перший викопний птах, описаний на Гавайських островах.

У своєму описі 1943 року Ветмор висловив думку, що птах найбільше нагадував Cereopsis novaehollandiae з південної Австралії та був приблизно такого ж розміру. Тому він відніс вид у монотипний рід Geochen. Однак згодом Олсон і Джеймс (1991) вважали, що наявний матеріал був занадто недосконалим для такого точного визначення спорідненості, і що спорідненість птаха залишатиметься сумнівною, доки не будуть отримані додаткові зразки. Типовий матеріал пізніше було переглянуто та визначено, що це той самий вид, що й безіменна велика нелітаюча вимерла казарка, відома з інших місць на острові Гаваї. У 2013 році Сторрс Олсон після повторного дослідження субкопалинного матеріалу та на основі попередніх даних послідовності ДНК перемістив вид до роду Branta.

Опис Птах був значно більшим за будь-яку сучасну казарку (включаючи канадську казарку та гавайську казарку нене). Птах був більшим навіть за вимерлих гігантських гавайських качок моа-нало. Ширина черепа в районі носо-лобного зчленування становила близько 30 мм, довжина цівки (tarsometatarsus) — приблизно 110 мм, а довжина тибіотарсуса (елемента гомілки) — понад 205 мм. Розрахункова вага птаха — 5-7 кг.

Анатомічний аналіз кісток показав, що крила птаха були помітно зменшені (редуковані). Хоча редукція була не такою екстремальною, як у качок моа-нало, Branta rhuax майже напевно втратила здатність до польоту або могла лише важко перепурхувати на короткі відстані. Острівне життя вимагало від казарок багато ходити по твердій, нерівній поверхні застиглих лавових потоків. Особливості будови гомілкових кісток (зокрема, відносно широка міжвиросткова ямка — fossa intercondylaris) вказують на адаптацію до наземного способу життя та міцну статуру. Скелет був набагато важчим, а кістки ніг — товстішими та міцнішими, ніж у літаючих перелітних гусей, що забезпечувало стабільність під час піших мандрівок схилами вулканів.

Примітки