Молдавський похід Яна Замойського 1595 року — успішна військова кампанія військ Речі Посполитої під командуванням великого гетьмана коронного Яна Замойського, метою якої було відновлення польського впливу в Молдавському князівстві та посадення на молдавський престол лояльного господарського кандидата Єремії Могили.

Передумови На початку 1595 року князь Трансильванії Жигмонд Баторі переконав Стефана Розвана, командувача угорських найманців на службі господарю Арона Тирана, підняти повстання. Розван підступно захопив Арона й відправив його до Трансильванії, після чого оголосив себе новим господарем та васалом Баторі.

У відповідь османський султан Мехмед III, який був сюзереном Арона Тирана, вирішив покласти край тривалій боротьбі за владу між магнатами у Молдавії, Волощини та Трансильванії. Якщо Волощина мала отримати призначеного Стамбулом правителя, то Молдавію планувалося повністю ліквідувати як суверенне князівство та перетворити на звичайну провінцію (пашалик) Османської імперії.

Османські плани викликали серйозне занепокоєння у керівництві Речі Посполитої. Варшава прагнула відновити свій господарський та політичний вплив у регіоні, втрачений майже століття тому після поразки короля Яна I Ольбрахта у битві в Козмінському лісі (1497). Крім того, великий гетьман коронний Ян Замойський прагнув створити буферну зону на південних кордонах держави для захисту від постійних набігів кримців.

Битва під Цецорою

Влітку 1595 року польсько-литовська армія під проводом Замойського, що налічувала близько 5000 кавалерії (зокрема гусарів, легкі хоругви та козацькі загони) і 2300 піхоти, вступила на територію Молдавського князівства. Військо рухалося трьома колонами: авангардом і лівим крилом керував Станіслав Жолкевський, центром — сам Ян Замойський, а правим крилом — староста кам'янецький Ян Потоцький.

27 серпня 1595 року коронні війська без бою зайняли Хотин, а 3 вересня увійшли до столиці — Ясси. Там Замойський проголосив новим господарем Єремію Могилу, який присягнув на вірність польському королю Сигізмунду III Вазі.

Османський султан вислав проти війська Замойського армію чисельністю близько 25 000 осіб під проводом кримського хана Гази II Ґерая, що складалася з кримськотатарської кінноти та турецьких регулярних загонів.

Дізнавшись про наближення значно переважаючих сил противника, Замойський отаборився на правому березі річки Прут біля селища Цецора. Польський табір був ретельно укріплений: з тилу та флангів його захищали річкові вигини, а з фронту було насипано високий земляний вал з 13 бастіонами та 4 воротами.

Кримсько-османські війська підійшли 18 вересня, і того ж дня розпочалися перші сутички. Основний штурм стався 19 вересня, коли кримці неодноразово намагалися вдертися до табору, проте були відбиті контратаками польської гусарії та вогнем артилерії. 20 вересня хан Гази II Ґерай, зрозумівши неприступність укріплень Замойського та зазнавши значних втрат, запропонував розпочати переговори.

21 вересня було підписано мирну угоду, за якою Кримське ханство та Османська імперія визнавали Єремію Могилу господарем Молдавії й погоджувалися на розміщення в країні польських залог. 23 вересня війська хана розпочали відступ.

Молдавія як польсько-османський кондомініум Після перемоги під Цецорою та утвердження Єремії Могили на престолі Молдавія фактично перетворилася на польсько-османський кондомініум. Вона продовжувала сплачувати щорічну данину (харач) Османській Порті, але водночас визнавала васальну залежність від Речі Посполитої.

Цей стан речей категорично не влаштовував поваленого господаря Стефана Розвана. Заручившись підтримкою трансільванського князя Жигмонда Баторі та зібравши 5-тисячне військо з угорських найманців і молдавських прибічників, пізньої осені Розван вдерся до Молдавії, прагнучи повернути собі владу.

Битва під Сучавою

12 грудня 1595 року військо Розвана зіткнулося з удвічі меншим польським загоном під командуванням каштеляна кам'янецького Яна Потоцького неподалік Сучави. Потоцький намагався розв'язати конфлікт шляхом переговорів, однак Розван рішучо відхилив дипломатичні пропозиції.

Розван розмістив свої сили на пагорбі, укріпивши позиції палісадом, тоді як польські війська вишикувалися в долині навпроти. Поляки розпочали бій прицільним артилерійським обстрілом, під час якого загинув один із ключових командирів Розвана. Після обстрілу трансільванська кавалерія спробувала контратакувати, але була вщент розгромлена польською гусарією.

Коронні війська увірвалися до ворожого табору. Незважаючи на запеклий опір, війська Розвана зазнали нищівної поразки й вдалися до втечі.

Стефан Розван намагався втекти до Трансильванії, але незабаром був схоплений польсько-молдавським розшуковим загоном. Єремія Могила не виявив милосердя до свого суперника: після тривалих катувань Розвана було посаджено на палю.

Наслідки У 1597 році між Річчю Посполитою та Османською імперією було офіційно відновлено мирний договір. Османська Порта визнала право польських королів затверджувати обрання молдавських господарів, хоча Молдавське князівство залишалося зобов'язаним сплачувати данину султану. Наступного року Османська імперія зобов'язала кримського хана не порушувати кордони Речі Посполитої та навіть надавати військову допомогу на вимогу короля.

Цей успішний похід започаткував тривалий період польського втручання в регіоні, відомий як Молдавські війни магнатів. Молдавське князівство залишалося під сильним польським впливом до польсько-турецької війни 1620—1621 років, коли поразка польського війська у биттві під Цецорою 1620 року поклала край польському сюзеренітету над Молдовою.

Див. також Польсько-турецькі війни Молдавські війни магнатів Цецорська битва (1595) Битва під Сучавою (1595) Ян Замойський

Примітки

Джерела та література Marek Plewczyński. Wojny i wojskowość polska w XVI wieku. Tom III. Lata 1576—1599. — Zabrze-Tarnowskie Góry: Infort Editions, 2013. — ISBN 978-83-64023-10-1. Leszek Podhorodecki. Sławne batalie II Rzeczypospolitej. — Warszawa: Wydawnictwo LTW, 2011.