82-й піхотний Дагестанський Його Імператорського Високості Великого князя Миколи Михайловича полк — піхотна військова частина Російської імператорської армії, у складі .

Полкове свято — 6 грудня.

Історія Сформований в Темір-Хан-Шурі 16 грудня 1845 р. під назвою Дагестанського піхотного полку з 2-го і 3-го батальйонів , 2-го і 3-го батальйонів піхотних полків і Кавказького лінійного № 11 батальйону, з додаванням частини людей зі скасованих в той же час 2-го та 3-го батальйонів . Частини ці прибулки зі своїми прапорами та утворили 5 батальйонів 4-ротного складу. 3-й батальйон Волинського полку приніс із собою Георгіївську срібну трубу з написом: «За відмінність при поразці та вигнанні ворога з меж Росії в 1812 р. і в битвах при Брієн-ле-Шато і » пожаловану 5 квітня 1815 р. , який у 1833 р. був приєднаний до Волинського та Мінського піхотних полків. Першим командиром Дагестанського полку був призначений полковник М. І. Євдокімов (згодом граф, генерал-ад'ютант та шеф полку). Після сформування полку довелося будувати собі штаб-квартиру в Північному Дагестані, на місці зруйнованого аула , на відстані 14 верст від фортеці Темір-Хан-Шури (закінчена в жовтні 1847 р.).

З перших днів існування Дагестанський полк взяв участь у Кавказькій війні. У 1846 р. деякі частини полку брали участь у сутичках і перестрілках, що відбувалися поблизу Ішкарти. 4 червня 1847 р. 1-й та 2-й батальйони брали участь у невдалому штурмі Гергебіля. З 26 липня до 14 вересня ці ж батальйони, підкріплені наприкінці серпня 3-м батальйоном, знаходилися під час облоги та штурму аула Салти і перші два з них за відзнаки були нагороджені прапорами з написом «За взяття Салти». Протягом наступних 10 років Дагестанському полку довелося вести з горцями малу війну. Щорічно, навесні, 2-й чи 3-й батальйони призначалися до складу окремих загонів, що висилалися вглиб непокірної країни; решта батальйонів несли сторожову службу на лінії. На початку 1857 р. при кожному батальйоні було сформовано 5-ту стрілецьку роту. Влітку 1857 р. був висланий до Салатавії особливий загін, до складу якого увійшли 4 батальйони Дагестанського полку. 14 липня загін заклав біля передгір'я Салатавського хребта, на місці зруйнованого аула Буртунай, укріплення, яке було призначено стати штаб-квартирою Дагестанського полку. Весь наступний рік «дагестанці» провели у зведенні укріплення та спорудженні нових казарм. 16 та 17 липня 1859 р., при переправі Дагестанського загону через р. Андійське Койсу, 2-й батальйон виявив геройську звитягу і першим ступив на ворожий берег. Рядовий солдат Сергій Кочетов та юнкер Шпеєр під вогнем перепливли гірську бурхливу річку і перетягли на інший берег за допомогою мотузки канат. Потім був влаштований мотузковий міст, яким з неймовірним зусиллям переправився 2-й батальйон. 25 серпня 2-й батальйон та стрілецькі роти брали участь у взятті Гуніба. За переправу 17 липня 1859 р. 2-й батальйон був нагороджений Георгіївським прапором із написом: «За відмінність при переправі через Андійське Койсу у аула Согритло». Крім того, 4 серпня 1860 р. всьому полку були надані відзнаки на папахи з написом: «За відзнаку на Кавказі з 1846 р. до 1859 р.».

З падінням Гуніба для Дагестанського полку настав мирний період. 6 листопада 1863 р. 5-й батальйон зі стрілецькою ротою був виділений на формування , і Дагестанський полк був приведений в 4-батальйонний склад. 25 березня 1864 р. полк названо 82-м піхотним Дагестанським і 1 листопада того ж року генерал-ад'ютант граф Євдокимов був призначений шефом полку. Цього ж року полку було призначено нові квартири в укріпленні Чир-Юрт на річці Сулак.

21 жовтня 1869 р. 2-й батальйон, призначений у складі Красноводського загону , прибув у Петровськ і був перевезений на пароплавах через Каспійське море. Висадившись у Муравйовій бухті Красноводської затоки, батальйон збудував на березі укріплення, яке послужило початком міста Красноводська. У Красноводську 2-й батальйон перебував до 1875 р. і був замінений 3-м батальйоном. Цей батальйон ніс службу з охорони російсько-перського кордону та брав участь у найважчих експедиціях генерала проти туркмен-текінців у 1877 р. та 1878 р., і особливо у р.

13 жовтня 1870 р., після смерті графа Євдокимова шефом полку був призначений великий князь Микола Михайлович. 1 серпня 1874 р. 4-й батальйон був виділений на сформування , а зі стрілецьких рот всього полку утворено 4-й батальйон.

На початку російсько-турецької війни 1877—1878 рр. 1-й, 2-й та 4-й батальйони були мобілізовані та взяли участь у придушенні повстання в Чечні та Дагестані. 1 і 4 батальйони особливо відзначилися 17 жовтня, при штурмі аула Цудахар, і 2 листопада, при взятті селища Согритло. За відмінності полку були надані 6 січня 1879 р. дві Георгіївські труби з написом: «За відмінність під час придушення повстання в Дагестані 1877 р.»; крім того, 4-й батальйон був нагороджений Георгіївським прапором з написом: «За справи з бунтівниками у 1877 р. 19 жовтня при Цудахарі та 2 листопада при с. Согритло».

У 1880 р. 1 і 4-й батальйони взяли участь в генерала Скобелєва і 12 січня 1881 р. полк брав участь у штурмі Геок-Тепе; за виявлену відмінність 1-й батальйон був нагороджений знаками на шапки з написом: «За взяття штурмом фортеці Геок-Тепе 12 січня 1881».

У 1894 р. увесь полк повернувся із Закаспійського краю на Кавказ.

Полк — активний учасник Першої Першої світової, і, зокрема, Таневського бою у червні 1915 р., під час якого його дії підтримували броньовики 14-го автокулеметного взводу .

Командири Командувач у термінології до 1917 р. означав тимчасово виконуючого обов'язки начальника чи командира.

10.01.1846 — 16.12.1849 — полковник (з 10.08.1848 генерал-майор) Євдокимов Микола Іванович 16.12.1849 — 21.01.1854 — полковник Броневський Павло Миколайович 21.01.1854 — 12.08.1858 — полковник Ракусса Микола Вікентійович xx.xx.1855 — 14.09.1855 — полковник Шостак Андрій Андрійович 01.01.1859 — 04.01.1861 — полковник Радецький Федір Федорович 04.01.1861 — 06.03.1868 — полковник Орбеліані Йосип Костянтинович до 25.04.1868 — xx.xx.1870 — полковник Петровський Олександр Іванович xx.xx.1870 — 12.12.1874 — полковник Гурчин Вітольд Вікентійович 12.12.1874 — 22.05.1878 — полковник Перлік Петро Тимофійович 22.05.1878 — 30.08.1881 — полковник Зеферопуло Костянтин Іванович 18.09.1881 — 01.08.1885 — полковник Пащенко Іван Андрійович 01.08.1885 — 08.04.1893 — полковник Стоянов Микола Миколайович 20.04.1893 — 01.11.1895 — полковник (з 14.11.1894 генерал-майор) Ушаков Іван Якович 09.11.1895 — 18.12.1892 — полковник Еліот Фрідріх Іванович 13.01.1903 — 15.12.1904 — полковник Вендт Федір Християнович 23.01.1905 — 26.01.1907 — полковник Полозов Олександр Олександрович 1906 — командувач підполковник Талишханов Мир Кязім-бек 26.01.1907 — 20.02.1908 — полковник (з 18.10.1907 генерал-майор) Фольбаум Михайло Олександрович 21.02.1908 — 16.01.1913 — полковник Беков Костянтин Миколайович 06.02.1913 — 03.02.1915 — полковник (з 31.12.1914 генерал-майор) Леснєвський Йосип Вікентійович 08.03.1915 — 13.07.1915 — полковник Петров Василь Петрович 24.07.1915 — 21.12.1916 — полковник Гончаров Олександр Федорович 27.01.1917 — xx.xx.1918 — полковник (з 23.11.1917 генерал-майор) барон фон Раден Фердинанд Володимирови

Примітки

Джерела

Боклевский Н. У. Краткая памятка дагестанского солдата о славной службе родного полка : 1845-1911 гг. / Сост. 82 Пехот. Дагест. полка подполк. Боклевский ; 82-й Пехот. Дагест. е. и. выс. вел. кн. Николая Михайловича полк. - г. Грозный : Электро-тип. С.И. Тюкова, 1911. - , 60 с. Игнатович Д., Боевая летопись 82-го Пехотного Дагестанского великого князя Николая Михайловича полка во время Кавказской войны. (1845—1861). Тифлис, 1897 Казачьи войска (Хроники гвардейских казачьих частей помещены в книге «Императорской гвардии») / Сост. В. Х. Казин, под ред. В. К. Шенка. — : Тип. В. Д. Смирнова, 1912. — 465 с. — (Справочная книжка Императорской Главной квартиры).