Чарльз Артур Мюзес (28 квітня 1919 – 26 серпня 2000) – математик, кібернетик та езотеричний філософ, який писав статті та книги під різними псевдонімами (зокрема, Мюзес, Музайос, Кирил Деміс, Артур Фонтейн, Кеннет Демарест та Карл фон Балмадіс). Він заснував шаманістичний рух «Шлях Лева». Його погляди на математику, фізику, філософію та багато інших галузей вважаються далекоглядними деякими вченими, тоді як у інших викликають суперечки.

Життєпис Мюзес народився в Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі, та виріс на Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк. Його батько залишив сім'ю, коли Мюзес був ще маленьким хлопчиком. Мати Мюзеса утримувала його та їхню велику родину на зарплату шкільного вчителя. Роки по тому він зазначав у своїх лекціях, що якби його мати не мала безмежної віри в його здібності, він, можливо, ніколи не зміг би вирватися з обмежень свого злиденного дитинства.

У 1938 році Мюзес здобув ступінь бакалавра природничих наук у Міському університеті Нью-Йорка за спеціальностями математика та хімія. У 1947 році він завершив магістратуру з філософії в Колумбійському університеті, а в 1951 році здобув ступінь доктора філософії (PhD) за дисертацію із символічної логіки.

Кар'єра Мюзес головував на першій Міжнародній конференції з біосимуляції, що відбулася в Локарно 1960 року, разом із Ворреном Маккалохом та Вільямом Россом Ешбі. Матеріали конференції вийшли друком 1962 року під назвою Aspects of the Theory of Artificial Intelligence, а друге видання з'явилося 1966 року у видавництві Plenum Press, Нью-Йорк.

1962 року, за сприяння НАТО, він читав спільний курс лекцій із Норбертом Вінером у Школі теоретичної фізики при Неапольському університеті. Двома роками пізніше, після трагічної загибелі Вінера у Швеції, італійська Національна дослідницька рада доручила Мюзесу написати офіційний некролог Вінера та відредагувати його посмертно опубліковану статтю "The History and Prehistory of Cybernetics" ("Історія та передісторія кібернетики"). У 1970 році НАСА запросило його прочитати лекцію на тему "Hypernumbers: Properties and Applications" ("Гіпернатуральні числа: властивості та застосування").

Упродовж кар'єри Мюзес обіймав низку посад, кілька з яких були почесними. З 1965 року й до самої смерті він очолював Дослідницький центр математики та морфології у Швейцарії — установу, що мала редакційні та дослідницькі офіси як у Сполучених Штатах, так і в Канаді. З 1970 по 1981 рік він був заступником редактора журналу Kybernetes: The International Journal of Systems and Cybernetics під керівництвом редактора Дж. Роуза, а 1982 року став його редактором з фундаментальних питань (Foundations Editor); коли журнал перейшов до видавництва MCB University Press, він увійшов до складу редакційної консультативної ради. Також він був редакційним консультантом журналу International Journal of Biomedical Computing з 1970 по 2000 рік і входив до консультативної ради серії Frontiers in Systems Science з 1975 по 1985 рік.

Філософська робота

Фрехер і Беме До 1946 року Мюзес навчався в магістратурі Колумбійського університету в Нью-Йорку. У 1949 році він подав на затвердження свою докторську дисертацію з філософії в цьому ж університеті. Текст його докторської роботи починався з імені німецько-англійського екзегета Діонісія Андреаса Фрехера (помер 1728 р.), який завдяки багаторічним дослідженням дізнався про широко відомого німця Якоба Беме (помер 1624 р.), що й став фактичним предметом докторських досліджень Мюзеса. Про це свідчить і підтверджує підзаголовок дисертації Мюзеса: 'An Inquiry in the Work of A Fundamental Contributor to the Philosophic Tradition of Jacob Boehme' («Дослідження творчості фундаментального внеску в філософську традицію Якоба Беме»).

З деякими змінами весь текст був опублікований у 1951 році під назвою 'Illumination on Jacob Boehme: The Work of Dionysius Andreas Freher («Просвітлення щодо Якоба Беме: Творчість Діонісія Андреаса Фрехера») видавництвом King’s Crown Press. На сторінках 151–152 Мюзес зазначає: «Видатне філософське послання як Беме, так і Фрехера полягає в тому, що філософія – це не ухилення, гра чи лише якийсь вид художнього вправи, а ґрунтовне починання, що має надзвичайно плідну цінність, – здатне приносити конкретні результати найширшого характеру у вигляді глибоких змін у ставленні та розумінні, що ведуть до дій, спрямованих на досягнення та втілення внутрішньої благородності, можливої для людства та бажаної ним». Між завершенням роботи над дисертацією (1949) та її визнанням у вигляді присудження ступеня доктора філософії (1951) минуло два роки.

Релігієзнавство У 1991 році видавництво «Harper San Francisco» опублікувало книгу 'In All Her Names: Explorations of the Feminine in Divinity''' («У всіх її іменах: дослідження жіночого начала в божественному»). Редакторами книги виступили Джозеф Кемпбелл і Чарльз Мюзес. Кожен з них написав по розділу до книги разом із Марією Гімбутас. Глава Мюзеса має назву "The Ageless Way of Goddess: Divine Pregnancy and Higher Birth in Ancient Egypt and China" («Вічний шлях Богині: божественна вагітність і вище народження в Стародавньому Єгипті та Китаї»). На сторінках 136–137 він зазначає: «Подібно до цього, стародавня теургічна доктрина вчить, що в темних і таємничих глибинах кожного людського мозку розташовані центри управління, що забезпечують перетворення вищого метаморфічного процесу в цій особистості, для якого метелик, хоч яким чудовим він є, є лише грубим і недосконалим аналогом... Набуття людиною вищого тіла означало також, саме завдяки цьому, можливість спілкування з істотами, які вже були наділені ним. Вхід до цієї вищої спільноти та спілкування є однією з головних причин святкування в давньоєгипетській літургії священного процесу перетворення – священного, тому що він дарував так багато, що виходить за межі звичайного життя».

Чарльз Мюзес виступив редактором книги 'Esoteric Teachings of the Tibetan Tantra («Езотеричні вчення тибетської тантри»), яку Чан Чен Чі переклав англійською мовою. Вперше ця книга була опублікована у 1961 році видавництвом «The Falcon’s Wing Press». На сторінці ix у вступі Мюзес зазначає: «У цих міркуваннях також криється справжнє значення найтаємнішого тантричного шляху, який у Тибеті називають Ваджраяною, або «Колесницею Грому». Він є таємницею лише тому, що більшість людей не має достатньо розумної любові-волі, щоб знайти його та йти ним. Однак для тих, хто ставить на перше місце таке високе прагнення, дорогоцінні засоби (упая) таємничим чином з’являться у їхньому житті, і вони зможуть йти цим шляхом Любові-Волі-Мудрості, де Серце, Рука та Розум гармонійно поєднані. Але серце, або любов, має панувати над іншими двома, інакше мудрість стане нерозумною, а любов-воля знову перетвориться на самовільність».

Мюзес вирішив не ставати викладачем у вищому навчальному закладі, оскільки вважав, що це обмежить його можливість писати та публікуватися в широкому спектрі дисциплін. Протягом свого життя він писав, читав лекції, багато подорожував і проживав у Сполучених Штатах, Франції та Канаді.

Хронотопологія У 1985 році видавництво Kluwer-Nijhoff вперше опублікувало книгу Мюзеса під назвою Destiny and Control in Human Systems («Доля та контроль у людських системах»). У ній він пропонує метод під назвою «хронотопологія», який, на його думку, дозволяє виміряти якісну багатовимірну структуру часу. У розділі 5 під назвою «Fonts Et Origo: Fonts Et Origo: Some Traditions Uniquely Illuminating the Structure and Meaning of Time Systems» Мюзес наводить історичні джерела на підтвердження свого твердження: «Природа часу нерозривно пов’язана з походженням зла…» (с. 128). На сторінці 138 він зазначає: «Отже, наш світ очікування, хвороб, старіння, страждань і смерті випливає з самої природи часу і був невід’ємною частиною комплексу неминучих наслідків Сну Деміурга – того дуже короткого кошмару, який після пробудження породив реальність зла». А на сторінці 139 Мюзес зазначає, що «… Бог нашого всесвіту – це Бог із пораненим серцем, хоча Сам Він уже одужав. Його царство, яке раніше було всеосяжним симбіотичним космосом, тепер перетворилося на те, що ми всі знаємо – космос, де панує шалена боротьба та переважають хижаки, а Природа все ще намагається посміхатися крізь свої муки. І в Ірані, і в Єгипті існує таємнича традиція про жіночий аспект цієї Божественності (Даена в Ірані та Ісіда в Єгипті), яка не поділяла смертельного сну свого чоловіка і яка, насправді, допомогла йому відродитися як оновленому та переможному Гору».

Математична робота

Мюзес розробив математичну концепцію чисел – «мюзесівські гіперчисла», яка включає алгебри гіперкомплексних чисел такі як комплексні числа та розщеплені комплексні числа, як примітивні типи. Він призначав їм рівні на основі певних арифметичних властивостей, якими вони можуть володіти. Хоча залишається багато відкритих питань, зокрема щодо визначення відносин між цими рівнями, Мюзес передбачав широкий спектр застосування цієї концепції. Деякі з них ґрунтуються на властивостях магічних квадратівHypernumbers-Magic Square і навіть пов’язані з релігійними віруваннями. Вчений вважав, що ці гіперчисла відіграють центральну роль у питаннях свідомості.

Деякі дослідження в галузі гіперчисел були проведені математиками Єнсом Кеплінгером та Джоном А. Шустером.

Юридичні проблеми 20 червня 1957 року Мюзеса заарештували в Єгипті та звинуватили у спробі контрабанди антикваріату на борт літака. У серпні 1957 року Мюзес визнав себе винним у пред’явленому звинуваченні, щоб уникнути суворих умов ув’язнення, і того ж місяця був звільнений завдяки зусиллям Державного департаменту США. Після повернення до Сполучених Штатів Мюзес стверджував, що його несправедливо звинуватила єгипетська таємна поліція у відплату за спробу зупинити їхнє переслідування дочки відомої єгипетської родини.

Вибрані твори

1951: Illumination on Jacob Boehme. The work of Dionysius Andreas Freher, King's Crown Press, New York 1953: An Evaluation of Relativity Theory after a Half-century, S. Weiser, New York 1955: East-West fire. Schopenhauer's optimism and the Lankavatara sutra. An excursion toward the common ground between Oriental and Western religion, Watkins, London 1962: (editor) The Logic of Biosimulation: Aspects of the Theory of Artificial Intelligence: Proceedings of the First International Symposium on Biosimulation, Locarno, June 27 to July 5. 1960, Plenum, New York pages 115–163. 1965: "Systematic stability and cybernetic control. An introduction to the cybernetics of higher integrated behavior", Rome 1965: "Aspects of Some Crucial Problems in Biological and Medical Bio-Cybernetics", Band II, Elsevier, Norbert Wiener & J. P. Schade editors, Amsterdam 1966: "The First Nondistributive Algebra, with Relations to Optimization and Control Theory", in: E. R. Caianiello:Functional Analysis and Optimization, Academic Press, New York/ London, pages 171–212. 1967: "Hypernumber", Annals of the New York Academy of Sciences 138, New York, pages 660, 901. 1972: (with Arthur M. Young) Consciousness and Reality. The human pivot point, Outerbridge & Lazard, New Cork 1985: Destiny and control in human systems, Studies in the interactive connectedness of time (chronotopology) (= Frontiers in systems research.). Kluwer-Nijhoff, Dordrecht/ Boston, . 1991: "The Ageless Way of Goddess: Divine Pregnancy and Higher Birth in Ancient Egypt and China", in: Joseph Campbell, Charles Musès (editors) In All Her Names. Explorations of the feminine in divinity, Harper, San Francisco  , pages 131–164. 1996: The Lionpath - The Big Picture: A Short Path to Regeneration for our time, Musaios. fifth printing, House of Horus, Sardis (B.C. Canada) 1999: The Shamanic Lionpath'', House of Horus, Musaios, Sardis (B.C. Canada)

Примітки

Посилання

Біографія Інтерв'ю з Musès про хронотопологію на YouTube Гіперчисла: дійсні чи уявні Вебсайт Левової Стежки