Ки́їв-Пасажи́рський — позакласна пасажирська залізнична станція Київського залізничного вузла Південно-Західної залізниці, головна залізнична станція Києва, до складу якої входять три залізничні вокзали — Центральний, Південний та Приміський, що обслуговують усі поїзди далекого сполучення та приміські електропоїзди у напрямку Фастова, Коростеня, Ніжина, Яготина та Миронівки. За характером роботи — єдина пасажирська залізнична станція Південно-Західної залізниці.
Підвезення пасажирів до станції забезпечується переважно через станцію метро «Вокзальна», а також кільцевою електричкою (ККЕ), швидкісним трамваєм, тролейбусними, трамвайними та автобусними маршрутами.
У 2014 році пасажиропотік вокзалу складав 6,3 млн осіб/рік. У 2018 році Центральний залізничний вокзал став найзавантаженішим вокзалом України, який обслужив 23,4 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 11,6 млн пас./висадка — 11,7 млн пас.).
На початку 2019 року Міністр інфраструктури України Володимир Омелян заявив, що залізничний вокзал планують передати в концесію терміном на 20 років. Пілотним проєктом має стати Центральний залізничний вокзал у Києві не раніше 2020 року. За даними «Інвестиційного атласу України», вокзал станції «Київ-Пасажирський» щорічно обслуговує 23,5 млн пасажирів, загальна його площа становить 407 тис. м², загальна орендна площа — 236 тис. м² .
Історія й архітектура Київська залізнична станція побудована у 1868—1870 роках для обслуговування залізниць Київ — Балта і Київ — Курськ, будівництво яких було завершене 1870 року. До 1868 року залізниця дійшла до лівого берега річки Дніпро, але ще два роки під керівництвом інженера Аманда Струве будували міст через Дніпро. Станція тоді була в долині річки Либеді, на місці солдатських осель.
Перший поїзд з Курська на станцію Київ-Пасажирський прибув 18 лютого (2 березня) 1870 року.
У 1950 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) в складі дільниці Київ — Боярка, якою почали курсувати перші приміські електропоїзди. 1957 року електрифікований Броварський напрямок. 1967 року станцію переведено з усією лінією на змінний струм (~25 кВ), до локомотивного депо Київ-Пасажирський почали надходити перші пасажирські електровози ЧС4, які замінили паровози й тепловози, а приміські перевезення почали обслуговувати електропоїзди ЕР9.
Комплекс вокзальних будівель та колій На станції існує три будівлі вокзали: Центральний, Приміський і Південний. Вокзали станції Київ-Пасажирський обслуговують усі поїзди внутрішнього й міжнародного сполучення, маршрути яких проходять через Київ.
Центральний і Приміський вокзали розташовані біля Вокзальної площі, на протилежному боці якої розташований зупинний пункт Вокзальна на перегоні Київ-Пасажирський — Київ-Товарний. Згідно пасажирського руху платформи належать пасажирській службі, згідно вантажного — парна колія до кінця платформ у напрямку станції Київ-Деміївський — це перегін Київ-Пасажирський — Київ-Товарний (вхідний світлофор Київ-Товарного розташований відразу за низькою платформою), непарна колія — це станція Київ-Товарний (вихідний світлофор станції знаходиться відразу за високою платформою у напрямку станції Київ-Волинський).
Від Приміського вокзалу вирушають приміські й регіональні поїзди у напрямку Жмеринки, Козятина, Коростеня, Рівного, Фастова, Шепетівки тощо. Приміські поїзди Гребінківського, Ніжинського і Миронівського напрямків найчастіше вирушають від Північних платформ.
Південний вокзал має вихід на вулицю Івана Огієнка.
До станції Київ-Пасажирський належать локомотивне депо, вагонне депо і вагонна дільниця. Поруч зі станцією розташований Київський електровагоноремонтний завод (КЕВРЗ). Із західного боку розташована технічна частина станції, що складається із Нового, Старого, Південного та Оборотного парків. Станція Борщагівка-Технічна використовується для відстою приміських електропоїздів та обслуговування пасажирських вагонів поїздів далекого сполучення.
Будівля центрального вокзалу Первинна будівля залізничного вокзалу в Києві споруджена у 1868—1870 роках і мала вигляд двоповерхової будівлі із жовтої цегли в давньоанглійському готичному стилі за проєктом архітектора Івана Вишневського. Довжина вокзалу становила 133 метра — була трохи менше розмірів пасажирської платформи, яка простягалася на 144 метра. Для «найвищих осіб» призначалися спеціальні, розкішно облаштовані приміщення, а брудні і тісні зали чекання обслуговували пасажирів третього, нижчого класу .
11 (23 серпня) 1877 року в будівлі залізничного вокзалу сталася сильна пожежа. Споруду відновили, але з огляду на розширення залізничного сполучення вирішили провести реконструкцію і вокзалу, і всієї станції, яка повинна була поліпшити якість обслуговування пасажирів та розширити можливості всього залізничного вузла.
У 1894 році до залізничного вокзалу прокладена трамвайна лінія.
До 1899 року управління Південно-Західної залізниці розробило проєкт комплексної перебудови Київського залізничного вузла. Станцію Київ-Товарний було перенесено на значну для того часу відстань від сучасної станції Київ-Пасажирський, збудувавши там нову будівлю в стилі технічного модерну, а на території станції Київ-Пасажирський залишили головні залізничні майстерні, паровозне депо й поворотне коло. На станції передбачалося звести грандіозну споруду нового вокзального комплексу.
На початку XX століття розроблено проєкт будівництва нового вокзалу, оскільки первісна будівля вже не відповідала зростанню пасажиропотоку. 1913 року стару будівлю вокзалу було розібрано, натомість неподалік, в районі сучасної кінцевої зупинки швидкісного трамваю «Старовокзальна» було зведено тимчасовий, як тоді вважалося, дерев'яний барак . Проєкт Управління Південно-Західної залізниці (автор — петербурзький архітектор Володимир Щуко) передбачав будівництво двох вокзалів, з'єднаних разом у вигляді літери «Н» (ідея втілилася в життя лише у 2001 році з будівництвом Південного вокзалу).
Головна будівля комплексу повинна була бути вирішена в романських формах. Планувалося, що поїзди далекого сполучення всіх чотирьох напрямків та приміського східного напрямку приймаються і вирушають з колій, що розташовані паралельно довгої осі будівлі вокзалу. Приміські ж електропоїзди західного напрямку — з тупикових колій, що розташовані на захід від вокзалу. У 1908 році в районі сучасної кінцевої станції швидкісного трамвая на Старовокзальній вулиці було побудовано тимчасовий одноповерховий дерев'яний пасажирський павільйон, який в результаті експлуатувався майже чверть століття. До 1913 року стара вокзальна будівля була знесена, у 1914 році — закладено фундамент нової будівлі вокзалу.
Напередодні початку Першої світової війни було проведено конкурс на найкращий проєкт вокзалу, в якому переміг проєкт архітектора Володимира Щуко. Однак встигли лише закласти фундамент, оскільки вже йшла Перша світова війна. Врешті-решт до ідеї спорудження капітальної будівлі вокзалу повернулися у середині 1920-х років.
Центральний вокзал — головна станційна споруда, яку проєктували Олександр Вербицький і архітектор Павло Альошин. Старшим техніком на будівництві працював і навчався на той час і став знаменитим згодом український радянський архітектор, містобудівник, художник і педагог, один з найплідніших київських зодчих Йосип Каракіс. Вокзал побудований впродовж 1927—1932 років у стилі українського бароко з деякими рисами конструктивізму .
У 1936 році до Центрального залізничного вокзалу прокладена тролейбусна лінія.
Під час Другої світової війни будівля київського вокзалу була частково зруйнована .
У 1945—1949 роках за проєктом, розробленим під керівництвом архітектора Георгія Домашенка, вокзал був відновлений .
У 1954—1955 роках побудований Приміський вокзал, який урочисто відкритий 26 травня 1955 року , прокладені підземні тунелі, які сполучили Вокзальну площу з вокзалом та платформами . 6 листопада 1960 року у будівлі Приміського вокзалу відкритий наземний вестибюль станції метро «Вокзальна» Святошинсько-Броварської лінії.
У 1967—1969 роках споруджений навіс над першою платформою, а також пішохідний конкорс до 10-ї колії завширшки 24 метри (замість двох галерей, які перед тим доходили лише до 4-ї платформи)Київ-Пасажирський, 1950-ті роки // Колекція Арутюняна А. М. .
У 1978—1980 роках, напередодні Літніх Олімпійських ігор—1980, реконструйований головний вестибюль Центрального вокзалу. Устаткування залу депутатів Верховної Ради України на вокзалі виконано архітектором Ірмою Каракіс.
У 2001 році проведена капітальна реконструкція Центрального вокзалу, у рекордні терміни (за 6 місяців) був збудований Південний вокзал, який з'єднаний з Центральним вокзалом пішохідним переходом (конкорсом), що проходить над коліями. Між сходами, що ведуть до конкорсу встановлений ескалатор. Особлива роль у цьому будівництві належала тодішньому Генеральному директорові «Укрзалізниці» Георгію Кірпі. Тоді ж на площі напроти Південного вокзалу за проєктом Романа Сивенького було споруджено церкву в трансформованих по-сучасному давньоруських формах. Храм освячено на честь святого Георгія // Вісник Львівського національного аграрного університету. — 2009.
З 15 грудня 2016 року на головному залізничному вокзалі столиці змінена система оголошень інформації про нумерацію вагонів, в якій зникли слова «голова поїзда» або «хвіст поїзда». Замість цих слів інформація про нумерацію вагонів подається, наприклад, зі «східної» або «західної» сторони вокзалу. При виході на платформи встановлені відповідні покажчики «Схід» та «Захід». Це нововведення стало першим кроком в системі заходів щодо вдосконалення орієнтування пасажирів на вокзалі.
З 30 грудня 2016 року до залізничного вокзалу столиці вночі є можливість дістатися громадським транспортом — трьома нічними тролейбусними й одним автобусним маршрутом з інтервалом руху один раз на годину. Вартість проїзду — 8 гривень, пільги на проїзд не діють (з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну та введенням коменданської години у Києві, нічні тролейбусні та автобусні маршрути тимчасово припинили роботу).
21 січня 2022 року АТ «Укрзалізниця» розпочала встановлення двох нових потужних ескалаторів «Heavy Duty» у вестибюлі Центрального залізничного вокзалу. За даними системи «Prozorro» новий ескалатор коштує близько 13 млн гривень, що на 16 % менше очікуваної вартості. З 2001 року старий ескалатор перевіз понад 250 млн пасажирів. Новий ескалатор повністю пристосований до навантаження у відповідності з трафіком головного вокзалу може транспортувати до 11 тисяч пасажирів на добу. Для порівняння: у старого ескалатора цей показник становив 7,3 тисяч пасажирів. Новий ескалатор має регулятор швидкості, сенсор для зупинки сходового полотна за відсутності пасажирів та пристрої для знезараження поручнів. На час встановлення ескалатора, до 6 квітня 2022 року, для пасажирів надана безкоштовна послуга з доставки багажу портерами.
З січня 2022 року на головному вокзалі Києва розпочаті експерименти з голосом диктора, яким оголошують відправлення та прибуття поїздів. Оновлення записів викликане бажанням ввести щось нове в рутинні вокзальні оголошення, які не змінювалися понад 18 років, а також тим, що людина, голосом якої було зроблено оголошення, тривалий час не працювала в Укрзалізниці та зробити нові записи з її голосом було досить важко. Раніше всі оголошення, до яких за останні роки звикли пасажири поїздів, що прибувають та вирушають зі столичного вокзалу, оголошувались старшим диктором станції Київ-Пасажирський Любов'ю Миколаївною Міляшевською, яка звільнилася із залізниці ще у 2011 році .
27 лютого 2022 року, через пошкодження контактної мережі внаслідок ракетних обстрілів російськими окупантами поблизу Центрального вокзалу Києва, пасажирські поїзди вирушали із тривалими затримками.