Легке метро (легкий метрополітен) — різновид легкорейкового транспорту, регулярний швидкісний позавуличний переважно наземний рейковий вид міського транспорту. Може займати пограничне положення з метротрамом.

У легкого метрополітену пасажиропотік не перевищує 15-25 тис. осіб на годину, лінії, як правило, розташовуються на поверхні або на естакадах і інколи мають невеликі тунельні ділянки (наприклад, на пересадкових вузлах, в центрі міста, на транспортних розв'язках), пересувний склад має габарити і маси менше залізничних, поїзди налічують 2-4 вагони, діаметр тунелів становить 4-5 метрів, в тунелях і над землею допустимі значні нахили і малі поворотні радіуси, платформи на станціях бувають завдовжки 50-90 метрів і шириною 5-8 метрів. Лінії легкого метрополітену часто є такими, що підвозять до аеропортів або до станцій звичайного метрополітену і лише в невеликих містах складають основу міської транспортної системи. Повністю або переважно підземне легке метро може мати назву «міні-метро».

Переваги і недоліки легкого метро

Переваги Будівництво наземних і надземних станцій і перегонів залізниць (найпростіших по конструкції) обходиться дешевше і займає менше часу в порівнянні з підземними. (За цінами 2006 року вартість 1 км підземного тунелю метро, побудованого відкритим способом, становить приблизно 50 млн доларів, а 1 км тунелю, побудованого закритим способом, близько 70-80 млн доларів. Вартість же спорудження одного кілометра легкого метрополітену зазвичай становить 15—25 млн доларів). Немає велетенських неохайних котлованів-довгобудів. Немає типових проблем з вентиляцією, пливунами (див. Розмив в Петербурзькому метрополітені) і дорогими і ненадійними ескалаторами.

Вади Перетинання з автомобільними магістралями через що необхідно будувати великої вартості мости, естакади і тунелі для автотранспорту, а також використання надземного простору, на який також могли претендувати автомагістралі, — і унаслідок цих двох причин можливе погіршення пропускної спроможності міських вулиць і виникнення більшої кількості заторів, в першу чергу в «години пік»; Постійний шум; Холод і обмерзання платформ станцій взимку; Додаткові експлуатаційні витрати, у тому числі необхідність снігоприбирання і частого ремонту колії; Зіпсований ландшафт.

Легке метро у різних країнах

Україна

Існують проєкти легкого метро в: Одесі, Кременчуці Запоріжжі (див. Проєкт запорізького метрополітену), Львові (див. Львівський метрополітен), Києві, Ялті, Миколаєві.

Росія

Перше (та єдине станом на 2011) легке метро в Росії було побудовано в Москві — Бутовська лінія легкого метро. Перша черга Бутовської лінії була побудована за два з половиною роки і відкрита 27 грудня 2003 року.

Планується будівництво другого в Росії легкого метро — Сочинського, а також проєктуються лінії легкого метро в Краснодарі, Воронежі, Ульяновську, Нижньому Новгороді, Новосибірську.

Інші країни Легке метро проєктується Бішкеку (див. Метрополітен Бішкека), Нур-Султані (див. Астанинський швидкісний трамвай).

Див. також Легкорейковий транспорт Метротрам РАДАН (легке метро)

Посилання Urban rail transit definitions by the US Transportation Research Board and the American Public Transportation Association Jane's Urban Transport Systems