Цукровий діабет у котів – це захворювання котів, що характеризується гіперглікемією, спричиненою порушеннями секреції інсуліну, чутливості до нього або обох процесів.

Клінічні ознаки та фактори ризику Класичні клінічні ознаки цукрового діабету включають надмірне сечовипускання, сильну спрагу, млявість, втрату ваги та надмірний апетит. Рідше можуть спостерігатися слабкість, депресія та анорексія (останнє особливо при кетоацидозі), а також плантиградна постановка задніх кінцівок, за якої кіт спирається на скакальні суглоби, а не на пальці.

У більшості котів цукровий діабет пов'язаний із порушенням функції β-клітин підшлункової залози та інсулінорезистентністю, яку можуть спричиняти ожиріння, гіперсоматотропізм (акромегалія), гіперадренокортицизм, панкреатит та застосування глюкокортикоїдів або прогестагенів. Основні зареєстровані фактори ризику включають:

Ожиріння. Коти вагою 5 кг або більше мають вищий ризик розвитку цукрового діабету, ніж коти з оптимальною вагою. Вік. Найбільший ризик мають коти старше 7 років. Фізична неактивність. Кішки, що живуть у приміщенні та неактивні, мають підвищений ризик захворювання. Стать. Коти чоловічої статі та кастровані коти мають підвищений ризик. Медикаментозне лікування. Глюкокортикоїди та прогестагени можуть спричиняти інсулінорезистентність та сприяти розвитку цукрового діабету у котів.

Діагностика Діагноз цукрового діабету у котів встановлюють на підставі стійкої гіперглікемії та характерних клінічних ознак. Для підтвердження діагнозу можуть визначати концентрацію глюкози в крові та кетонових тіл у сечі. Оскільки стрес може спричиняти тимчасове підвищення концентрації глюкози в крові, за сумнівних випадків застосовують повторні вимірювання.

Лікування Лікування цукрового діабету у котів включає фармакотерапію, дієтотерапію та контроль супутніх захворювань і глікемії. Основними фармакологічними підходами є інсулінотерапія та, у клінічно здорових котів, застосування інгібіторів SGLT2. Дієта підбирається індивідуально з урахуванням стану тварини та має поєднуватися з регулярним моніторингом глікемії. Важливе значення також має виявлення й лікування захворювань, що сприяють інсулінорезистентності, зокрема гіперсоматотропізму.

Дієта Дієтотерапія є складовою лікування цукрового діабету та має бути адаптована до індивідуальних потреб кота, його маси тіла й супутніх захворювань. Для більшості котів рекомендується повноцінний високобілковий і низьковуглеводний раціон; орієнтовно понад 40–45% метаболізованої енергії має надходити з білка, а менше 12–15% — з вуглеводів. Для котів із надмірною вагою важлива повільна, контрольована втрата ваги під пильним наглядом ветеринара, щоб досягти кращого контролю рівня глюкози в крові.

Рекомендується надавати перевагу вологому корму над сухим, оскільки він часто містить менше вуглеводів, має нижчу калорійність і забезпечує більше споживання води.

Порційне годування полегшує контроль споживання їжі, однак якщо змінити харчову поведінку кота неможливо, то допускається вільне годування.

Інсулінотерапія Ін'єкційний інсулін є основою лікування діабету у котів та вважається стандартом лікування котів з цим захворюванням. Існує кілька типів інсулінових препаратів, які можна використовувати для лікування діабету у котів, таких як ленте-інсулін (Vetsulin), ProZinc або гларгін-інсулін. Ці типи інсуліну відрізняться за вартістю, тривалістю дії та концентрацією, тому при виборі типу інсуну рекомендується консультація ветеринара. Також кожен тип інсуліну має певний розмір шприца (U-100 або U-40), тому важливо обрати шприц відповідно до терапії.

Ін'єкції інсуліну роблять підшкірно приблизно кожні 12 годин та можуть виконуватися власниками котів у домашніх умовах.

Ремісія Ремісія цукрового діабету настає, коли кішка більше не потребує медикаментозного лікування для підтримання нормальної концентрації глюкози в крові. Імовірність ремісії підвищується за умови раннього початку лікування, застосування інсуліну та низьковуглеводного раціону. Водночас ремісія не завжди є стійкою: приблизно у третини котів, які її досягли, згодом виникає рецидив.

Примітки