Чіуа́уа, або Чива́ва (, ) — штат Мексики, розташований в північній частині Мексиканського нагір'я, найбільший за площею штат країни (244 938 км²), відомий як El Estado Grande («великий штат»).

Хоча Чіуауа найчастіше асоціюється з пустелею Чіуауа, велика частина штату вкрита лісом. На схилах хребта Сьєрра-Мадре-Оксиденталь (в районі Касас-Грандес, Куаутемок і Парраль) існують і великі степові ділянки. Однією з найвідоміших природних особливостей є Мідний каньйон, видовищна система каньйонів, одна з найглибших у світі.

Станом на 2005 рік населення штату становило 3,2 млн мешканців. Найбільшим є прикордонне зі США місто Сьюдад-Хуарес з населенням 1,3 млн мешканців, наступним йде столиця штату місто Чіуауа з населенням 748 тис. мешканців.

Економіка штату перш за все заснована на сільському господарстві на степових ділянках. На кордоні зі США існує велике число орієнтованих на експорт промислових підприємств. В штаті також розвинуті кілька галузей сектора послуг, зокрема туризм, фінанси та високотехнологічні підприємства.

Штат грав важливу роль у мексиканській революції та був ареною боїв між силами Панчо Вільї та федеральними силами.

Як і решта найпівнічніших штатів, згідно з переписом Чіауау має один з найбільших відсотків населення європейського походження (близько 49 %), переважно іспанського, італійського, німецького, французького, російського та голландського. Близько 45 % називають себе метисами, а індіанське поселення значно менше за південні райони країни, лише 6 % за даними перепису, та мешкає в ізольованих гірських районах.

Історія

Війна з федеральним урядом (1821—1834)

У 1821—1832 роках Чіуауа в союзі з Дуранго вели війну проти федерального уряду. У травні 1832 р. генерал Хозе Урреа, підтримав відновлення на пост президента  Мануеля Гомеза Педрази, який 5 листопада 1832 року повернувся до Мексики. 24 грудня у Пуебло він був обраний президентом. До Мехіко він повернувся 3 січня 1833 року в супроводі військ Санта-Анни. Одним з перших його дій на посаді було дотримання указу від 22 лютого 1832 року, який передбачав вигнання іспанських громадян з країни. У 1834—1841 роках в штаті, через його тісні зв'язки з Сполученими Штатами, панував відносний спокій в порівнянні з іншими штатамиHistory Of The North Mexican States And Texas, Vol. II 1801—1889, San Francisco, The History Company, Publishers, 1889, Chapter 24.

Американсько-мексиканська війна (1846—1848)

У 1843 році уряд штату, відчуваючи неминучу війну з американцями, почав укріплювати кордони Чіуауа та зміцнювати оборонні лінії на кордоні з Техасом.  Поставки зброї були спрямовані на повне озброєння військовослужбовців та були вжиті заходи для підвищення ефективності охорони Президента та уряду. Пізніше держава організувала рух «Захисників кордону», до складу якого входили: легка кавалерія, чотири загони розділені на дві бригади, а також невелика група в уряді, яка складалася із 14 чоловік та 42 посадові особи, із зарплатнею 160 603 мексиканських песо на рік. 11 липня 1846 року законодавчий орган штату зарахував 6 000 чоловік на службу.

13 травня 1846 року США вийшли на переговори з мексиканським урядом, але вони тривали усього декілька годин і не дали бажаних результатів. 7 липня 1846 року Мексика оголосила США війну. Після американського вторгнення у Нью-Мексико та Чиуауа уряд Мексики направив до кордону 12 000 військових на чолі з полковником Відалом для стримання  американців. Мексиканські сили зайшли за Ель-Пасо-дель-Норте на північ уздовж Ріо-Гранде, але після першої сутички 25 грудня 1846 року в Ель-Браціто зазнали поразки і змушені були повернутися до Чіуауа. 27 грудня 1846 року американські війська окупували Ель-Пасо-дель-Норте. Чекаючи на підкріплення та артилерію в таборі Ель-Пасо-Дель-Норте залишилася лише невелика армія генерала Доніфана тримаючи оборону. Підкріплення змогло до них дістатися лише у лютому 1847 року. Тим часом, мексиканські сили в державі встигли підготувати оборону проти американців. Єдиний прохід до столиці — через два гірські хребти поміж якими протікає річка Сакраменто. На берегах цієї річки відбулася важлива битва, оскільки Чіуауа лишився єдиним оборонним містом для захисту столиці. Але битва закінчилася поразкою і мексиканські війська змушені були відійти на південь країни. Прикордонні штати з США очікували підтримки від федерального уряду, але були розчаровані їхнім рішенням розгорнути військові сили в інших районах країни через внутрішні проблеми в штаті Халіско.

Договір Гвадалупе Ідальго, підписаний 2 лютого 1848 року американським дипломатом Ніколасом Трістом та представниками від мексиканського уряду Мексики Луїсом Дж. Кайвасом, Бернардом Куто та Мігелем Атрістейном, завершив війну, надавши безперечний контроль США над Техасом і створивши американсько-мексиканський кордон у Ріо-ГрандеBen Cahoon. «Mexican States A-J». Archived from the original on January 22, 2011.

Війна за реформу (1859—1861) Докладніше: Війна за реформу Наприкінці 1852 року Анхель Тріас очолив повстання проти консервативного губернатора Чіуауа Кордера, яке завершилося успішно. Але в наступному році, незважаючи на опір політичних сил, очолюваних Анхелем Тріасом, їм не вдалося  запобігти діям президента Санта-Анни щодо продажу США долини Ла-Месілії за 15 мільйонів доларів США. 

У 1855 році штат об'єдналася за планом Авутла і ратифікував нову конституцію. У 1858 р. консервативний рух не отримав підтримки в державі незважаючи навіть на успішну військову кампанію під керівництвом консерватора Зулоуга, який захопив міста Чіуауа та Паррал. У серпні 1859 року сили Зулоуга були розбиті лібералами на чолі Орозко, які звільнили губернатора з-під варти. Наприкінці 1860-х генерал Каджен увійшов зі своїми військами до Чіуауа через штат Халіско і допоміг створити консервативний уряд вигнавши зі штату лібералів. Невдовзі Каджен оголосив себе губернатором, заволодівши скарбницею штату.  Незабаром Каджен втратив свій статус через відродження ліберальних сил всередині штату. Ліберали Хосе Маріо Патоні з Дуранго та місцевий лідер Дж. Е. Муноз швидко захопили владу, обмеживши політичні права духовенства та виконуючи президентський указ. Губернатором оголосили генерала Луїса Терраса, який протягом 1861 року придушив бунти консерваторівRiva Palacios, Vicente (1940). Revolución: México á través de los siglos: historia general y completa del desenvolvimiento social, político, religioso, militar, artístico, científico y literario de México desde a antigüedad más remota hasta la época actual. California. México.: University of California Libraries (G. S. López edición). México. nrlf_ucd: DVXL-000648908.. 

Французька інтервенція (1862—1867) Докладніше: Французька інтервенція в Мексику У 1862 році вторгнення французів до Мексики мало серйозні наслідки для Чіуауа. До штату було направлено 2000 бійців, губернатора Луїса Терразаса федеральний уряд призначив командувачем Першого батальйону Чіуауа. Національну армію очолював генерал Хесус Гонсалес Ортега — його батальйони був розміщені в Пуебло. Після поразки армії під Пуебло адміністрація Беніто Хуареса змушена була залишити Мехіко — президент відступив на північ шукаючи притулку в Чіуауа. 

У квітні 1864 року, відчуваючи загрозу з боку консервативних сил, губернатора Терраза було заарештовано, а законодавчий орган оголосив воєнний стан у штаті. Губернатором було оголошено Хесуса Хосе Патоні. Тим часом 10 квітня 1864 року Максиміліан фон Габсбург, молодший брат імператора Австрії, був оголошений імператором Максиміліаном I за підтримки Наполеона III та групи мексиканських консерваторів. У той же час у Чіуауа ліберали та консерватори скомпрометувались, щоб дати можливість представнику від народу Анхелу Тріасу стати губернатором. 21 вересня 1864 року Хосе Марія Патоні та Хесус Гонсалес Ортега зазнали поразки від французьких сил у битві під Естансеуласом — верховний уряд на чолі з президентом Хуаресом був змушений залишити місто Салтілло і переховуватись у місті Чіуауа. 15 жовтня 1864 р. Місто Чіуауа оголошено тимчасовою столицею Мексики. Під час французького вторгнення лише 4 штати довгий час зберігали самостійність — Ґерреро, Чіуауа, Сонора і Нижня Каліфорнія. 

25 березня 1866 року в районі Плаза-де-Армас в центрі міста Чіхуаху відбулася битва між французькими імперськими силами, які охороняли площу, та республіканськими військами на чолі з генералом Терразасом. Завдяки добре підготовленими військовими та обстрілу артилерії мексиканцям вдалося отримати перемогу. До середини 1866 року генерал Агірре розгромив французькі сили в Парралі, таким чином оголосивши Чіуауа вільним штатом від французького контролю. У 1867 році останні війська імператора зазнала серйозної поразки.  19 червня 1867 року Максиміліана було розстріляно«French intervention and the Second Mexican Empire 1864—1867». Archived from the original on July 27, 2011.

Диктатура Порфіріо Діаса (1876—1910) 

Революція (1910—1917)

10 листопада 1910 року, у відповідь на ув'язнення Мадеро Діасом, в Чіуауа піднялося повстання на чолі з Торібіо Ортега з групою послідовниківClayton, Lawrence A.; Conniff, Michael L. (2005). A History of Modern Latin America. United States: Wadsworth Publishing. pp. 285—286. ISBN 0-534-62158-9.. Згодом, після втечі Мадеро до США, у відповідь на його листи, в Чіуауа піднялося повстання на чолі поміщика Паскуаля Орозко та губернатора Абрахама Гонсалеса, які організували потужній військовий союз на півночі, взявши під військовий контроль кілька північних міст. Пізніше вони об'єдналися з угрупуваннями інших революційних лідерів, зокрема з Панчо Вілья. 21 травня 1911 року, після того як повстанці перемогли федеральні війська Г'юдада Хуареса, Мадеро підписав з Діасом протокол, згідно з яким Діас відмовився від своїх повноважень. Маючи неабияку підтримку з боку США, лібералів та повстанців, наприкінці 1911 року на президентських виборах Мадеро отримав перемогу. Невдовзі Орозко був розчарований урядом Мадеро після того, як Мадеро не погодився розглянути соціальні реформи, у яких мали розглянутися  поліпшення умов праці та гідні оплати робітникам. Орозко організував свої власні армії «Орозкустас» та «Колорадо» (Червоні прапори) і підняв проти нього повстання. Селяни та робітничий клас, які раніше підтримували Мадеро, тепер були на боці сил ОрозкоMcLynn, Frank. Villa and Zapata p. 24Womack, John. Zapata and the Mexican Revolution p. 10.Johnson, William. Heroic Mexico p. 41..

Повстання Орозко почалося в Чіуауа в березні 1912 року. Відразу Президент Франціско Мадеро послав на придушення повстання генерала Вікторіана Хуерта на чолі федеральної армії. Водночас губернатор Чіуауа почав мобілізацію серед міліції на чолі з Панчо Вілья, таким чином надавши допомогу ХуертуFriedrich Katz, The Life and Times of Pancho Villa 1998, p. 165.. У червні 1912 року Вілья повідомив Хуерті, що повстання придушене, а міліція більше не буде під його командуванням. Побоюючись повстання проти нього, Хуерта наказав Вілья стратити. Але брат Мадеро Рауль втрутився в справу і змінив покарання на ув'язнення Вілья у в'язниці в Мехіко. Не очікуючи ув'язнення Вілья втік до СШАPascual Orozco: Faces of the Revolution: The Storm That Swept Mexico: PBS .