Очікування (" "), Op. 17, — одноактна монодрама в чотирьох сценах Арнольда Шенберга на лібрето . Написана в 1909 році, прем'єра відбулася 6 червня 1924 року в Празі під керівництвом Олександра Цемлінського, головну роль виконала Марія Гутхайль-Шодер (сопрано).
Характеристика Опера тривалістю півгодини має незвичайну форму монологу для сольного сопрано у супроводі великого оркестру. Шенберг описав це як ., кажучи: «мета полягає в тому, щоб зобразити в уповільненій зйомці все, що відбувається протягом однієї секунди максимального духовного збудження, розтягнувши це до півгодини».
Філіп Фрідхайм описав як «єдиний тривалий твір Шенберга в атематичному стилі», де протягом 426 тактів жоден музичний матеріал не повторюється. Показником складності є 9 змін розміру та 16 змін темпу впроовж лише першої сцени із 30 тактів. Натомість на думку Герберта Б'юкенена йдеться не «атематичність» а лише «атональність».
Чарльз Розен вважає, що , разом із " Воццеком " Берга та "Весною священною " Стравінського, є одним із «неприступних» «великих пам'ятників модернізму». За словами Крістофера Смолла, «інтуїтивне розуміння Шенбергом інтегративного процесу сновидінь розкривається на чудових заключних сторінках, сповнених ніжності та туги. В кінці ми майже бачимо, як спляча прокидається, коли з гуркотом хроматичних гами музика зникає з нашого слуху, а сон відступає від її неспаної свідомості».
У Великій Британії вперше поставлена 9 січня 1931 року під керівництвом композитора в супроводі Симфонічного оркестру BBC.
В Україні «Очікування» вперше прозвучало в Одесі у 2024 році в українському перекладі, головну роль виконала Юлія Терещук, режисер - Микола Решетньов.
Синопсис
Час: Ніч: Місце: Ліс
Жінка перебуває в стані тривоги, шукаючи свого коханого. У темряві вона натрапляє на щось, що спершу приймає за людське тіло, але потім усвідомлює, що це стовбур дерева. Вона лякається і стає ще більш тривожною, оскільки не може знайти чоловіка, якого шукає. Потім вона знаходить мертве тіло і бачить, що це її коханий. Вона кличе на допомогу, але відповіді немає. Вона намагається оживити його і звертається до нього так, ніби він ще живий, гнівно звинувачуючи його у невірності. Потім вона запитує себе, що їй робити зі своїм життям, оскільки її коханий тепер мертвий. Зрештою, вона блукає сама в ніч.
Записи
Колумбія: Дороті Доу ; Нью-Йоркський філармонічний симфонічний оркестр ; Дімітрі Мітропулос, диригент (1951) Орфей: Магда Ласло ; Symphonieorchester des Bayerischen Rundfunks ; Герман Шерхен, диригент (1955) Wergo: Гельга Піларчик ; Північно-Західнонімецький філармонічний оркестр ; Герман Шерхен, диригент (1960) Колумбія: Хельга Піларчик ; Оркестр Вашингтонського оперного товариства; Роберт Крафт, диригент (с. 1963) Диск Q: Дороті Дороу ; Оркестр Концертгебау ; Сер Бернард Хайтінк, диригент (1975) CRI: Сьюзен Давенні-Вайнер ; Оркестр 20-го століття; Артур Вайсберг, диригент (1975) CBS: Дженіс Мартін ; симфонічний оркестр BBC ; П'єр Булез, диригент (1977) Decca: Аня Сіля ; Wiener Philharmoniker ; Крістоф фон Донані, диригент (1979) Philips: Джессі Норман ; оркестр Метрополітен-опери ; Джеймс Левін, диригент (1989) EMI Classics: Філліс Брін-Джулсон ; Симфонічний оркестр міста Бірмінгем ; диригент сер Саймон Реттл (1993) Teldec: Алессандра Марк ; Sächsische Staatskapelle Dresden ; Джузеппе Сінополі, диригент (1996) Hungaroton: Ева Мартон ; Будапештський симфонічний оркестр ; Джон Карью, диригент (1998) KOCH International Classics: Аня Сілья ; Філармонічний оркестр ; Роберт Крафт, диригент (2000) Hänssler/PROFIL Жанна-Мішель Шарбонне; WDR Sinfonieorchester Köln ; Юкка-Пекка Сарасте, диригент (2012) Chandos: Sara Jakubiak ; Бергенський філармонічний оркестр ; Едвард Гарднер, диригент (2020) Примітки
Література
Посилання
Erwartung, Arnold Schönberg Centre