Свято-Михайлівська церква (або Церква Святого Архістратига Михаїла) — чинна дерев'яна парафіяльна православна церква в селі Кримне (Дубечненська громада Ковельського району Волинської області). Побудована у 1861—1864 роках на місці колишнього панського двору. Храм є духовним та історичним оберегом села. Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19 квітня 2024 року, будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2064-Вл). Парафія належить до УПЦ МП.

Історія

Передумови та будівництво Згідно з давніми писемними джерелами, церква в селі Кримне існувала ще з XV—XVII столітьМинуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України і Волині. Науковий збірник. Випуск 73. Луцьк, 2023. — С. 167—172.. У червні 1756 року на пагорбі біля озера Домашнє була збудована старіша дерев'яна Михайлівська церква, яка згодом, у 1885 році, була перенесена на нове кладовище і освячена як церква Покладення Риз Пресвятої БогородиціМинуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій та українській історії. Науковий збірник. Випуск 53. Луцьк, 2015. — С. 197—198..

Нову Свято-Михайлівську церкву вирішили спорудити в самому центрі села. За переказами, на цьому місці колись розміщувався панський двір. У 1861 році, після скасування кріпосного права, цей двір згорів (за деякими даними, його спалили самі селяни). Згодом місцеві жителі викупили землю під будівництво храму.

Будівництво церкви розпочалося 1861 рокуДевятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 г. Житомир, 1892. — С. 81.. Воно велося згідно з розпорядженням Міністерства державного майна за «казенний рахунок», хоча деякі краєзнавчі джерела вказують, що храм зводився виключно на кошти та силами місцевих жителів. Головним архітектором і майстром став житель села Олександр Кіс. Активну участь у будівництві брали прихожани та тодішній священик Платон Рафальський. Роботи тривали три роки: взимку селяни заготовляли матеріали, а влітку зводили будівлю. Перше богослужіння у новому храмі було проведено в 1864 році. Храм був освячений на свято Собору Архістратига Михаїла (21 листопада).

ХХ століття У жовтні 1929 року Михайлівська церква потрапила до списку з 62 православних храмів Волині та Полісся, які шляхом судових позовів намагався повернути (ревіндикувати) римо-католицький луцький єпископПолісся під хмарою «ревіндикування» // Діло (Львів). — 1929. — Ч. 223 (11.514). — 8 жовтня. — С. 2–3..

У середині 1930-х років село Кримне та його храм відвідав протоієрей Михайло Тучемський, який залишив детальний опис у своїй книзі «По глухих закутках Волинського Полісся», підкресливши глибоку набожність місцевого населення. У цей же час (кінець 1930-х років) настоятелем парафії служив отець Микола Малюжинський, якого польська влада перевела сюди з Лановеччини через його активну проукраїнську позицію та опір полонізації. Пізніше, у 1943 році, він був розстріляний німецьким гестапо у РівномуМартирологія українських церков т. 1: Українська Православна Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України. Упоряд. О. Зінкевич, О. Воронин. Торонто-Балтимор, 1987. — С. 758—761..

На відміну від багатьох інших культових споруд, за часів радянської влади Свято-Михайлівська церква не зачинялася і в ній продовжували звершувати богослужіння.

Сучасність У 1988 році дерев'яний храм був відремонтований коштом релігійної громади. У 2014 році, до 150-літнього ювілею з дня першого богослужіння, церкву було зовні оновлено.

19 квітня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України внесло Михайлівську церкву до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури місцевого значення.

При храмі діє недільна школа та функціонує бібліотека духовної літератури. Релігійна громада регулярно організовує паломницькі поїздки. Юридично громада зареєстрована з 24 грудня 1991 року, керівником з 15 жовтня 2012 року є Сергій Петрович Никонюк.

Архітектура та реліквії Свято-Михайлівська церква є типовим зразком дерев'яної сакральної архітектури Волинського Полісся XIX століття. Храм порівняно маловмісний, проте має гарне оздоблення.

В історії храму особливе місце займають старовинні ікони та елементи оздоблення. До 1986 року у Михайлівській церкві зберігався комплекс ікон першої половини XVII століття («Богородиця Одигітрія», «Христос Вседержитель» та «Архістратиг Михаїл»), які були написані місцевим майстром (так званим «кримненським маляром»). Ці ікони поєднували давньоруські традиції, ренесансні нововведення та риси народного фольклоризуючого малярства. У 1986 році їх передали до колекції Волинського краєзнавчого музею. Також з кримненської церкви до музею потрапили Царські врата середини XVIII століття, прикрашені мотивами рококо та бароко, і написана у 1729 році ікона «Святий Дмитрій з житійними клеймами», на якій зберігся донаторський напис і зображення селянина-донатора Юхимовича Баглика. Крім того, у Музеї волинської ікони експонуються картуші пророчого ряду іконостаса з підписом відомого волинського маляра Томаша Михальського (датовані 1768 роком).

Галерея

Примітки