У геології транспресія — це тип зсувної деформації (зсуву), яка відхиляється від простого зсуву через одночасну компоненту укорочення, перпендикулярну до площини розлому. Цей рух зрештою призводить до косого зсуву. Загалом дуже малоймовірно, що тіло, яке деформується, зазнає «чистого» укорочення або «чистого» зсуву. Відносна величина укорочення та зсуву може бути виражена через кут конвергенції альфа, який коливається від нуля (ідеальний зсув) до 90 градусів (ідеальна конвергенція). Під час укорочення, якщо тільки матеріал не втрачається, транспресія спричиняє вертикальне потовщення земної кори. Транспресія, що відбувається в регіональному масштабі вздовж меж тектонічних плит, характеризується косою конвергенцією. Більш локально транспресія виникає всередині стримувальних вигинів у зонах зсувних розломів.

Транспресійні структури Транспресійні зони зсуву характеризуються поєднанням структур, які вказують на укорочення, перпендикулярне до зони, та зсув, паралельний до неї. До зазвичай розвинених ознак належать транспозиційна фоліація, лінеації, стилоліти, складки та насуви (зворотні розломи). Транспресія з переважанням чистого зсуву зазвичай дає круті лінеації, тоді як транспресія з переважанням простого зсуву сприяє горизонтальним лінеаціям. Для невертикальних транспресійних зон також характерна наявність значної компоненти зсуву, паралельної до лінії падіння межі зони. У таких зонах лінеації займають проміжне положення між горизонтальними та вертикальними. Повна геометрія, представлена всіма структурними елементами в зоні, використовується для визначення фактичних зміщень меж.

Стримувальний вигин

Вигин розлому, або крок розлому, утворюється, коли окремі сегменти розлому перекривають один одного і з'єднуються. Тип структур, які формуються вздовж зсувного розлому, залежить від напрямку зсуву відносно напрямку кроку. Коли лівобічний розлом зміщується праворуч або правобічний розлом зміщується ліворуч, утворюється стримувальний вигин. Геологи також можуть називати стримувальний вигин лівим вигином. Це зони позитивного рельєфу (топографічного підняття), укорочення земної кори та ексгумації кристалічного фундаменту. Як видно на глибоко еродованих оголеннях порід або за даними підземних геофізичних досліджень, стримувальні вигини зазвичай визначають позитивні структури типу «квітка». У плані (вигляд зверху) ми бачимо, що вони формують стискальні зсувні дуплекси, субпаралельні насуви або косо-зсувні стискальні розломи, які обмежені двома зсувними сегментами. Стримувальні вигини широко поширені на поверхні Землі — від прикладів у масштабі дрібних оголень до великих гірських хребтів. Теоретично припускається їхнє існування і на позаземних тілах, таких як крижаний супутник Юпітера Європа та на Венері.

Транспресійні регіони Алтайські гори (Західна Монголія та Південний Сибір, Росія) Західна зона субдукції Алеутського жолоба Гобійський Алтай (Монголія) «Великий вигин» зони розлому Сан-Андреас (Каліфорнія, США) Альпійський розлом у Новій Зеландії Плутон Гале-Доз (Санандадж-Сірджанська зона, Іран)

Примітки