Арту́р Ге́рманович (Абра́мович) Рафа́лович (; ) — російський банкір, економіст і дипломат Російської імперії.
Був членом-кореспондентом Ради торгівлі та мануфактур, членом-кореспондентом Французької академії наук, членом-кореспондентом Російського економічного товариства в Лондоні, членом Товариства політичної економії в Парижі, членом Паризького товариства статистики, членом Кобден-клубу, Королівського товариства статистики Лондона.
Нагороди та звання
Олександр Григорович Рафалович завершив державну службу в чині таємного радника, який отримав у 1903 році Орден Святого Станіслава I ступеня (1896) Орден Святої Анни I ступеня (1900) Орден Святого Володимира II ступеня (1905) Орден Білого Орла (Польща; 1907) Орден Прусської корони II ступеня із зіркою (1894) Орден Таковського хреста II ступеня (Сербія; 1895) Орден «За громадянські заслуги» I ступеня (Болгарія; 1898) Орден Спасителя, великий командорський хрест із зіркою (Греція; 1898) Орден Оранських-Нассау, Великий хрест (Нідерланди; 1899) Орден Корони Італії, Великий хрест (1899) Орден Дубового вінця, Великий хрест (Люксембург; 1899) Орден Данеброга, командорський хрест I класу (Данія; 1900) Орден Леопольда, великий офіцерський хрест (Бельгія; 1900) Орден Франца Йосифа, командорський хрест із зіркою (Австро-Угорщина; 1900) Орден Меджида I ступеня (Османська імперія; 1900) Орден Почесного легіону, великий офіцерський хрест (Франція; 1901) Орден Золотої Зірки I ступеня (Бухарський емірат; 1901) Орден Червоного Орла II ступеня із зіркою (Пруссія; 1906)
Родина
Сестра матері — Олена Раффалович, педагогиня, одна із засновниць системи дитячих садків на основі фребелівської системи Младшая сестра — Софья Рафалович (1860—1960), жена журналиста, издателя, политического деятеля Уильяма О’Брайена Младший брат — Марк Андре Раффалович
Дружина — Іда Еммануїлівна Рафалович (до шлюбу Вертгаймер; 1861–1947)
Їх діти:
Марія (1883–1918), дружина Миколи Львовича Рафаловича (1883–1940), який був її троюрідним братом Олександра (1885–1963), була одружена із С. Л. Рафаловичем, рідним братом чоловіка її старшої сестри Володимир (1886–1921, Петроград), юрист, дійсний член Санкт-Петербурзької фондової біржі
Пам'ять У 1926 році, через п'ять років після смерті Олександра Григоровича Рафаловича, Борис Романов опублікував працю «Російські фінанси та європейська біржа у 1904—1906 роках». До книги увійшло листування Рафаловича з вищими чиновниками Російської імперії за зазначений період. Учений першим звернув увагу на особливу роль Рафаловича в підготовці російських позик на Паризькій біржі. Він показав, що без участі агента Міністерства фінансів не укладалася жодна позика у Франції.
Праці
«L’année économique 1887≈88 et 1888≈89» «Le Logement de l’ouvrier et du pauvre» (1887) «Les finances de la Russie depuis la dernière guerre d’Orient» (1883) «Les finances de la Russie 1887≈89» «Le Rouble 1768≈1896» «La nouvelle loi sur les sociétés anonymes en Allemagne» (1894) «Le Wurtemberg» (1886) «La ligue pour la défense de la liberté et de la propriété en Angleterre» (1886) «Le monopole de l’alcool en Allemagne 1886» «La nouvelle législation de l’alcool en Allemagne» (1887) «Le congrès monétaire» (1889) «La crise de Londres» (1890) «Les associations coopératives de consommation» (1891) «Les socialistes allemands» (1891) «La détresse de la Russie» «Le logement de l’ouvrier et du pauvre (1887)»
Примітки
Джерела
Ананьич Б. В. Банкирские дома в России, 1860—1914 гг.: очерки истории частного предпринимательства. — С. 179. Ротштейн Ф. А. Международные отношения в конце XIX века — С. 689. Агафонов В. К. Парижские тайны царской охранки. — : Русь, 2004. — 413 с.
Посилання
Біографія Витте С. Ю. 1894 — октябрь 1905: Царствование Николая II, глава 41 // Воспоминания. — : Соцэкгиз, 1960. — Т. 2. — С. 220, 224, 238, 238—241, 243. — 75 000 экз.