Емір Гюсейн Якуп Калгай (; 1 січня 1887, Бахчисарай, Крим — 18 червня 1955) — турецький інженер, державний діяч і політик кримськотатарського походження. Депутат Великих національних зборів Туреччини VIII скликання.
Біографія Народився 1 січня 1887 року в Бахчисараї (Крим) у родині Ахмета та Саїде Шеріфе.
Вищу освіту здобув у Туреччині, закінчивши Вища інженерну школу () та Школу політичних наук (), де отримав кваліфікацію старшого інженера (). Вільно володів французькою мовою.
Професійна діяльність Протягом тривалого часу працював на різних інженерних та керівних посадах у сферах інфраструктури, залізничного та дорожнього будівництва:
Інженер технічного комітету муніципалітету Стамбула (Шехреманеті). Інженер з будівництва залізниці Самсун — Сівас. Головний інженер шосейних доріг і мостів Джаніцького санджаку. Працівник Головного управління військових залізниць та портів Військового міністерства Османської імперії (Харбіє Незареті). Заступник голови будівництва залізниць, директор з будівництва та експлуатації. Інспектор з будівництва та експлуатації залізниці Самсун — Сівас. Інспектор з експлуатації залізниць у містах Кайсері та Ізмір. Головний директор будівництва залізниці Фільос — Зонгулдак. Головний інженер технічного комітету з будівництва залізниць Міністерства громадських робіт ().
Окрім інженерної практики, Калгай зробив внесок у мовознавство, очолювавши комісію з розробки технічних термінів у Турецькому лінгвістичному товаристві ().
Політична діяльність У 1946 році розпочав активну політичну діяльність. Був обраний народним депутатом Великих національних зборів Туреччини VIII скликання від провінції Самсун як член Республіканської народної партії (CHP).
У парламенті виявляв активність у законотворчій діяльності, що стосувалася соціального захисту робітників та інфраструктури. Зокрема, він подавав пропозиції щодо лібералізації законодавства про право суміщення пенсій та заробітних плат для спеціалістів (вчителів, лікарів, ветеринарів та інженерів). Також Калгай виступав під час дебатів щодо довгострокового фінансування державного залізничного будівництва і послідовно захищав права робітників, вимагаючи звільнити підземних гірників вугільних шахт від прибуткового податку, податку на кризу, збору на підтримку військово-повітряних сил та гербового збору.
За видатні заслуги перед державою під час становлення республіки був нагороджений Медаллю Незалежності з червоною стрічкою.
Особисте життя Був одружений, виховав двох дітей. Помер 18 червня 1955 року у віці 68 років.
Примітки