Саїд Акл (; 4 липня 1911 року – 28 листопада 2014 року) — ліванський поет, мовознавець, філософ, драматург та мовний реформатор. Його вважають одним із найважливіших ліванських поетів сучасності. Він найбільше відомий пропозицією кодифікувати ліванський діалект арабської мови як окрему мову, та записувати її модифікованою латинською абеткою з 36 літер, яку він вважав наступним етапом розвитку фінікійського письма. Попри це, він робив внесок і арабською літературною мовою в різних літературних напрямах (у першу чергу символізм), та є автором визнаних шедеврів сучасної арабської белетристики.
Акл виступав на засадах та був одним із засновників у 1972 році. Одним зі стовпів партії була ідеологія , що передбачала відмежування Лівану від панарабізму. Його погляди знайшли підтримку у русі .
Він писав поезію та прозу як ліванським діалектом арабської, так і літературною арабською. Він також писав п'єси та тексти пісень, деякі з них стали відомими — наприклад, він є автором слів до пісень «Meshwar» (), та пісні «Shal» (), до якої написали музику та яку виконала Файруз. Єгипетський композитор та співак Абд-аль-Вахаб назвав «Shal» «найкрасивішим віршем, що став піснею в усій арабській музиці».
Біографія Акл народився в 1911 році (за деякими джерелами — у 1912) у маронітській сім'ї у Захлі, у тодішньому вілаєті Бейрут Османської імперії. Він втратив батька у 15 років та був змушений кинути школу, аби забезпечувати сім'ю. Згодом, він працював вчителем, а після того — журналістом. Пізніше він вивчав теологію, літературу та ісламську історію, став викладачем та викладав у ряді ліванських університетів та інших закладах освіти.
Помер у Бейруті у 2014 році. Йому було 103 роки.
Ідеологія
У юності Акл був членом Сирійської соціальної націоналістичної партії на чолі з , звідки його вигнав Сааде через невиправні ідеологічні розбіжностіThe Conscience of Lebanon: A Political Biography of Etienne Sakr (Abu-Arz) By Mordechai Nisan.
Акл прийняв потужну доктрину про автентичний тисячолітній характер Лівану, що резонує з піднесеним почуттям ліванської гідності. Його захоплення ліванською історією та культурою позначалося сильною ворожістю до арабської ідентичності Лівану. Він казав «Я би відрізав свою руку, лиш би не бути арабом». У 1968 році він передбачав, що арабська літературна мова зникне у Лівані.
Він відомий своїми радикальними сентиментами до . У 1972 році він став співзасновником , головною засновницею якої була , відома письменниця, дослідниця давньої історії Лівану та палка прихильниця Акла. Партія ґрунтувалась на ліванському націоналізмі. У ході громадянської війни Акл був духовним натхненником ліванського християнського ультраправого ультранаціоналістичного руху на чолі з .
Для Акла Ліван був колискою культури та спадкоємцем східної цивілізації, задовго до появи арабів на історичній арені. Він наголошував на фінікійській спадщині ліванського народу, згідно з ідеологією .
Ліванська мова та абетка
Акл виступав за відділення ліванського діалекту арабської мови від арабської мови, як окремої «ліванської мови». Він хоч і визнавав вплив арабської мови, але стверджував, що «ліванська мова» зазнала не меншого впливу фінікійської мови, та пропонував записувати ліванську модифікованою латинською абеткою, а не арабським письмомThe Middle East: From Transition to Development By Sami G. Hajjar.
Він розробив абетку ліванської мови на базі латинки та додав деякі нові літери, у тому числі перевикористав деякі латинські літери з діакритичними знаками, для кращої відповідності ліванській фонетиці. Пропонована Аклом абетка складалась із 36 літер, та мала такий вигляд:Kadmous.org: اللغة اللبنانية بالحرف اللاتيني بين رسائل الهاتف والعقل الالكتروني…وسعيد عقل (in Arabic)The Olive Tree Dictionary A Transliterated Dictionary of Conversational Eastern Arabic (Palestinian) by J. Elihay Jerusalem: Minerva Instruction & Consultation, 2006. 767 pp. $102.50, paper. Reviewed by Franck Salameh Middle East Quarterly Spring 2007, pp. 85-86 http://www.meforum.org/1690/the-olive-tree-dictionary read online
№ Арабська Акл Класична назва Левантійська назва (за Аклом) Акл Арабська 1 1 ا C із діагональною рискою знизу зліва ’alif c*aleef 2 2 ب B bā’ be 3 2 پ* P (pā’) pe4 3 ت велика T, мала t без риски зліва tā’ t*e4 4 ث [об'єднана з літерою te] thā’ t*e5 16 ط велика T з рискою зліва, мала t ṭā’ taah 6 5 ج J jīm jiin 7 6 ح X ḥā’ xe 8 7 خ K khā’ ke9 8 د D dāl daal9 9 ذ [об'єднана з літерою daal] dhāl daal10 15 ض D із прогалиною зверху (мала d — як літери , об'єднані лише знизу) ḍād d*aad 11 10 ر R rā’ re 12 11 ز Z zāyy zayn 13 17 ظ Z з рискою зліва ẓā’ z*aah 14 12 س S sīn siin15 14 ص S без верхньої частини ṣād s*aad16 13 ش C shīn ciin17 18 ع Y з лівою верхньою рискою, загорнутою за годинниковою стрілкою ‘ayn y*ayn18 19 غ G ghayn gayn19 21 ق G без верхньої частини qāf g*e20 20 ف F fā’ fe21 20 ڤ* V (vā’) ve22 22 ك Q kāf qaaf23 23 ل L lām laam24 24 م M mīm miim25 25 ن N nūn nuun26 26 ه H hā’ he27 27 و W wāw waaw28 30 ـَ A fatḥah a29 33 ـَا A з рискою зліва fatḥah ’alif a*30 31 ـِ I kasrah i30 34 ـِي I з рискою зліва kasrah yā’ i*, i (наприкінці слова)31 36 ـَي E fatḥah yā’ e32 29 ـَ E з короткою середньою горизонтальною рискою fatḥah e*33 37 ـَو O fatḥah wāw o34 32 ـُ U ḍammah u35 35 ـُو U з рискою зліва ḍammah wāw u*, u (наприкінці слова)36 28 ي Y yā’ ye
Примітка: та не є частиною стандартної арабської абетки, та лише опціонально використовуються для транскрипції іноземних слів.
З 1970-х, Акл започаткував нагороду для авторів найкращих есе ліванською мовою. Відтоді, нагороди імені Саїда Акла присуждались багатьом ліванським митцям та представникам інтелігенції. Свій збірник поезії, «Yara», він видав повністю записаним його пропонованою абеткою — таким чином, це перша книга, видана його письмом. Роками пізніше, він видав ще один збірник цим письмом, «Khumasiyyat».
Акл видавав газету-таблоїд «Lebnaan» ліванською мовою. Вона видавалась у двох форматах: لبنان (транслітерація та вимова з арабської — Lubnan, ), ліванською мовою у арабській графіці, та «Lebnaan» (, у ліванському діалекті), його власною латинковою абеткою.
Роботи
Акл був автором ряду різних робіт: театральних п'єс, епопей, віршів та текстів для пісень. Першу роботу, арабськомовну театральну п'єсу, він видав у 1935. Він писав ліванським діалектом арабської, літературною арабською та французькою мовою.
Вірші та п'єси 1935: Bint Yiftah (, )п'єса 1937: Al Majdaliyyah ()епопея 1944: Qadmos ()п'єса 1950: «Rindalah» ()вірш 1954: «Mushkilat al Nukhba» ()вірш 1960: «Ajmal minik…? La!» ()вірш 1960: «Lubnaan in haka» ()вірш 1961: «Ka's el Khamr» ()вірш 1961: «Yara» (Власною абеткою; арабською: )вірші 1961: «Ajraas al Yasmeen» ()вірш 1972: Kitab al Ward ()збірка віршів 1979: Qasaed min Daftari ()збірка віршів 1974: Kama al A'mida ()збірка віршів 1978: Khumasiyyat (Власною абеткою; арабською: )збірка віршів 1981: вірші французькою.
Тексти пісень Акл пропонував текст для гімну Сирійської соціальної націоналістичної партії, але засновник партії, , відхилив його та натомість запропонував свій текст, який він написав, коли був у в'язниці. Коли самого Акла спитали про цей текст, він заперечив, що писав його, та заявив, що автором насправді був Вадіх Халіль Насралла, родич дружини Акла. Акл написав гімн іншого панарабського руху, «Товариства найміцнішого зв'язку» (). Акл також писав вірші, що стали панарабськими гімнами, до яких написали музику , та які виконала ліванська діва Файруз. Серед них: про Єрусалим, «Ghannaytou Makkah» () про Мекку (написана на прохання Файруз) та «Saailiini ya Sham» () про Дамаск, а також «Ruddani ila biladi» () про Ліван та «Ummi ya malaki» () про власну матір.
Медіа Саїд Акл, як журналіст, дописував до ряду ліванських видань, зокрема до газети «Al-Jarida» та тижневика «Al-Sayyad». У 1990-х, Акл також був автором у особистій колонці на головній сторінці газети .
Див. також Ліванський діалект арабської мови
Примітки
Література Hind Adeeb, شعرية سعيد عقل, Dar Al Farabi Editions Plonka Arkadiusz, L’idée de langue libanaise d’après Sa‘īd ‘Aql, Paris, Geuthner, 2004, . Plonka Arkadiusz, "Le nationalisme linguistique au Liban autour de Sa‘īd ‘Aql et l’idée de langue libanaise dans la revue «Lebnaan» en nouvel alphabet", Arabica, 53 (4), 2006, pp. 423–471. Jean Durtal, Saïd Akl: Un grand poète libanais, Nouvelles Editions Latine, 1970 Elie Kallas e Anna Montanari, Akl Said, Yaara – Inno alla donna, Venezia, Cafoscarina, 1997.
Franck Salameh, "Language Memory and Identity in the Middle East; The Case for Lebanon", (Lanham, MD: Lexington Books, 2011),
Посилання Усі вірші Саїда Акла Біографія Саїда Акла