Abell 2744-QSO1 (скорочено QSO1) — надмасивна чорна діра (технічно активне галактичне ядро) з масою 50 мільйонів сонячних мас, яка майже поодинці мандрує космосом і розташована приблизно 13 мільярдів світлових років від нас — в епоху реіонізації — позаду скупчення галактик Abell 2744. Вона оточена дуже маленькою галактикою з дуже вузькими верхніми межами зоряної маси; речовина, що її оточує, складається переважно з водню та гелію, з дуже малою кількістю важчих елементів, що утворюються зірками. З цієї причини ймовірно, що чорна діра утворилася раніше за галактику, а не навпаки — що суперечить традиційному уявленню про те, що чорні діри утворюються внаслідок злиття зірок у вже сформованих галактиках. Її називають голою чорною дірою; космолог Роберт Маоліно описав її як справжній виклик для теорій.
Вперше виявлений космічним телескопом Джеймса Вебба (у рамках програми ) 2023 року, QSO1 належить до класу маленьких червоних цяток — малих червоних космологічних об'єктів, відкритих JWST протягом перших кількох років його роботи, загальна природа яких активно обговорюється. Розташований за скупченням Пандори в сузір'ї Скульптора, QSO1 тричі відображений гравітаційним лінзуванням скупчення. На момент відкриття він був потенційно найвіддаленішою чорною дірою — можливо, перевершуючи QSO J0313−1806 — аж до відкриття . Це перша з маленьких червоних цяток, маса якої була виміряна безпосередньо (через спостереження за акреційним диском навколо неї), що підтверджує ефективність непрямих вимірювань маси за повним спектром об'єкта для інших маленьких червоних цяток.
QSO1 — одна з перших надмасивних чорних дір, для якої безпосередньо підтверджено невідповідність підручниковому сценарію виникнення чорних дір (повільне формування всередині галактики). Гіпотези щодо її утворення включають: те, що це первинна чорна діра, що утворилася з нерівномірностей густини після Великого вибуху; «не зовсім первинна» чорна діра, що утворилася з щільної хмари після Великого вибуху і колапсувала через кілька сотень тисяч років; або ж вона дуже швидко сформувалася в галактиці особливим способом, після чого решта галактики швидко розсіялася.
Хоча квазари такого типу були теоретично передбачені Стівеном Гокінгом, вони являють собою як виклик, так і можливість для космології і розглядаються як «відсутня ланка» між зародками чорних дір та першими яскравими квазарами. Деякі вчені висувають гіпотезу, що вони могли вирости з первісних зародків чорних дір, що утворилися в першу частку секунди після Великого вибуху, або виникли внаслідок прямого колапсу чорної діри.
Джерела