В'юга () (Індекс ГРАУ 81Р, за класифікацією НАТО SS-N-15 Starfish) — радянська ракетний комплекс для озброєння атомних підводних човнів, призначений для ураження підводних човнів противника.

Ракетний комплекс «В'юга» з ракетою 81Р прийнято на озброєння ВМФ СРСР Постановою Ради Міністрів № 617-209 від 4 серпня 1969 р. Комплекс отримав індекс РПК-2 та надійшов на озброєння атомних підводних човнів проєктів 705, 671 «Йорш», 671РТ «Сьомга», 671РТМ (К) «Щука» та 971 «Щука-Б».

Ракета комплексу оснащувалась інерційною системою наведення, систем самонаведення на ціль чи зовнішнього телеуправління не передбачалося. Поразка мети забезпечувалося з допомогою великого радіусу поразки ядерної бойової частини.

Опис Ракетний комплекс «В'юга» створювався за аналогією з американським протичовновим комплексом UUM-44 SUBROC. Розробка спочатку велася під шифром Д-90 в ОКБ №9 (м. Свердловськ), генеральний конструктор — Федір Петров, провідний конструктор — Микола Кострулін. Варіант ракети калібром 533 мм отримав позначення Д-90С (спецзаряд), варіант калібру 650 мм — Д-90Т (торпедний).

В ОКБ-9 розроблено ескізний проєкт ракети з гратчастими кермами, двигун для ракети, проведено експериментальні дослідження. Для комплексу створювалося два типи ракет з різними ТТХ — для пуску з 533 мм торпедних апаратів «В'юга-53»/81РА та для 650 мм ТА — «В'юга-65»/81РТ. Розшифровка позначень: «РА» — атомна ракета, «РТ» — ракета з торпедою.

У першу чергу було розпочато розробку комплексу «В'юга-65» як складнішого.

За основними технічними рішеннями РПК-2 повторював РПК-1. До складу комплексу входила твердопаливна ракета 81Р, що вистрелювалася з торпедного апарату підводного човна, і система приладів управління стрільбою. Спочатку передбачалося створення ракети у двох варіантах для стрільби з торпедних апаратів різного калібру: 533-мм (довжина 8,2 м, БЧ — ядерна) та 650-мм (довжина 11,3 м, БЧ — малогабаритна торпеда з дальністю ходу 8…10 км). Державні випробування 533-мм ракет планувалися в IV кварталі 1965 року, а 650-мм — 1966 року, але рішенням ВПК від 4 березня 1964 року було вирішено роботи з 650-мм ракеті припинити, а випробування 533-мм були продовжені, щоправда, зі значним відставанням від графіка.

З лютого 1965 року по травень 1967 року було здійснено 21 тестовий пуск ракет калібру 533 мм. Державні випробування ракет проводилися з 16 травня до 25 липня 1968 року.

Дальність стрільби комплексу «В'юга» становила від 10 до 40 км.

Ракета вистрелювалася з торпедного апарату підводного човна з глибини приблизно 50 м, після чого розкривалися гратчасті стабілізатори, відбувався розворот на підводній ділянці траєкторії і виліт з води. Політ проходив по балістичній траєкторії з керуванням від бортової автономної інерційної системи, яка забезпечувала стабілізацію та залежно від необхідної дальності польоту, визначеної перед запуском системою управління комплексу, визначала момент включення двигуна. Як бойову частину використовувався ядерний заряд, що дозволяв знищувати підводні човни противника всіх існуючих глибинах занурення. Крім того, була можливість стрільби і з надводних цілей, як у РПК-1. В 1969 комплекс РПК-2 «В'юга» був прийнятий на озброєння радянського ВМФ. Комплекс надійшов на озброєння атомних торпедних підводних човнів проєктів 671РТ, 705 та 671РТМ.

За своїми характеристиками та бойовими можливостями ПРК «В'юга» був близьким американському UUM-44 SUBROC, який також мав ядерну БЧ, але поступався йому в дальності стрільби (40 км проти 55 км).

Див. також Водопад (ракетний комплекс) Ikara RUM-139 VL-ASROC VA-111 Шквал (швидкісна торпеда) С-10 «Гранат» UUM-44 SUBROC

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Противолодочный комплекс РПК-2 «Вьюга» Ракетный противолодочный комплекс РПК-2 «Вьюга» с ракетой 81Р Ракетный противолодочный комплекс РПК-2 «Вьюга-53», «Вьюга-65» (81РА, 81РТ, SS-N-15 «Starfish») (1969г.)

Література

Широкорад А. Б. Оружие отечественного флота. Минск. Харвест. 2001