Вільге́льм Фре́нкель (; 1 січня 1841, Одеса — 13 квітня 1895, Дрезден, Королівство Саксонія, Німецька імперіяДержавний архів Дрездена, РАЦС Дрезден II, допоміжний реєстр смертей 1895, № 840.) — німецький інженер-будівельник і науковець.
Життєпис Френкель був сином імператорського російського державного радника Адольфа Френкеля, який іммігрував з Австрії до Одеси, та Анни Марії Емілії Мірер. Навчався в Одеській гімназії. Після смерті батьків його всиновив Оскар Шлемільх у Дрездені, з чиєю племінницею та вихованкою він згодом одружився. У шлюбі народилося дві дочки.
У 1857 році він розпочав навчання за спеціальністю «Будівництво» в Політехнічній школі Дрездена, де став членом корпорації Marcomannia. З 1862 року працював помічником інженера Королівської саксонської державної залізниці, з 1865 року — асистентом (у Йоганна Андреаса Шуберта), а пізніше — викладачем у Політехнічній школі Дрездена. У 1867 році він захистив докторську дисертацію в Єнському університеті на тему «Про вплив рухомих навантажень на нежорсткі висячі мости» ().
Габілітація в Політехнічній школі Дрездена відбулася в 1868 році. З 1868 по 1894 рік Френкель працював професором мостобудування та статики будівельних конструкцій у Політехнічній школі Дрездена, яка з 1871 року отримала назву Політехнікум, а з 1890 року — Вища технічна школа Дрездена (TH Dresden). Вільгельм Френкель помер у віці 54 років 13 квітня 1895 року в Дрездені і був похований на Старому Анненському цвинтарі. Його могила була зруйнована у 1945 році; сьогодні пам'ять про нього вшановують на меморіалі викладачів Дрезденського технічного університету.
Одночасно з Крістіаном Отто Мором та Емілем Вінклером у 1867 році він розробляв теорію ліній впливу. Натхненний теорією опорної лінії у кам'яних арках Вінклера, він відкрив принцип Менабреа і завдяки цьому обґрунтував теорему Вінклера (1882). Для «Довідника з інженерних наук» Шеффера та Зонне він написав розділ «Поворотні круги та трансбордери» (1882).
Він винайшов названий на його честь тензометр (вимірювач деформації), який застосовував на металевих мостах. Згодом він також винайшов прилади для вимірювання нахилу та коливань. Його вимірювальні прилади (прогиноміри та кутоміри) часто використовувалися на практиці під час випробувань при прийманні мостів в експлуатацію.
У 1891 році його було обрано членом Академії Леопольдина.
Література Kurzporträt Wilhelm Fränkel. In: Dorit Petschel: 175 Jahre TU Dresden. Band 3: Die Professoren der TU Dresden 1828–2003. Hrsg. im Auftrag der Gesellschaft von Freunden und Förderern der TU Dresden e. V. von Reiner Pommerin, Böhlau, Köln u. a. 2003, ISBN 3-412-02503-8, S. 231.
Karl-Eugen Kurrer: The history of the theory of structures. Searching for Equilibrium Ernst und Sohn 2018, S. 997f (Biografie), ISBN 978-3-433-03229-9 T. M. Charlton: A history of the theory of structures in the nineteenth century. Cambridge UP 1982.
Посилання
Вільгельм Френкель у Stadtwiki Dresden (нім.)
Примітки