Йоганнес Фрідріхович Шваб (, село Ней-Галка Новоузенського повіту Самарської губернії, тепер у складі міста Палласовка Волгоградської області Російської Федерації — розстріляний , місто Саратов, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя.

Життєпис Батьки — селянського походження, вихідці з села Фріденберг Новоузенського повіту Самарської губернії. Батько був писарем, а мати до шлюбу працювала поденницею або наймитувала у заможних господарів, а потім була домогосподаркою. Крім Йоганнеса, в родині було ще два сини та донька. Йоганнес Шваб з дитинства страждав на хронічне захворювання шлунка та кишківника і мав сильну короткозорість.

Після закінчення сільської церковно-парафіяльної школи у 13-річному віці вступив до Лісно-Карамиського центрального училища, яке закінчив у 1908 році. У період революції 1905 року виступив лідером учнівського страйку, організованого учнями цього училища. Страйк ледь не коштував йому виключення з училища, і лише через «повагу» до батька та завдяки заступництву учнів старшого класу, які навіть не брали участі в страйку, його «пробачили».

У 1906 році під час канікул відвідав з'їзд учителів, на якому вперше зустрівся з революціонерами. Восени, повернувшись до училища, організував учнівську спілку, метою якої була позашкільна самоосвіта учнів старших класів. Був обраний головою цієї спілки. Незабаром спілка розпалася. Після цього був обраний головою «Товариства тверезості та захисту жінок», організованого за ініціативою керівництва училища. Але невдовзі й це товариство розпалося. Зрештою, наказом керівника училища було організовано ще одне товариство, членом якого, так само як і попереднього, Шваб був із примусу, а не з власної волі.

У 1908 році, після закінчення училища, йому було дозволено відкрити «приватну» школу, яку за рік «для користі справи» закрили. Восени 1909 року отримав місце вчителя Блюменфельдської церковно-парафіяльної школи, в якій прослужив два роки. У 1910 році в реальному училищі в Саратові екстерном склав іспит на звання вчителя двокласних міністерських училищ і восени 1911 року був переведений до Ней-Галкинського земського училища з 6-річним курсом. Тут прослужив до призову на військову службу в серпні 1914 року.

У 1914—1917 роках — учасник Першої світової війни; служив на Кавказькому фронті в робітничому батальйоні рядовим, а з січня 1917 року і до демобілізації — молодшим писарем.

Лютнева революція 1917 року застала його в місті Карс. Тоді ж він примкнув до єдиного в батальйоні більшовика і незабаром був обраний від своєї частини депутатом першої міської ради солдатських і робітничих депутатів міста Карса. Невдовзі частину, в якій служив Шваб, перевели до Тифліса (Тбілісі). Тут він ще сильніше зблизився з більшовиками і навіть вступив до однієї з місцевих більшовицьких організацій. Брав участь у виборчій кампанії до Тифліської міської думи, в якій більшовики зазнали повної поразки. Вже після цих подій отримав відпустку і до літа 1917 року повернувся на Волгу, потрапивши, таким чином, на установчий з'їзд Спілки (бунду) німців-соціалістів Поволжя, який проходив у Саратові 1—2 червня 1917 року. На цьому з'їзді Шваб був єдиним представником більшовиків. Після закінчення відпустки повернувся до своєї частини на Кавказ. У вересні 1917 року був демобілізований з російської армії і повернувся в Поволжя.

У вересні 1917 року брав участь у роботі Шиллінзького конгресу німців Поволжя, на якому виступив проти блоку буржуазії, але програв. З жовтня 1917 року — інструктор позашкільної освіти повітового відділу народної освіти в Палласовці.

З січня до серпня 1918 року — вчитель у селі Ней-Галка Саратовської губернії. На початку лютого 1918 року під його безпосереднім керівництвом у Ней-Галкинській волості були організовані ради, а сам він був обраний головою волосної ради. У квітні 1918 року був звільнений з посади голови волосного виконавчого комітету Ней-Галкинської волості.

У серпні 1918 року обраний членом Рівненського повітового виконкому, в якому очолив повітовий відділ народної освіти. Крім того, був заступником голови повітового виконавчого комітету. У листопаді 1918 року разом з іншими товаришами організував у селі Рівне (Зельман) комуністичний осередок, затверджений обласним центром Німецької комуни 4 грудня 1918 року.

Член РКП(б) з 1918 року.

У лютому 1919 року звільнений з посади завідувача Рівненського відділу народної освіти у зв'язку з обранням тимчасовим виконувачем обов'язків голови Рівненського повітового виконавчого комітету та завідувачем Рівненського повітового відділу управління. У червні 1920 року звільнений від завідування Рівненським повітовим відділом управління у зв'язку з обранням головою Рівненського повітового виконавчого комітету.

На початку липня 1920 року заарештований обласною ЧК за «проведення куркульської політики, спрямованої на зрив продовольчої лінії», але невдовзі був звільнений.

З серпня до грудня 1920 року — уповноважений обласного продовольчого комітету (облпродкому) Області німців Поволжя. Одночасно до листопада 1920 року — голова Рівненського повітового комітету РКП(б) Трудової комуни Німців Поволжя.

З листопада 1920 до липня 1922 року — член президії обласного комітету РКП(б) Трудової комуни Німців Поволжя.

У грудні 1920 року обраний членом президії виконавчого комітету Трудової комуни Області німців Поволжя і призначений заступником голови обласного виконавчого комітету (звільнений з цієї посади в серпні 1922 року).

Одночасно з грудня 1920 до червня 1922 року — голова Надзвичайної комісії (ЧК) Трудової комуни Області німців Поволжя.

У січні — лютому 1921 року також голова Рівненського повітового військкомату, а з березня 1921 року — член обласного революційного комітету Трудової комуни Області німців Поволжя. Під час голоду 1921 року — член обласної комісії допомоги голодуючим (облкомдопгол), уповноважений ВЦВК з покращення життя дітей. З січня до травня 1922 року — завідувач обласного відділу управління Трудової комуни Області німців Поволжя. У лютому 1922 року очолив так звану «насіннєву трійку» для керівництва весняною посівною кампанією. З травня до червня 1922 року — продовольчий комісар Області німців Поволжя.

З липня 1922 року — завідувач відділу агітації та пропаганди обласного комітету РКП(б) Трудової комуни Німців Поволжя.

З лютого 1923 до січня 1924 року — завідувач обласної політпросвіти Трудової комуни Німців Поволжя. У лютому 1923 року обраний членом Ней-Галкинської сільради. З листопада 1923 до грудня 1924 року — член Палласовського кантвиконкому. З березня 1923 року неодноразово обирався на обласних партійних конференціях членом обласного комітету РКП(б).

12 січня 1924 — травень 1930 року — голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя. Одночасно з січня 1924 до січня 1925 року — голова Покровської міської ради АРСР Німців Поволжя.

З липня 1924 до серпня 1925 року очолював комісію з боротьби з наслідками неврожаю. З 19 травня 1924 до 27 травня 1927 року очолював комісію із запровадження німецької мови в установах та організаціях АРСР Німців Поволжя. У березні 1926 року відвідав Німеччину з короткочасним візитом з метою зміцнення економічних і культурних зв'язків. У 1927 році направлений на навчання до Москви.

Одночасно 22 листопада 1929 — 16 лютого 1930 року — перший директор (ректор) Німецького державного педагогічного інституту в місті Енгельсі.

У 1930—1932 роках навчався на курсах марксизму-ленінізму при ЦВК СРСР у Москві.

У 1932—1934 роках — заступник голови виконавчого комітету Нижньо-Волзької крайової ради у місті Сталінграді.

Після поділу Нижньо-Волзького краю в 1934 році на два краї — Саратовський і Сталінградський, працював завідувачем організаційного відділу виконавчого комітету Сталінградської крайової ради. З 1934 року за станом здоров'я ніде не працював. Проживав у Саратові за адресою: вул. Вольська, буд. 44, квартира 5.

28 січня 1935 року заарештований Управлінням НКВС по Саратовському краю. У зв'язку з арештом виключений із членів ВКП(б). 15 березня 1937 року постановою Особливої наради при НКВС СРСР засуджений за статтею 58-10 Карного кодексу РРФСР до 5 років виправно-трудових таборів за «контрреволюційну діяльність». Покарання відбував у Сєввостлазі НКВС СРСР. У січні 1938 року етапований до Саратовської слідчої тюрми.

14 жовтня 1938 року, перебуваючи в ув'язненні в Саратовській слідчій тюрмі, постановою засідання Особливої трійки при УНКВС по Саратовській області засуджений за статтями 58-6, 58-8 Карного кодексу РРФСР до вищої міри покарання — розстрілу та конфіскації майна, «як один із керівників контрреволюційної німецької націоналістичної організації в АСРР Німців Поволжя». Розстріляний 15 жовтня 1938 року в Саратові.

Посмертно реабілітований Військовим трибуналом Приволзького військового округу 19 червня 1956 року.

Родина Дружина (з лютого 1925 року) — Анна Миронівна Шваб-Клугман.

Примітки

Джерела Шваб Иоганн Фридрихович Шваб Иоганн Фридрихович (Schwab Johannes)