Світлана Матусівна Дмитренко (; нар. 19 серпня 1951, Кишинів) — радянський і молдавський учений, соціолог, педагог, перша жінка в Молдові — головний науковий співробітник (відділення соціології) Інституту філософії, соціології та права Академії наук Молдови,, доктор соціологічних наук, піонер отримання ступеня хабілітованого доктора наук із соціології в Республіці Молдова, що дає право на зайняття професорської посади в університеті, кандидат філософських наук, член Асоціації соціологів і демографів Республіки Молдова. Проводила науково-дослідницьку роботу в галузі соціології, брала участь в організації та керівництві різними соціологічними програмами національного та міжнародного рівня, викладала та вела наукову роботу у вищих навчальних закладах, керувала науковими дослідженнями, редагувала та рецензувала наукові праці, очолювала та координувала недержавні соціологічні організації. Авторству (зокрема у співавторстві) належить понад 200 наукових праць, включаючи 9 монографій, 7 брошур та понад 150 статей у профільних виданнях Молдови, Росії, Румунії, США, Німеччини, Нідерландів та України. Публікації розміщені у провідних наукових журналах та періодичній пресі; багато з них поповнили фонди найбільших бібліотек світу.
Біографія Світлана Дмитренко народилася 19 серпня 1951 року в Кишиневі. Батько — Матус Якович Лівшиць (1920, Київ — 2008, Вісбаден, Німеччина) — фахівець у галузі сучасного академічного та декоративно-прикладного мистецтва Молдови, доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник Інституту етнографії та мистецтвознавства Академії наук Молдови, заслужений діяч мистецтв Молдови, — син Якова Ізраїлевича Лівшиця (1894—1921), який у 1918 році завідував клубними курсами в 1-й кінній армії, а згодом був інспектором Наркомпросу зі шкіл на Україні, та Рахіль Євсеївни Туровської (1890, Добрянка (Чернігівський район) — 1971, Кишинів) — випускниці Фребелевського жіночого педагогічного інституту в Києві, яка працювала методистом із дошкільного виховання. Керувала притулком для безпритульних дітей у Києві після 1917 року. Мати — Лідія Германівна Жабицька (1927) — кандидат психологічних наук, доцент Кишинівського державного університету та Педагогічного інституту імені Крянге — донька Германа Костянтиновича Жабицького (1900, Колоденка (Рівненський район) — 1976, Феодосія), який був кандидатом сільськогосподарських наук, директором Амурської державної селекційної станції, організатором і першим директором Благовіщенського державного сільськогосподарського інституту та заступником директора Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, та Віри Флоріанівни Жабицької (уроджена Горділовська) (1902, Одеса — 1994, Кишинів) — вона працювала бібліотекарем.
Навчалася в школах № 15 і № 56 Кишинева. З дитинства виявляла інтерес до читання, музики, кіно та театру, часто супроводжувала батька в експедиціях із охорони та реставрації історико-культурних пам’яток Молдови. У 1967 році вступила на економічний факультет Кишинівського політехнічного інституту. У 1972–1973 роках працювала економісткою в Статистичному управлінні Кишинева. Наукова та педагогічна діяльність У 1980 році закінчила аспірантуру в Московському інституті соціологічних досліджень АН СРСР та захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня Кандидата філософських наук на тему «Производственная адаптация сельского мигранта: опыт социологического исследования на материалах МССР».
У 1974–1983 роках — наукова співробітниця Інституту економіки Академії наук Молдавської РСР, де проводила дослідження соціальної ситуації в республіці..
У 1982 році стала лауреатом Всесоюзного конкурсу молодих учених і фахівців із суспільних наук за монографію «Виробнича адаптація сільського мігранта» (видавництво «Штиінца», Кишинів, 1981)..
У 1983 році покинула Інститут економіки Академії наук Молдавської РСР, не бажаючи в своїх роботах дотримуватися програмних директив КПРС і вимог вищого керівництва, що віддалило б її від вивчення об’єктивних соціальних змін у країні, і перейшла на викладацьку роботу.
З 1983 по 1988 рік вона була доцентом Кишинівського інституту мистецтв ім. Г. Музическу, де викладала соціологію студентам культурно-освітньої роботи. Після 1990 року працювала доцентом у Молдовському державному університеті, викладаючи соціологію майбутнім журналістам. У цих закладах вона вела науково-дослідну діяльність та проводила соціологічні дослідження у сфер освіти та студентського життя — тобто досліджувала теми, які не так суворо контролювалися партійними кураторами — публікувала свої наукові та науково-популярні праці, а також керувала діяльністю Студентського наукового товариства. .
З 1988 року — старша наукова співробітниця Інституту філософії, соціології та права АН Молдови (з 1997 — провідна наукова співробітниця та членкиня Вченої ради).. Проводила соціологічні огляди. Готувала наукові повідомлення, виступала з доповідями на радіо та телебаченні. Проводила практичні соціологічні дослідження, з якими консультувалися підприємства. Проводила дослідження щодо соціальної ситуації в Республіці. Виступала з науковими повідомленнями, брала участь в організації міжнародних наукових конференцій, де виступала з доповідями, виступала на радіо та телебаченні. Займалася виданням наукових і популярних праць. Працювала в екзаменаційній комісії. Керувала діяльністю аспірантів.
Паралельно з роботою в Інституті філософії, соціології та права Академії наук Молдови в 1995—1996 роках була одним із керівників недержавної соціологічної організації «Contranomia». Брала участь в організації Міжнародного симпозіуму «Кримінологічна ситуація та безпека в суспільстві», підтриманого OSCI. За пропозицією газети «Кишинівські Новини» організовувала соціологічне обслуговування для газети та регулярно публікувала статті з соціальних проблем, виконувала прогнози президентських і парламентських виборів.
З 1996 по 1997 рік — керівниця НУО «Молдова Модерна», проводила дослідження зі Світовим банком, вивчала суспільні зв’язки та прогнозувала вибори.
З 1997 року — менеджерка проєктів у НУО Інститут соціального та економічного дослідження «Atitudine», координувала соціологічні огляди, аналіз ринку та дослідження виборчих кампаній.
У 1999—2000 роках — менеджер міжнародного проєкту «Завдання здоров’я та громадське розуміння» (Проєкт управління водним басейном Прута, «employed by ICWC BV of the Netherlands»). Проводила масштабні соціологічні дослідження про здоров’я жителів у сільських районах Молдови, де в результаті аналізу якості питної води було виявлено підвищений вміст нітратів. Розробила рекомендації та провела громадську кампанію з попередження забруднення питної води для досягнення здоровішого способу життя сільського населення. Довела ці дослідження до уряду Молдови, але через майже 25 років вода в сільській місцевості залишається небезпечною для вживання.
У 2000 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук (Doctor Habilitat) на тему «Людина на ринку праці: соціальні проблеми зайнятості та безробіття».
Керувала аспірантами в Державному університеті Молдови та Інституті філософії, соціології та права АН Молдови.>
У 2001 році — наукова співробітниця Американський університет (США) за програмою Держдепартаменту США та IREX. Підтвердження участі в програмі IREXСертифікат IREX
З 2002 — головний науковий співробітник (відділення соціології) Інституту філософії, соціології та права Академії наук Молдови. Готувала соціологічні огляди, виступала на радіо та телебаченні, проводила прикладні дослідження на підприємствах.
У 2002 році — наукова співробітниця Університету імені Йоганна Гутенберга в Майнці (Німеччина) за програмою DAAD.Запрошення DAAD
У США та Німеччині вона знайомиться з досягненнями сучасної соціологічної теорії, результатами досліджень у різних сферах соціального життя, ділиться підсумками своїх досліджень, розповідає студентам про виникнення та розвиток соціології в Молдові, про проєкти та успіхи молдавських учених.
З 2003 року — член докторської ради з соціології Молдови.
З 2003 р. — рецензент статей із соціальних питань журналу «Eurasian Research».Почесна грамота журналу «Eurasian Research»Почесна грамота журналу «Eurasian Research»
2004 рік. Брала участь у конференції програми «Політика і практика: Святкування 10-річчя програми «Сучасні проблеми», що спонсорувалася Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США та організована IREX.Вітання Державного департаменту СШАСертифікат учасника конференції
У 2006–2008 роках — директорка міжнародного проєкту 0605 CRU «Оптимізація трансформаційних процесів у Молдові (пострадянський період)» за підтримки Гуманітарного наукового фонду РФ та АН Молдови.
У 2007 році вийшла на пенсію та разом із чоловіком, режисером Бено Аксьоновим, емігрувала до Німеччини, де працювала перекладачкою та консультанткою при його театральній діяльності.
Наукові ступені та нагороди
1980: Кандидат філософських наук («Производственная адаптация сельского мигранта», Московський інститут соціологічних досліджень АН СРСР). 1982: Лауреатка Всесоюзного конкурсу молодих учених за монографію «Производственная адаптация сельского мигранта». 1993: Грант Центральноєвропейського університету (CEU RSS 93/75) у Празі. 2000: Перший у Республіці Молдова доктор соціологічних наук («Людина на ринку праці: соціальні проблеми зайнятості та безробіття»; захист 29 червня 2000, затверджено 26 жовтня 2000, № 0270). 2001: Подяка від відділення соціології Американського університету у Вашингтоні, округ Колумбія, за допомогу студентам та за те, що розроблювані нею міждисциплінарні та порівняльні підходи роблять її надзвичайно переконливою дослідницеюПодяка від відділення соціології Американського університету у Вашингтоні, округ Колумбія 2001: Вітання Державного департаменту США з успішним завершенням програми стипендій «Сучасні проблеми» в рамках Закону про підтримку свободи (Вашингтон, округ Колумбія).Вітання Державного департаменту США за успішне завершення програми стипендій «Сучасні проблеми» в рамках Закону про підтримку свободи (грудень 2001 р., Вашингтон, округ Колумбія) 2002: Перша жінка в Республіці на посаді головного наукового співробітника (відділення соціології) Інституту філософії, соціології та права Академії наук Молдови.Біографія Світлани Дмитренко на famous-scientists.ru 2004: Почесна грамота журналу «Eurasian Research» за високоякісну статтю «Ринок праці в Молдові». Почесна грамота журналу «Eurasian Research» 2004: Почесна грамота журналу «Eurasian Research» за високий професіоналізм, значну допомогу та міжнародну наукову співпрацю в галузі соціальних і гуманітарних наук.Почесна грамота журналу «Eurasian Research» 2006: «Diplomă de merit» АН Молдови до 60-річчя Академії.Диплом Академии Наук Молдовы
Основні праці Світлана Дмитренко — авторка та співавторка 9 монографій, десятків брошур і понад 200 публікацій на теми: соціальна структура суспільства, гендерна рівність, міграційні процеси село–місто, специфічні проблеми молоді, соціальні проблеми сім’ї, проблеми зайнятості в умовах ринкової економіки, безробіття як жіноча проблема, етнічні відносини в Молдові, функціонування засобів масової інформації та системи освіти, діяльність підприємств, проблеми розвитку соціальної сфери, соціальна політика та проблеми підвищення якості життя населення, село в період переходу до ринкової економіки, проблеми вдосконалення соціального управління в агропромисловому комплексі тощо. Роботи С. Дмитренко зберігаються в багатьох бібліотеках: Молдови, України, Румунії, Росії, Вірменії, Білорусі, Японії, США та інших країн.
Монографії Производственная адаптация сельского мигранта: Опыт социологического исследования на материалах МССР. Кишинів: Штиінца, 1979. — 192 с. Производственная адаптация сельского мигранта: О судьбе новичка в городе. Кишинів: Штиінца, 1981. — 106 с. Социологические исследования безработицы в городских условиях. Кишинів: Молдавський НДІТЕІ, 1993. — 67 с.