Костянтин (Ізраїль) Григорович Житомирський — єврейський педагог та дослідник їдишу, який народився в Україні (на той час у складі Російської імперії).
Публікації
Житомирський був постійним автором санкт-петербурзького журналу «Вісник Товариства для поширення освіти серед євреїв у Росії». У період з 1910 по 1912 рік він опублікував серію статей на теми: «Юдейсько-німецький діалект, його сутність і значення» та «Чим живуть євреї: питання історії єврейської культури».
У співавторстві з Дмитром Гохбергом він написав підручник з їдишу «Ді найе шул» (Di naye shul — «Нова школа»), який побачив світ у Вільнюсі (Литва) у 1913 році. Він також опублікував додаток до книги під назвою «Ді візуел-фонетіше методе цу лернен леєнен аф їдіш» (Di vizuel-fonetishe metode tsu lernen leyenen af yidish — «Візуально-фонетичний метод навчання читанню на їдиші»), призначений для вчителів, які працювали з неписьменними дітьми. Інше доповнення — «Бамеркунг ун методіше онвайзунген цу дер „наєр шул“» (Bamerkung un metodishe onvayzungen tsu der «nayer shul» — «Зауваження та методичні вказівки до „Нової школи“») — було опубліковане у 1918 році в Києві, куди Житомирський евакуювався під час Першої світової війни.
Сім'я Костянтин Житомирський належав до родини Житомирських, відомої як «династія вчених із Таганрога». Був одружений із Зінаїдою Віктешмаєр. Батько радянського та таджицького епідеміолога Віктора Житомирського та дід польського поета Еугеніуша Житомирського.
Примітки