Оксиринх 840 () — фрагмент мініатюрного кодексу IV століття, що містить текст невідомого апокрифічного Євангелія. Рукопис було знайдено Бернардом Гренфеллом та Артуром Гантом у 1905 році під час розкопок в Єгипеті і опубліковано в 1908 роціArthur Surridge Hunt, Bernard Pyne Grenfell, The Oxyrhynchus Papyri: Texts (840-844) // Egypt Exploration Fund – 1908. Попри те, що знахідка входить до корпусу Оксиринхських папірусів, вона написана на пергаменті, а не на папірусі. Нині рукопис зберігається в Бодліанській бібліотеці Оксфордського університету за інвентарним номером MS.Gr.th.g.11(P).
Опис і датування Пам'ятка являє собою один аркуш розміром 8,8 × 7,4 см, що містить 45 рядків тексту, написаного з обох боків дрібним і охайним грецьким письмом. Нижній правий кут втрачено. Окремі знаки, ймовірно, були рубриковані (виділені червоним чорнилом) самим переписувачем.
Гренфелл і Гант за палеографічними ознаками датують пергамент IV століттям, оскільки документ походить з того самого археологічного шару, що й тогочасні рукописи. Хоча більшість біблеїстів схиляються до версії про сирійське походження тексту пам'ятки, остаточного консенсусу досі немає, що залишає питання локації та датування відкритимWanderley Beraldo, Evangelhos Proscritos Ii (2019).
Первісне укладання самого твору дослідники відносить до першої половини II століття (120—150 рр.), хоча його зміст дозволяє припустити появу тексту ще наприкінці періоду Другого ХрамуRoland H. Worth (Jr), Alternative Lives of Jesus (2003). Історик раннього християнства зазначає у передмові до «The Complete Gospels», що фрагментарність документа призводить до вкрай гіпотетичних реконструкцій, які, проте, «не схоже, що є похідними від Євангелій Нового Заповіту». Він також вважає найбільш імовірною датою написання апокрифу середину I століттяRobert Joseph Miller, The Complete Gospels (1994).
Зміст За стилем і змістом текст Оксиринха 840 наближений до синоптичних Євангелій і складається з двох частин, головною дійовою особою яких є Ісус. Перша частина містить повчання Ісуса учням, друга — присвячена суперечці між Ісусом та фарисейським первосвященником у Єрусалимському храмі щодо ритуальної чистоти. Порівняння тексту з Євангелієм від Марка (11:27-28) свідчить про те, що його зміст перегукується з іншими релігійними дискусіями епохи Другого Храму:«І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього, і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?»
Сюжет конфлікту Єрусалимський первосвященник Левій дорікає Ісусу та Його учням за те, що вони увійшли до «місця очищення» () та оглядали священне начиння (), не здійснивши твілу — ритуального обмивання — і не вдягнувши чистий одяг. У відповідь Ісус викриває лицемірство первосвященника, зазначаючи, що той очистився лише зовні у «стоячій воді», де «день і ніч валяються пси та свині»Див. 2-ге послання Петра, 2:22З ними трапилося те, про що приповідка влучно каже: «Пес повернувся до своєї блювотини», або: «Свиня, вимита, качається у грязюці»., і натерся пахощами, «подібно до блудниць і флейтисток». Ісус протиставляє фарисейському ритуалізму «живу воду», що зійшла з небес і очищає людину зсередини.
Стилістичні особливості Оксиринх 840 демонструє унікальне поєднання давньої семітської традиції оповідання та специфічних грецьких зворотів: У тексті постійно вживається гебраїзм — стійка формула ведення діалогу «відповівши, сказав» (). Це пряма калька з біблійного івриту (), що вказує на єврейське підґрунтя розповіді. Для грецької мови такий зворот є плеонастичним (надлишковим), проте він характерний для СептуагінтиДив. Книга Буття 18:27, 24:50; Книга Йова 2:4, 4:1 та Євангелія від ЛукиДив. Євангеліє від Луки 4:12, 7:22, 9:41. На відміну від синоптичних Євангелій, де цей титул вживається рідко, але не є поодинокимДив. Євангеліє від Луки 1:47; Євангеліє від Івана 4:42; Діяння апостолів 13:23, Оксиринх 840 послідовно називає Ісуса «Спасителем» (). Це виглядає як спроба передати етимологію імені Єшуа («Господь — спасіння») через функціональний грецький епітет, що наголошує на ролі Христа як Того, хто рятує від «внутрішньої нечистоти». Текст рясніє зевгмами — метафоричними парами, що поєднують конкретні фізичні об'єкти з абстрактними явищами. Автор майстерно зіставляє різні семантичні площини: наприклад, блудниці «сповнені скорпіонів і всілякої неправедності», а «стояча вода» з псами та свинями різко протиставляється «живій воді», що сходить з Небес.
Призначення Біблеїст Філіп Селлью () у «The Complete Gospels» зазначає, що наративна структура документа (композиція та спосіб викладу) «схожа на Євангелія Нового Заповіту». Через мініатюрний розмір аркуша Селлью припускав, що він міг бути амулетом, який носили на шиї. Натомість дослідник у своїй праці, присвяченій оксиринхським знахідкам, обґрунтовує думку, що фрагмент був частиною повноцінного кишенькового кодексу, призначеного для приватного читанняMichael J. Kruger, Journal of Theological Studies 53 (2003), p 93. На це вказує крихітний формат рукопису, що робив його непридатним для публічного читання під час богослужінь.
Ідентифікація і статус Офіційна церква відносить текст до новозавітних апокрифів. Брутальність образів (порівняння омовення священника з ігрищами блудниць і флейтисток, що асоціювалися з перверсіями) та граничний натуралізм, імовірно, стали причиною виключення його з канонічного корпусу.
Думки критиків, до якого саме апокрифу належить «Оксиринхський папірус 840», розходятьсяFrançois Bovon, New Testament and Christian Apocrypha (2009): припускає, що це частина втраченого «Євангелія від євреїв», оскільки згадка про «блудниць та флейтисток» зустрічається в обох творах. Адольф фон Гарнак, хоча і з певними ваганнями, але також підтримав цю версію, зважаючи на єгипетське походження фрагмента. пов’язує його з «Євангелієм від назареїв», зауважуючи, що в обох текстах вода не вважається ефективним засобом для духовного очищення. Джеймс Монтегю Родс переконаний, що це уривок із «Євангелія від Петра», проте рішуче заперечує його належність до «Євангелія від євреїв». припускає, що знайдений документ містить ідеї, які згодом надихнули автора «Євангелія від Івана». З іншого боку, вважає, що його зміст тяжіє до синоптичних Євангелій. Також існує гіпотеза, що в оксиринхському документі у первісному вигляді збереглися усні перекази, які пізніше використали інші євангелісти.
Проте через фрагментарність рукопису перевірити ці припущення вкрай важко. вимушений визнати, що «…такий розлогий діапазон поглядів відображає невтішну реальність: науковці просто замінюють одну умоглядну гіпотезу іншою».
Історична достовірність і археологія Тривалий час автора тексту вважали далеким від юдаїзму через «вигадані» храмові ритуали та неіснуючий «басейн Давида». Проте археологічні розкопки в Єрусалимі після 1967 року підтвердили існування в будинках первосвященників складних міквJewish Practices & Rituals: Mikveh із роздільними сходамиPure Life – Ancient Ritual Baths для «чистих» та «нечистих», що точно відповідає опису в апокрифі. «Басейн Давида», ймовірно, є не топонімом, а уїдливою іронією, що висміює претензії фарисеїв на спадкоємність від царя Давида.
Низка біблеїстів критикували автора «Оксиринхського папірусу 840» за припущення, що миряни повинні переодягатися перед входом до храму, оскільки цей звичай не згадується в інших писаннях. Проте Ірина Свенцицька в праці «Апокрифи давніх християн» слушно вказує, що у Старому Заповіті священникам приписувалося вдягати лляне вбрання, а після жертвоприношення — змінити шатиДив. Левит 6:11:«І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця».
Література The Oxyrhynchus 840 Gospel Robert Joseph Miller, The Complete Gospels, Annotated Scholars Version // Polebridge Press, ISBN 9780944344453 – 1994 Wanderley Beraldo, Evangelhos Proscritos Ii - Bíblia Banida // Clube de Autores – 2019 Ірина Свенцицька, Маріанна Трофимова, «Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, комментарии» — М.: «Мысль», ISBN 5244002694 — 1989 — 336 с. François Bovon, New Testament and Christian Apocrypha, Collected Studies II // Mohr Siebeck – 2009 Roland H. Worth (Jr), Alternative Lives of Jesus: Noncanonical Accounts through the Early Middle Ages // McFarland & Company, ISBN 0786415819 – 2003
Примітки