Рудник Ігор Андрійович (нар. 2 лютого 1961 р., с. Батятичі Кам'янка-Бузької територіальної громади Львівського р-ну Львівської обл.) — український громадський, політичний та військовий діяч. Керівник та співзасновник ГО «Центр підтримки патріотів». Учасник Помаранчевої революції. Засновник та сотник 34 сотні Самооборони Майдану Революції Гідности. Ветеран АТО/ООС. Стояв в обороні Києва після повномасштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 р. у складі Роти УВО ім. Є. Коновальця 126-го батальйону 112-ї окремої бригади ТрО міста Києва. Член Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів. Кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня.
Довоєнний життєпис
Народився і зріс у сім'ї радянського дисидента Андрія Рудника та його дружини Ганни в Батятичах біля м. Кам'янка-Бузька. Служив в 39 ОДШБ (зараз 80 ОДШБр) з 1979 по 1981 рр. 1992 р. прийняв присягу на вірність Україні. 2020 р. отримав ступінь магістра з професійною кваліфікацією «Викладач фізичної культури, тренер» у Львівському державному університеті фізичної культури ім. І. Боберського.
З 1985 по 1989 рр. працював інструктором з військово-технічних видів спорту в Кам'янка-Бузькому РК ДТСААФ (тепер Кам'янка-Бузький РСТК ТСОУ). 1989 р. переведений на посаду голови Комітету з фізичної культури та спорту Кам'янка-Бузького виконавчого комітету районної ради народних депутатів. 1992 р. переведений на посаду завідуючого відділом у справах молоді та спорту Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації, де працював до 2000 р. 1994 р. прийняв присягу державного службовця. 1998 р. йому було присвоєно черговий 11 ранг VI категорії державного службовця. Активний учасник Помаранчевої революції в 2004 р.
З 2004 р. — директор приватного підприємства Спортивний культурно-оздоровчий клуб «РІА-Грація». Підприємство тимчасово не працює у зв'язку з окупацією 24 лютого 2022 р. с. Стрілкове Генічеського р-ну Херсонської обл., де розташована філія клубу.
Активний функціонер розвитку фізкультури і спорту. Спортсмен, учасник чемпіонатів Львівщини з футболу. Неодноразово нагороджений медалями та дипломами за зайняття призових місць у спортивних змаганнях.
Участь у Революції Гідности Ігор Рудник належить до тих людей, без яких (я не перебільшую) Євромайдан не відбувся б. Їх — тисячі. Ігор — один із них.На думку Марії Базелюк, редакторки газети Конгресу Українських Націоналістів "Нація і держава", Ігор — той з тисяч людей, без яких Революція Гідности навіть би не відбулася. Він прибув до Києва 29 листопада 2013 року, щоб охороняти студентів, які тоді бойкотували уряд. Далі, у процесі активних акцій протесту на Євромайдані, Розпорядженням Голови Конгресу Українських Націоналістів (КУН) його призначили комендантом штабу КУН та сотником Самоорганізації Внутрішньої Безпеки Майдану (СВБМ) КУН, яку Ігор організував у співпраці з Заступником Голови Конгресу Українських Націоналістів Євгеном Лупаковим. У січні 2014 р. з ініціативи Ігора СВБМ КУН була реорганізована в 34 сотню Самооборони Майдану, після чого він продовжив очолювати дану сотню. Окрім цього, він став ініціатором та автором Кодексу честі активіста Майдану.
У ході протестів Ігор отримав численні поранення, унаслідок чого йому було надано статус постраждалого учасника Революції Гідности. Військова діяльність Чинний військовий референт Конгресу Українських Націоналістів. З 2014 по 2015 р. — Командир підрозділу охорони волонтерів АТО Центру підтримки добровольців при Самообороні Майдану. Заступник командира добровольчого підрозділу Окремої тактичної групи "Воля" по особовому складу під час АТО/ООС. Член київської міської ГО "Спілка офіцерів України" з почесним званням "Капітан". Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС (здебільшого під Мар'їнкою) протягом 5 років — з 2014 по 2019 рік. Нагороджений Орденом "За мужність" ІІІ ступеня, іменним пістолетом "За мужність і стійкість у боротьбі за Честь України на Майдані Гідності", медаллю "За жертовність і любов до України" Української Православної Церкви Київського Патріархату, Орденом "Бойовий хрест ОУН" та іншими відзнаками.
26 лютого 2022 року, після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну разом з групою добровольців з Львівщини пробрався крізь вороже оточення до Києва та там долучився разом зі своїми підлеглими до складу Роти УВО ім. Є. Коновальця 126-го батальйону 112-ї окремої бригади ТрО міста Києва, сформувавши та очоливши окремий взвод для захисту столиці. Також брав участь у звільненні Херсона в листопаді 2022 р.
Доброволець батареї протитанкових керованих ракет 23 Окремого батальйону спеціального призначення Президентської бригади з 2022 по 2025 рр.
Політична та громадська діяльність Член Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів. Голова громадської організації "Центр підтримки патріотів" ім. Слави Стецько з 2015 року. З 2014 по цей час — член громадської організації "Всеукраїнська Організація Самооборона Майдану". Неодноразово балотувався на вибори, зокрема до Київської міської ради та Верховної Ради України у складі партії Конгрес Українських Націоналістів — але безуспішно.
Неодноразово брав участь у патріотичному вихованні дітей та молоді — виступав на численних освітніх заходах задля передачі пам'яті про сучасні історичні події в Україні молодшому поколінню.
Посилання