Йорданія — це країна, де геологія визначає не лише ландшафт, а й саму долю цивілізації. Розташована на перехресті трьох континентів та східній окраїні Аравійської плити, ця територія слугує природним музеєм, де в кожному каньйоні та на кожному плато закарбовані події мільярдорічної давнини. Від найнижчої точки земної суші на березі Мертвого моря до величних гранітних масивів пустелі Ваді-Рам, кожен шар породи тут розповідає про рух континентів, стародавні океани та катастрофічні розломи.

Докембрійський кристалічний щит

Історія Йорданії починається на півдні, поблизу Акаби. Тут на поверхню виходять найдавніші породи Нубійсько-Аравійського щита. Цей комплекс сформувався понад 600 млн років тому в результаті інтенсивного вулканізму та зіткнення тектонічних мікроплит.

Південні ландшафти Ваді-Рам вражають контрастом: рожеві та червоні пісковики залягають безпосередньо на темних, суворих гранітах, гнейсах та сланцях. Це те, що геологи називають «великою незвідністю» — часовий розрив у сотні мільйонів років між кристалічним фундаментом і осадовим чохлом.

Палеозойсько-мезозойські пісковики

Більша частина туристичних принад Йорданії, включаючи легендарну Петру, висічена в пісковиках групи Курнуб (крейдовий період) та більш ранніх палеозойських формаціях.

Протягом сотень мільйонів років територія сучасної Йорданії була краєм суперконтиненту Гондвана. Річки несли сюди пісок, який осідав величезними шарами. Неймовірні кольори Петри — від темно-бордового до яскраво-жовтого та білого — обумовлені домішками оксидів заліза та марганцю. Ці мінерали «фарбували» пісок у міру його перетворення на камінь. Саме м'якість пісковика дозволила набатеям створити свої архітектурні шедеври, а вітру та воді — вирізати химерні каньйони.

Океан Тетіс і фосфорити

У пізньому крейдовому періоді (близько 80–70 млн років тому) глобальний рівень моря піднявся, і більшу частину Йорданії накрив мілководний океан Тетіс. Це був ключовий момент для сучасної економіки країни. В умовах багатих на поживні речовини течій активно розмножувалися морські організми. Їхні рештки сформували потужні поклади фосфоритів, за запасами яких Йорданія сьогодні посідає одне з провідних місць у світі. Разом із фосфоритами відкладалися вапняки та крейда, які сьогодні формують білосніжні ландшафти на північ від Амману.

Великий рифт

Найдраматичніша частина геологічної історії почалася близько 25 млн років тому (міоцен). Аравійська тектонічна плита почала відділятися від Африканської, рухаючись на північ. Так виник Йорданський рифт — частина Великої рифтової долини.

У центрі цього розлому лежить западина Гхор і Мертве море. Це найнижча точка земної суші (близько 430 м нижче рівня океану). Рифт продовжує розширюватися. Аравійська плита рухається на північ швидше за Синайський мікроблок, що створює постійну сейсмічну активність. Оскільки западина замкнена, вода, що стікає сюди, випаровується, залишаючи екстремально високу концентрацію солей (понад 300 ‰). Під дном моря залягають кілометрові шари кам'яної солі (галіту).

Вулканізм

Поки на заході формувався розлом, на північному сході Йорданії (в районі Харат-аль-Шам) відбувалися масивні виливи базальтової лави. Це створило похмурі, але заворожуючі «чорні пустелі». Базальтові плато Йорданії є частиною одного з найбільших вулканічних полів світу, що простягається від Сирії до Саудівської Аравії. Вік останніх вивержень за геологічними мірками зовсім малий — деякі потоки мають лише кілька тисяч років.

Гідрогеологія

Геологія Йорданії визначає її виживання. В умовах дефіциту опадів країна покладається на підземні води. Найважливішим є водоносний горизонт Дісі на півдні. Це «викопна вода», що накопичилася в пористих пісковиках ще 10—30 тисяч років тому, коли клімат регіону був значно вологішим. Наразі ця вода викачується з глибини в сотні метрів і транспортується трубопроводами до Амману.

Література

Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Апродов В. А. Природа мира. Вулканы. — М. : Мысль, 1983. — 368 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с. Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2009. — Т. 1. Азія. — 288 с. — ISBN 978-966-580-281-6 Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 </div>

Посилання

Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017 Jordan - Land and Geology Ministry of Energy and Mineral Resources (Jordan) ResearchGate: Geology of Jordan The Arab Mining Company The Geological Society of Jordan USGS: Mineral Resources of Jordan