Сер Джозеф Баркрофт (26 липня 1872 – 21 березня 1947) був британським фізіологом, найбільш відомий дослідженнями у галузі насичення крові киснем. Він встановив, що що газообмін у легенях здійснюється шляхом дифузії.Його ім'я носить апарат, що використовується для манометричного вимірювання вмісту кисню та вуглекислого газу в крові.
Життєпис Він народився у Ньюрі (Північна Ірландія), графстві Даун, у квакерській родині. Він був сином Генрі Баркрофта, кавалера ордена Діани, та Анни Річардсон Малкомсон із маєтку «Ґлен » у Ньюрі, який придбав для його батьків дядько його матері, Джон Грабб Річардсон, і який прилягав до його власного маєтку у Бессбруку . Спочатку він здобув освіту в школі Бутем в Йорку, а пізніше — у школі Лейс, у Кембриджі. У 1903 році він одружився із Мері Агнеттою Болл, дочкою сера Роберта С. Болла.
Він отримав ступінь із медицини та природничих наук у 1896 році у Кембриджському університеті та одразу ж розпочав дослідження білка крові — гемоглобіну. У травні 1910 року його обрали членом Королівського товариства , а у 1922 році він був нагороджений Королівською медаллю товариства та у 1943 році медаллю Коплі. Він також прочитав круніанську лекцію у 1935 році.
Під час Першої і Другої світових війн він обіймав посаду головного фізіолога у Центрі газової війни в Портон-Дауні, поблизу Солсбері .
У 1936 році його номінував, але безуспішно, професор Артур Дайтон Стаммерс, професор фізіології Університету Вітватерсранда, на Нобелівську премію з фізіології та медицини за роботу з дихальної функції крові та функцій селезінки.
У ході своїх досліджень він дозволяв використовувати себе як піддослідного. Наприклад, під час Першої світової війни, коли його викликали до Королівської інженерної експериментальної станції (поблизу Солсбері ) для проведення експериментів із задушливим газом, він піддав себе впливу отруйного ціанистого водню . Іншого разу він залишався на сім днів у скляній камері, щоб розрахувати мінімальну кількість кисню, необхідну для виживання людського організму, а ще одного разу він піддав себе впливу такої низької температури, що втратив свідомість.
Він також вивчав фізіологію оксигенації на екстремальних висотах, і з цією метою організував експедиції на вершину Тенерифе у 1910р., на Монте-Розу у 1911р. та до Перуанських Анд (1922 р.).
Між 1902 і 1905 роками він був керівником школи Лейтон-Парк, квакерської школи у Редінгу. З 1925 по 1937 рік він обіймав кафедру фізіології у Кембриджі. Його останнє дослідження, розпочате в 1933 році, стосувалося дихання плода.
Він був призначений Командором Ордена Британської імперії на церемонії з нагоди дня народження 1918 року та посвячений у лицарі на церемонії з нагоди дня народження 1935 року . У 1938 році його було обрано іноземним почесним членом Американської академії мистецтв і наук .
Протягом перших років Другої світової війни його знову викликали до Портон-Дауна для консультацій з питань хімічної зброї. Він помер у Кембриджі в 1947 році.
Публікації
Дихальна функція крові (1914) Особливості архітектури фізіологічної функції (1934)
Апарат Баркрофта Апарат Баркрофта — це медичний та лабораторний прилад,що призначений для визначення вмісту газів (кисню або вуглекислого газу) у крові. Його розробили англійські вчені Джозеф Баркрофт таДж. Голдейн.
Див.також
Джон Скотт Голдейн Клод Бернар Поль Бер Генрі Дейл
Посилання