Марджорі Кеннеді-Фрейзер

Марджорі Кеннеді-Фрейзер (; , Перт, Шотландія — , Единбург, Шотландія) — шотландська співачка, композиторка та вчителька музики, а також прихильниця жіночого виборчого права та пацифізму. За словами Рея Пермана, Кеннеді-Фрейзер «побудувала кар'єру, збираючи гельські пісні на Гебридських островах та співаючи свої англізовані версії»Ray Perman (2013), The Man Who Gave Away His Island: A Life of John Lorne Campbell, Birlinn Limited. Page 50..

Біографія Народилася в Перті в родині знаного шотландського співака Девіда Кеннеді та його другої дружини Елізабет Фрейзер. У дитинстві вона супроводжувала свого батька на гастролях Шотландією та за кордоном, граючи на фортепіано, поки він співав. Багато її суродженців також були професійними музикантами, і троє з них — Ліззі (сопрано), Кейт (контральто) та Джеймс (баритон) — загинули в пожежі 1881 року, яка знищила муніципальний театр Ніцци, Франція. Її наймолодша сестра Джессі вийшла заміж за піаніста та вчителя Тобіаса МеттеяGrove's Dictionary of Music and Musicians, 5th ed., 1954, Vol. V, p. 632. Їхній батько Девід Кеннеді помер під час гастролей 1886 року у 61 рік в Онтаріо, Канада.

Стала позаакадемічною студенткою в Музичній школі Единбурзького університету, де з 1882 року збирала колекцію бретонських і гельських народних пісень, які згодом були опубліковані.

1887 року вийшла заміж за молодого двоюрідного брата своєї матері, математика Александра Юла Фрейзера (1857—1890), з яким познайомилася 1882 року в Абердині. Александр (Алек) 1881 року здобув ступінь магістра з відзнакою в Абердинському університеті, а 1885 року став членом Королівського товариства Единбурга. 1889 року призначений директором Технічної школи Аллана Глена в Глазго, і сім'я туди переїхала. Однак його здоров'я гіршало, і йому поставили діагноз пневмонія.

Пара вирушила до Південної Африки, де спекотніша погода дозволила значно поліпшити здоров'я Алека, але щойно вони повернулися до Глазго, він знову захворів і помер у листопаді 1890 року. Марджорі овдовіла у 33 роки, маючи на утриманні двох маленьких дітей, Девіда і Патуффа. Вона оселилася на Мейфілд Роуд, 5Edinburgh and Leith Post Office Directory 1891-2 на півдні Единбурга, разом з матір'ю та двома сестрами, та заробляла на життя вчителькою музики та лектором.

У 1890-х роках виступала з лекціями на літніх зустрічах, організованих Патріком Геддесом в ЕдинбурзіJohn Kemplay (2009), The Paintings of John Duncan: A Scottish Symbolist, Pomegranate, p. 43. 1911 році працювала викладачкою гри на фортепіано на Джордж-стріт, 95a, у центрі ЕдинбургаEdinburgh and Leith Post Office Directory 1911-12.

Вона заприятелювала з художником Джоном Дунканом, з яким її поєднувала глибока пристрасть до кельтського відродження. 1905 року вони здійснили поїздку до Еріскеяі, і з цієї нагоди Дункан намалював Кеннеді-Фрейзер на фоні острівного пейзажу. В Еріскеї Кеннеді-Фрейзер помітила, що багато гельських народних пісень опинилися під загрозою зникнення внаслідок скорочення населення, і разом з помічником парафіяльного священника Еріскея, культовим гельським поетом отцем Алланом Макдональдом, вона започаткувала власний проєкт із запису та транскрибування музики Гебридських островів.

У наступні роки вона відвідала багато островів на захід від Шотландії, записуючи традиційні пісні за допомогою фонографа з восковими циліндрами. Згодом вона записала їх у формі художніх пісень для голосу та фортепіано, а також для арфи та кельтської арфи — інструменту, на якому грала її дочка Гелен Патуффа. Аранжування з текстами, перекладеними англійською мовою преподобним Кеннетом Маклаудом, опублікували в її тритомнику «Songs of the Hebrides» у 1909, 1917 та 1921 роках. Четвертий том, «From the Hebrides: Further Gleanings of Tale and Song», вийшов 1925 року. Дві пісні, що увійшли до цієї збірки, згодом стали широко відомими: «Tàladh Chrìosda», яку вона перейменувала на «The Christ Child's Lullaby», та «Eriskay Love Lilt».

За свій внесок Кеннеді-Фрейзер ушанована орденом Британської імперії, а також 1928 року почесним ступенем доктора музики Единбурзького університету.

1930 року передала свій архів пісень Університетській бібліотеці, включно з оригінальними восковими циліндрами із записами. Марджорі Кеннеді-Фрейзер померла в Единбурзі того ж року.

Задля збереження оригінальних записів на воскових циліндрах, їх перезаписали на плівку через кілька десятиліть для Звукового архіву Школи шотландських досліджень. Зрештою їх оцифрували і вони зберігаються в колекціях Единбурзького університету, разом з архівними документами, зокрема лібрето до кельтської народної опери Гранвілл Бантока 1924 року «The Seal Woman» та коректури «Life of Song» (яка стала її автобіографією, 1929).

Батьки та чоловік Кеннеді-Фрейзер поховані на цвинтарі в Единбурзі, а її могила знаходиться на острові Йона.

Концерти Марджорі Кеннеді-Фрейзер та її дочка Патуффа представляли зібрані пісні на концертах, зокрема в Еолійській залі в Нью-Йорку 17 березня 1916 року.

Американська етномузикознавиця Маргарет Фей Шоу відвідала подібний концерт, навчаючись в інтернаті для дівчат Сент Брайд в Геленсбурзі, поблизу Глазго. Пізніше вона написала про цей концерт, який змінив її життя: «У дитинстві я вивчила шотландські пісні та кілька творів Роберта Бернза, але ті, які вона співала, були абсолютно новими. Подумати тільки, що їх знайшли на Гебридських островах, а я ніколи нічого про них не знала! Але я відчувала, що щось було не так; у цих піснях було щось більше. Якби ж то я могла поїхати на ті далекі острови та почути цих співаків сама!»Margaret Fay Shaw (1999), From the Alleghenies to the Hebrides, Birlinn Limited. Page 26..

Тенорний співак Володимир Розінг часто виконував пісні Кеннеді-Фрейзер на своїх концертах в Англії та Північній Америці. У концертному огляді 1919 року Езра Паунд, заявив, що Розінг був «першим співаком, який гідно втілив цю музику»William Atheling, The New Age, 17 April 1919.

Політика Підтримувала жіноче виборче право та Шотландську незалежність, а також використовувала свої знання шотландських і гельських пісенних традицій, щоб навести приклади, що підтверджували її поглядиAngell, Jane. «Expressions of Britishness: Music and the Arts in the Twentieth Century.» (2013). One-day conference at the Institute of Musical Research London 11 January 2013, quoting Per Ahlander: ‘Dr Marjory Kennedy-Fraser (1857—1930): How Scots and Gaelic songs became a means to promote national identity and social reform’.

1909 року головувала на великих зборах Ліги жіночої свободи, де через великий наплив відвідувачів довелося організувати додаткові зали. Спочатку вона представила основну доповідачку, Етель Сноуден (дружину лейбористського політика Філіпа Сноудена та національну активістку NUWSS). Кеннеді-Фрейзер коротко пояснила, що «це не результат галасливого виборчого права жінок, а навпаки, симптом поступового пробудження жінок до їхніх соціальних обов'язків», що заохочує підтримку виборчого права жінок, і згадала про «насіння, посіяне» жінками, «як-от Жозефіна Батлер», та зростальне усвідомлення того, що без права голосу цілі жінок щодо покращення суспільства будуть обмежені. На зустрічі Кеннеді-Фрейзер проголосувала за пропозицію Сноуден щодо зміни законодавства.

Разом з Френсіс Толмі приєдналася до лейбористського руху. Дослідження також вказують, що Кеннеді-Фрейзер була однією з членок Единбурзької парафіяльної ради через співпрацю з Единбурзькою жіночою громадянською асоціацією.Кеннеді-Фрейзер офіційно подала заявку під час Першої світової війни на поїздку до Гааги у квітні 1915 року як одна зі 180 активісток та пацифісток, включно з Сільвією Панкгерст, щоб представляти свою країну в рамках Міжнародного конгресу жінок, вимагаючи мирного вирішення спорів й офіційної участі жінок у міжнародних справах. Їй, як і більшості групи, відмовили в дозволі на поїздку з військових причин, і серед жінок у Гаазі було лише 3 британські делегатки.

Була однією з засновниць лікарні у Західному Лотіані, яка надавала допомогу та нові методи лікування ветеранів бойових дій Першої світової війни після снарядного шоку.

Смерть і спадщина Померла 22 листопада 1930 року. Її пам'ять у Перті вшанували меморіальною дошкою на Гай-стріт, 60-62, на місці будинку, де вона народилася. На ній вона згадана як «збирачка пісень Гебридських островів», а також наведено цитату шотландською гельською мовою: «s'e mo Ghaoil eileanan is cladaichean nan sian». Меморіальну дошку встановило Гельське товариство Перта.

Примітки

Посилання